Досліджено сутність, структуру та функції символічного ресурсу як категорії політичної теорії та практики, показано його місце та роль у процесі державотворення. З'ясовано природу символічного як джерела політико-управлінського впливу, розкрито етапи еволюції нормативно-символічних форм соціальної взаємодії та визначено їх ознаки як чинників політичного порядку та політичного розвитку. Встановлено атрибутивний, інтегративний і легітимаційний потенціал символу як детермінанти державотворення, а також функціонально-смислове навантаження символічних комплексів у державотворчому процесі. Розкрито політико-комунікативну сутність державного протоколу та церемоніалу. Охарактеризовано основні передумови, етапи та специфіку становлення вітчизняного символічного ресурсу на сучасному етапі державотворчого процесу в Україні.