Розроблено рекомендації та пропозиції щодо удосконалення організації та підвищення ефективності інвестиційної діяльності в сільському господарстві регіону. Запропоновано стратегію інвестиційного забезпечення інновацій у зрошувальному землеробстві. Обгрунтовано пріоритет крапельного зрошення, розроблено інвестиційні проекти щодо впровадження заходів післяінвестиційного контролю. Визначено чинники формування інвестиційного клімату аграрної сфери регіону, якими є: пріоритетність галузі, наявність конкурентів, ризикованість землеробства, недостатність трудових ресурсів і низькі доходи населення у порівнянні з середньодержавними показниками, значний розвиток особистих і фермерських господарств. Удосконалено організаційно-економічний механізм підвищення ефективності інвестиційної діяльності в аграрному виробництві регіону шляхом активізації процесів агропромислової інтеграції, кооперації, капіталізації. Для здійснення іноземного інвестування запропоновано створення агрохолдингів з іноземним капіталом. Уточнено напрями державного регулювання інвестиційного процесу в сільськогосподарському виробництві шляхом взаємоузгодження податкового законодавства країни та міжнародних стандартів фінасової діяльності, підтримки цільових галузевих програм, формування пайових фондів інвестування. Визначено джерела акумуляції й трансформації нагромаджень інвестиційних ресурсів, якими є: використання реінвестицій, централізованих і місцевих коштів, фінансових сурогатів.

Розроблено теоретико-методичні положення та практичні рекомендації щодо ефективної виробничо-економічної діяльності сільськогосподарських підприємств приміської зони столичного регіону. Досліджено теоретичну сутність, особливості та механізм ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств за умов ринкових перетворень. Визначено методичні засади дослідження ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств приміської зони. Здійснено ретроспективний аналіз та виявлено тенденції розвитку аграрного виробництва в столичному регіоні, досліджено становлення та роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК регіону. Розкрито організаційно-економічні механізми виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств різних форм власності та господарювання. Запропоновано стратегію ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони, визначено обсяги платоспроможного попиту населення столиці. Обгрунтовано шляхи поглиблення інтеграційних процесів і формування агропромислових організаційних структур у приміській зоні, зокрема різні варіанти створення агрохолдингових структур.

Комплексно досліджено теоретичні та пратиктичні аспекти кооперованих зв'язків підприємств спиртової промисловості у контексті формування та розвитку. З використанням економіко-математичної моделі й обгрунтованих коефіцієнтів зведення розраховано оптимальний радіус транспортно-сировинної зони для учасників виробничих кооперованих структур, комплексний підхід до кооперованих процесів на підприємствах регіону та механізму формування та розвитку кооперованих зв'язків на засадах міжгалузевого комерційного розрахунку. Запропоновано формульний розрахунок доцільності придбання й експлуатації обладнання для виробництва біоетанолу-сирцю на підприємствах спиртової промисловості. Наведено класифікацію форм кооперованих зв'язків підприємств з урахуванням сфери їх використання за умов обмежених ресурсів, зокрема, фінансових. Розроблено організаційно-правову форму кооперованих зв'язків даної промисловості на базі агрохолдингу. Обгрунтовано використання механізму раціональних розподільних економічних відносин за умов кооперованих зв'язків.

У ході дослідження уточнено сутність агропромислової інтеграції та обгрунтовано її значення у формуванні нового структурно завершеного агропромислового комплексу. Досліджено галузеві особливості регіону та напрямки розвитку інтегрованих формувань, здійснено оцінювання економічного розвитку АПК. Запропоновано структурно-логічну, функціональну модель інтегрованого організаційно-територіального формування агрохолдингового типу з розробкою моделі оптимізації виробничо-галузевої структури, яка дає можливість виявити шляхи найбільш раціонального використання ресурсів і збільшення обсягів виробництва. Розроблено модель організаційно-економічного механізму інтеграційних зв'язків, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, в якій встановлений акціонерний взаємозв'язок між товаровиробниками та переробним підприємством, забезпечується безвідсоткове кредитування та інвестування товаровиробників. За результатами проведеного аналізу розроблемо економетричну модель залежності промисловості від різних чинників.

