Виявлено архетипно-образний пласт народної пісні, співвідношення архетипного й образного начал. Досліджено архетипне (несвідоме) начало у народній поетичній пам'яті. Створено методику виявлення архетипно-образної сфери народної пісні. Досліджено українські народні пісні календарно-обрядового циклу, що є унікальною жанровою системою, яка охоплює повний період художнього відображення життєвих явищ, починаючи від древньої людини (міфологічну пісенність) і до сьогодення. Вивчено сучасну народну пісню, яка виокремлює колективно-авторське начало ліричного автора, як індивідуалізовану, свідомісно виокремлену, індивідуально узагальнену систему творчого відображення. Зроблено спробу концептуально змоделювати народну пісню як текстову систему (знакової чи мовно-імпровізаційної даності) та модель архетипно-образну, яка містить попередню, часто невиокремлену свідомістю структуру на рівні менталітетного відчування ритму, символу, кольору, врешті, на рівні незафіксованої біоенергетичної структури, яка пізніше моделюється у поняття "мотив", що фіксується свідомістю. Проведено вибіркове дослідження трьох пластів народнопоетичного мислення (родинно-побутового, соціально-побутового й історичного) й одержано певні результати щодо динаміки розвитку поетичної свідомості. Залежність у родинно-побутовій ліриці від образних архетипів долі як системи буття, що найменована і не може бути змінена (міфологічне мислення), у соціально-побутовій народній ліриці змінюється акцентацією на соціальні фактори життя (чумацькі, рекрутські, бурлацькі, наймитські пісні та пісні про соціальну нерівність), хоча