Обгрунтовано концепцію та відповідні моделі договірного регулювання й оперативного управління витратами на робочу силу, в тому числі, метод і результати оцінювання диференціації заробітної плати та підприємницьких доходів, метод оцінювання реальної зарплати в оптимальних біоенергетичних одиницях споживання, модель договірного регулювання частки витрат на робочу силу у доданій вартості, модель персоніфікованого розподілу витрат на робочу силу. Рекомендовано перерозподіл структури витрат в сторону додаткового стимулювання найманих працівників з відповідною зміною джерел фінансування, що дозволить зменшити базу оподаткування та нарахування у соціальні фонди. Розроблено механізм розподілу соціальних послуг, в основі якого лежить система бальної оцінки - диференціація одержаної винагороди залежно від індивідуальних результатів праці кожного працівника.