Висвітлено теоретичні, методологічні та практичні аспекти розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері України. Обгрунтовано концептуальні підходи до визначення сутності та форм прояву аграрно-промислової інтеграції, організаційно-правових і економічних механізмів їх реалізації. Описано засоби та завдання державного регулювання інтеграційних процесів в АПК. Увагу приділено економіко-математичному моделюванню агропромислової інтеграції та структурам інтегрованих формувань. Розглянуто архітектоніку організаційно-управлінської взаємодії в агрохолдингу.

Висвітлено актуальні теоретико-методологічні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. Наведено результати дослідження світової економічної динаміки. Розкрито основні аспекти соціалізації економічних відносин в Україні. Проаналізовано методологічні принципи енергоменеджменту в контексті проблем сталого розвитку підприємств деревообробної галузі. Обгрунтовано напрями забезпечення раціонального водокористування та сталого розвитку нафтодобувних підприємств. Розглянуто проблеми та перспективи розвитку фізико-економічної методології сталого розвитку світу. Розкрито економічні засади побудови та розвитку агрохолдингів. Наведено рекомендації щодо побудови ефективної системи управління якістю на торговельному підприємстві. Розглянуто інтелектономіку як ресурсне забезпечення інноваційного розвитку підприємства. Вивчено польський досвід оподаткування малого бізнесу. Увагу приділено питанням екологічного аудиту.

Уточнено поняття "капітал холдингів" з позиції вартісноутворювальної ролі капіталу, досліджено науково-теоретичні аспекти управління капіталом холдингів, розглянуто теоретичні підвалини формування фінансових потоків підприємств холдингового типу. Проаналізовано економічні умови розвитку агропромислового комплексу, визначено особливості функціонування вітчизняних агрохолдингів. Досліджено ефективність використання власного та залученого капіталу. Розроблено бізнес-модель управління капіталом агрохолдингів, що базується на засадах реінженірингу та сприяє підвищенню якості корпоративного менеджменту, обгрунтовано методичні підходи до оптимізації структури капіталу агрохолдингів, визначено концептуальні моделі перерозподілу внутрішніх фінансових потоків агрохолдингів.

Висвітлено актуальні проблеми удосконалення фінансового механізму державного регулювання економіки й активізації інноваційно-інвестиційного розвитку вітчизняних регіонів. Охарактеризовано сучасні тенденції розвитку місцевого оподаткування в Україні. Проаналізовано особливості видатків місцевих бюджетів, на які надаються міжбюджетні трансферти. Розглянуто моделі розвитку економіки за умов фінансової кризи. Показано можливості активізації інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів. Висвітлено теоретико-організаційні аспекти використання облікової інформації в управлінні агрохолдингом. Розкрито вплив диверсифікації в сфері послуг на соціально-економічний розвиток регіону. Обгрунтовано системний підхід до організації управління регіональним енергоощадженням. Увагу приділено математичному моделюванню соціально-економічного розвитку регіонів, проблемам менеджменту та маркетингу малого бізнесу, формуванню методологічних підходів до визначення функцій освіти за сучасних умов.

Виявлено особливості агропродовольчого ринку як складової загальнонаціонального. Проаналізовано суть і структуру моделі сучасної торговельної інфраструктури, визначено рушійні сили та чинники впливу на розвиток інфраструктури ринку агропродовольчих ресурсів. Досліджено стан інфраструктурного забезпечення оптового та роздрібного сегменту цього ринку, виявлено тенденції розвитку торговельної інфраструктури, які характеризуються наявністю ряду диспропорцій і дисформацій. Розглянуто основні теоретико-методичні підходи до аналізу ефективності та визначено ефективність функціонування об'єктів торговельної інфраструктури. Доведено, що забезпечення належного рівня ефективності функціонування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку потребує обгрунтованих стратегій і механізмів розвитку. Визначено приорітетні напрями розвитку об'єктів інфраструктури з метою створення нових масштабних форм організації обміну агропродовольчих ресурсів, до яких відносяться оптові ринки сільгосппродукції, агрохолдинги й агропромислово-торгові кластери. Висвітлено перспективні підходи до територіальної оптимізації інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку.

