Запропоновано розглядати процедуру оскарження нормативно-правового акта у двох аспектах: як звернення фізичної чи юридичної особи до суду з позовом про визнання незаконним нормативно-правового акта, що ініціює пряме втручання суду властивими йому методами в діяльність суб'єкта владних повноважень, який прийняв даний акт, як сукупність послідовних дій, які врегульовані процесуальними нормами, реалізуються у ході адміністративного судочинства та спрямовані на вирішення поставленого фізичною чи юридичною особою питання щодо законності нормативно-правового акта. Доведено положення щодо доцільності задоволення умотивованих вимог, що висуваються третіми особами, незалежно від того, чи будуть задоволені вимоги позивача у справі з оскарження нормативно-правового акта. Обгрунтовано доцільність виокремлення серед учасників провадження з оскарження нормативно-правових актів заінтересованих осіб, визначено їх правовий статус.