Розглянуто процес духовно-релігійного відродження в Україні на початковому етапі становлення державної незалежності. Проаналізовано прояви язичницько-християнського синкретизму в духовній культурі, виявлено локальні особливості язичницьких традицій, висвітлено процес появи та поширення неоязичництва як одного з проявів духовного розвитку української нації. Акцентовано увагу на важливому значенні язичницьких світоглядних засад для сучасників, оскільки переважання матеріальних інтересів у житті суспільства призводить до морального занепаду. Значну увагу приділено критиці праць ідеологів неоязичництва.