Висвітлено проблемні питання створення та функціонування агрохолдингів у АПК України. Зокрема, проаналізовано основні напрями їх створення та організації роботи, місце цих структур у системі використання сільськогосподарських земель, їх взаємовідносини з державною або іншими формами агропромислових формувань, а також вплив на розвиток сільських територій. Запропоновано внести певні корективи до аграрної політики держави у зв'язку з діяльністю агрохолдингів.

Досліджено сучасні тенденції розвитку агроформувань, розглянуто нові форми господарських структур, що виникають внаслідок інтеграції сільськогосподарських, промислових та інших підприємств. Розкрито основні їх риси на прикладі агрохолдингів.

Досліджено основні тенденції функціонування корпоративних структур в аграрному секторі - агрохолдингів, окреслено економічні переваги та недоліки їх діяльності. З цих позицій обгрунтовано сучасні особливості впливу агрохолдингів на соціально-економічне життя сільських територій в контексті досягнення гармонійного розвитку сільського господарства і соціальної справедливості на селі.

Розглянуто регіональний та галузевий розподіл холдингів в аграрному секторі економіки України. Проаналізовано особливості діяльності агрохолдингів за умов світової фінансової кризи.

Розглянуто проблеми діяльності кредитних спілок в Україні. Розкрито організаційні й економічні аспекти операційного менеджменту в АПК. З'ясовано переваги та недоліки функціонування агрохолдингів в Україні, а також особливості розвитку їх фінансового забезпечення. Досліджено сучасний стан інвестування вітчизняної економіки. Висвітлено етапи прогнозування основних макроекономічних показників на довгострокову перспективу. Розглянуто методи визначення фінансових результатів у світовій бухгалтерській практиці. Проаналізовано сучасні тенденції тіньової економічної діяльності. Розкрито сучасні конкурентні технології у виробництві комбікормів, методи оцінювання стратегій конкурентоспроможності промислових підприємств. Висвітлено питання організації державного регулювання ринку страхових послуг України, маркетингової діяльності в садівницьких підприємствах. Розглянуто теоретичні аспекти кредитного аналізу підприємств. Обгрунтовано доцільність залучення особистих селянських господарств до процесів аграрно-промислової інтеграції. Проаналізовано проблеми та перспективи національної економічної безпеки України на сучасному етапі.

Обгрунтовано основні положення організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності агропромислового виробництва, досягнення екологічної безпеки та вирішення соціальних проблем у розвитку сільських територій. Визначено рівень використання факторів інтенсифікації виробництва продукції рослинництва. Досліджено демографічні проблеми формування трудового потенціалу сільських територій. Показано особливості формування попиту на ринку зерна в Україні. Увагу приділено питанням, що стосуються удосконалення організації роботи з персоналом в агрохолдингах. Розкрито проблемні аспекти становлення інституту самоврядування у вітчизняній агропродовольчій сфері, основні напрями та підходи до розвитку сільських територій. Проаналізовано напрями забезпечення конкурентоспроможного виробництва молока. Розглянуто перспективи розвитку бурякоцукрового підкомплексу України, сучасні еколого-економічні проблеми землекористування. Розкрито тенденції розвитку органічного виробництва в Україні, можливості стимулювання розвитку сільських територій на основі диверсифікації.

