Представлено узагальнені результати наукової літератури теоретичного аналізу з проблеми старіння та розвитку особистості в період геронтогенезу, ставлення особистості до смерті як психологічної проблеми. Виявлено чинники, що впливають на розвиток особистості у пізньому віці (адаптація до періоду геронтогенезу, готовність особистості до заключної фази вітального циклу, творча активність). Описано типи стратегій адаптації в осіб похилого та старечого віку в період геронтогенезу. Встановлено, що неможливість занять творчістю прямо пов'язана з погіршенням стану здоров'я. Виникненню страху смерті сприяють негативні зміни здоров'я та наявність інтелектуально-мнестичних порушень. Виявлено, що у віці 66 - 75-ти років спостерігається посилення характерологічних особливостей, що свідчить про кризовий період. У формувальному експерименті доведено можливість розвитку особистості у пізньому віці. Обгрунтовано програми "Тренінг особистісного розвитку в період геронтогенезу" та "Тренінг з подолання страху смерті в період пізньої дорослості", які спрямовані на актуалізацію особистісного розвитку в період пізньої дорослості.