Уперше розглянуто історію французьких літературних джерел кінця ХХ ст. в українському навчальному посібнику, створеному в рамках міжнародного проекту за участю вчених, викладачів університетів, дослідників з Франції, Бельгії, Швейцарії, Канади, США, Німеччини, України. Висвітлено напрями розвитку сучасного французького роману (ФР), його стан, описано характерні закономірності та структурні особливості в історичному та інтелектуальному контекстах. Проаналізовано твори Ж.Жіоно (1895 - 1970), А.Камю (1913 - 1960), А.Блондена (1922 - 1991), Ж.Сіменона (1903 - 1989), Е.Гібера (1955 - 1991) та інших письменників ФР.

Впервые рассмотрена история французских литературных источников конца ХХ в. в украинском учебном пособии, созданном в рамках международного проекта при участии ученых, преподавателей университетов, исследователей из Франции, Бельгии, Швейцарии, Канады, США, Германии, Украины. Освещены направления развития современного французского романа (ФР), его состояние, описаны характерные закономерности и структурные особенности в историческом и интеллектуальном контекстах. Проанализированы произведения Ж.Жионо (1895 - 1970), А.Камю (1913 - 1960), А.Блондена (1922 - 1991), Ж.Сименона (1903 - 1989), Э.Гибера (1955 - 1991) и других писателей ФР.

Другу частину Українського асоціативного словника організовано за принципом "від реакції до стимулу". Наведено словникові статті, які розташовані в алфавітному порядку та починаються з реакцій - тих словоформ або сполучень словоформ, що були викликані відповідними стимулами. Після кожної реакції перелічено стимули, які викликали її появу. Дані стимули розташовано в порядку зменшення частотності. Розглянуто такі слова, як акцент, алхімія, базар, басейн, десь там, лікар, німці, придбати.

Вторая часть Украинского ассоциативного словаря организована по принципу "от реакции к стимулу". Приведены словарные статьи, которые размещены в алфавитном порядке и начинаются реакциями - теми словоформами или соединениями словоформ, которые были вызваны соответствующими стимулами. После каждой реакции перечислены стимулы, вызвавшие ее появление. Данные стимулы размещены в порядке уменьшения частотности. Рассмотрены такие слова, как акцент, алхимия, базар, бассейн, где-то там, врач, немцы, приобрести.

Розглянуто еволюцію ордену розенкрейцерів, зокрема їх алхімічні практики від часу виникнення і до розпуску (XVII - XVIII ст.). Проаналізовано інтерес до алхімії як частини вчення Братства розенкрейцерів у німецькомовних землях.

Досліджено проблему алхімічного прочитання літературних творів. Спираючись на положення К. Г. Юнга про алхімію як результат експлікації прихованих пластів людської психіки та алхімічну символіку як продукт проекції універсальних образів колективного несвідомого - архетипів, обгрунтовано правомірність уключення будь-якого художнього тексту до алхімічного контексту.

Розглянуто еволюцію знань та винаходів, які сприяли виникненню науки про матеріали. Показано, що розвиток матеріалознавства в Стародавньому світі пройшов через періоди накопичення інтуїтивних винаходів та формування ремесел. В Античну епоху створено натурфілософські уявлення про природу матерії та про поділ усього існуючого на органічний та неорганічний світи (Демокрит, Епікур, Аристотель). У ранньому Середньовіччі була розповсюджена алхімія, основою якої став пошук способів трансмутації в золото інших елементів. Незважаючи на помилковість алхімічних уявлень, цей напрямок приніс деяку користь, оскільки сприяв розвитку наукового експерименту. В Нові часи почався бурхливий розвиток фундаментальних наук, які сприяли утворенню теоретичного і практичного матеріалознавства. Представлено хронологію створення найважливіших винаходів та наукових уявлень в табличному вигляді.

Розглянуто основні риси бестселера, його проекцію і сприйняття в українському гуманітарному просторі. Окреслено розвиток національного бестселера, поява якого стала можливою у зв'язку з масовим книгодрукуванням в Україні та виходом на книжковий ринок великих видавництв.

Парацельс взяв на себе відповідальність за інтелектуальну реконструкцію західної медицини XVI ст. Як лікар-алхімік він став затятим прихильником хімічної фармакології та терапії і таким самим противником медичної доктрини свого часу. Його праці були численними. Одна з них - "Prognostication" поклала початок відмежуванню хімії як науки від алхімії. Його дослідження також указують на глибокі знання у галузі науки та принципів магнетизму. Будучи членом культу герметизму, він рішуче підтримував "три принципи" арабських алхіміків, які базуються на застосуванні ртуті (характеризується плинністю, тяжкістю та "металевістю"), сірки (має здатність до горіння) та солі (спостерігається міцність і відносна хімічна інертність). Парацельс вважав, що головною позитивною метою алхімії є відкриття ліків для лікування захворювань, і таким чином він став лідером у застосуванні наукових принципів у медицині. У цьому відношенні його зусилля щодо комбінування ятрохімії та алхімії зрештою увінчалися створенням основ для розвитку сучасної фармакології. Фактично не є несподіваним, що він відомий як попередник хімічної фармакології та терапії, а також як найоригінальніший мислитель у галузі медицини XVI ст. У XVII ст., будучи учнем Парацельса, ван Гельмонт вважав, що кожен матеріальний процес тіла забезпечується спеціальним життєвим принципом. За винятком кількох екзотичних богословських поглядів, ван Гельмонт позиціонувався як хімік і першокласний учений. Його міркування про те, що всі фізіологічні процеси є ферментативними реакціями і в шлунку міститься спеціальна травна речовина (кислота), були пророчими, але знадобилося цілих три століття, щоб їх науково обгрунтувати. Інтерес філософа Рене Декарта (1596 - 1650) до шлунка відображає його інтелектуальний пошук у визначенні фізичного місцезнаходження людської душі. Як прихильник ятроматематичної школи Декарт розглядав людське тіло як матеріальну машину, функції якої спрямовуються раціональним духом і, як у подальшому було визначено вченим, містяться у шишкоподібній залозі. Судження про те, що живіт чи сонячне сплетіння є джерелом душі, було частиною поширеного прагнення пізнати місцезнаходження людської душі та її "секрет".