З позицій системного підходу досліджено теоретико-методичні засади та прикладні аспекти формування прибутковості виробництва молока в аграрних підприємствах. Досліджено генезис теорії прибутку, розкрито підходи до дефініції "прибутковість", обгрунтовано систему показників для її вимірювання. Визначено стан, основні тенденції розвитку та формування прибутковості виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах. Проаналізовано особливості розвитку молочного скотарства в агрохолдингах. Обгрунтовано економічні важелі підвищення прибутковості виробництва молока, узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід забезпечення прибутковості молочного скотарства, проаналізовано механізм державної підтримки. Розроблено концептуальну модель управління проектами реконструкції та будівництва молочнотоварних ферм і комплексів, запропоновано модельний бізнес-план проекту реконструкції ферми.

Досліджено передумови становлення, генези та механізми корпоратизації сільського господарства України. Проаналізовано стан і тенденції розвитку агрохолдингів, оцінено наслідки їх впливу на аграрний сектор економіки. Визначено основні засади регулювання рентоорієнтованої деструктивної поведінки корпоративних структур на селі, обгрунтовано перехід до моделі державно-корпоративного капіталізму у формі досконалого державно-приватного партнерства.

Розглянуто фактори виникнення агрохолдингів і встановлено взаємозв'язок розвитку сільських територій і процесу агрохолдингізації сільськогосподарських підприємств. Наведено основні відомості, характеристики, закономірності й тенденції функціонування агрохолдингів в Україні, показано їх негативний вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій та шляхи його усунення.

Наведено дані щодо сучасного стану та тенденцій розвитку аграрного сектору України. У науковій літературі дискутується питання про оптимальний розмір сільськогосподарського підприємства. Світова практика доводить, що конкурентні переваги фермерських господарств досягаються шляхом їх об'єднання на створення різного роду партнерств і кооперативів, які працюють на безприбутковій основі. Відсутністю збутових, переробно-збутових і постачальницьких кооперативів скористалися потужні промислові підприємства, фінансові, трейдерські та сервісні структури, які монополізують виробництво сільськогосподарської продукції, орендуючи значні масиви сільгоспугідь. Сьогодні в руках десяти найбільших українських агрохолдингів зосереджене більше трьох мільйонів гектарів землі, або близько 7,5 % всіх угідь. Великий капітал, прагнучи до максимізації прибутків, спеціалізується, як правило, на моновиробництві. Зернові і соняшник в основних зонах вирощування займають 90 - 93 % посівних площ. Це призводить до повної деградації грунтів. У дослідженні показано основні шляхи стратегічного розвитку сільського господарства України. В залежності від провідної форми господарювання існує два напрями подальшого розвитку агропромислового виробництва: розвиток великих агропромислових формувань (галузева організація агропромислового виробництва, вертикальна інтеграція в аграрно-промисловому комплексі (АПК)) або кооперативів (територіальна організація агропромислового виробництва, горизонтальна інтеграція в АПК). Залежно від того, який шлях розвитку обирає держава, створюється організаційно-економічний механізм. Розроблено концептуальні основи державного регулювання АПК у контексті розвитку великих агропромислових формувань та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Розроблено та апробовано показник комплексної оцінки рівня цінових і структурних ризиків сільськогосподарських підприємств з подальшою метою вибору маркетингової стратегії. У результаті дослідження виявлено, що сільськогосподарські підприємства з високим значенням коефіцієнта цінових і структурних ризиків мають вищі показники ефективності господарювання у порівнянні з групами з нижчим значенням цього показника. Водночас у великих підприємствах (переважно агрохолдингах) на певному етапі, що відповідає встановленому критичному розміру площі або поголів'я, з'являється можливість диверсифікувати виробництво, а відповідно, і знизити коефіцієнт цінових і структурних ризиків. Подальші дослідження будуть полягати у встановленні груп сільськогосподарських підприємств на підставі відмінностей в ефективності господарювання за обраними критеріями (рентабельність реалізації продукції, прибуток на 1 га та урожайність культур/продуктивність тварин), що обумовлені не територіально-географічним положенням, а особливостями формування ринку аграрної продукції України.