Встановлено, що радянська історіографія висвітлює зернову проблему в контексті колективізації, індустріалізації й обгрунтування переваг усуспільненого сектору над індивідуальним дрібним селянським господарством, а сучасна розглядає їх через виявлення причин і соціально-демографічних наслідків Голодомору 1932 - 1933 рр., а також відносин влади та селянства. Доведено основну причину виникнення зернової проблеми - послідовна класова політика в сільському господарстві протягом 1917 - 1927 рр., спрямовану на ліквідацію поміщицького землеволодіння й обмеження селянських господарств. Зазначено, що синхронне здійснення колективізації, політики розкуркулення, хлібозаготівель з використанням карально-репресивних методів є основною причиною поглиблення зернової кризи та загальної деградації сільського господарства.