Розглянуто розгалужений процес, що залежить від віку, за якого частки розщеплюються на довільне число. Катастрофи виникають як процес відтворення, що призводить до знищення або виживання усіх часток. Обговорено асимптотичну поведінку засобів для підкритичних, критичних і надкритичних випадків. Результати розповсюджено на випадки, коли іміграція виникає як процес відновлення. Як окремий випадок розглянуто також відповідний марковський розгалужений процес. З цієї узагальненої моделі випливають деякі результати, отримані раніше.

Представлено умовний поділ художньо-поетичного процесу аргентинської поезії на традиційний і новітній періоди, оскільки було зафіксовано актуалізацію в словесних поетичних образах кінця ХІХ ст. концептів ПАМПА та ГАУЧО, а на початку ХХ ст. - концептів МІСТО, КОНВЕНТІЛЬО, ТАНГО й ІМІГРАЦІЯ. Визначено, що в аргентинській поезії переважають словесні образи, які актуалізують топологічні концепти, пов'язані з необмеженим простором (ПАМПА), та сукупностями людей у закритому просторі (МІСТО, КОНВЕНТІЛЬО, ТАНГО), внаслідок чого робиться висновок, що аргентинському етносу властивий просторово-образний тип мислення.

За останні роки автор присвятив частину своїх досліджень питанню про стаціонарне населення як стратегію державної політики для Канади та інших країн. Основну увагу приділено економіці та екології. Стверджено, що перевага стаціонарного населення полягає в тому, що воно відповідає як довгостроковим запитам екологів, так і короткостроковим - економістів. Наведено деякі з тих самих економічних переваг, розглянуто стаціонарне населення як варіант вибору державної політики з погляду національної ідентичності та соціальної згуртованості. З цією метою вивчено політичні й ідеологічні виміри політики багатокультурності в Канаді. Розглянуто також іміграційні тенденції в Канаді й Західній Европі, наведено приклади з історії держав-космополітів, їх досягнень та невдач. Доведено висновок, що з погляду національної ідентичності та соціальної згуртованості стаціонарне населення є оптимальним розв'язком.