Розроблено та науково обгрунтовано комплексну систему заходів щодо профілактики отруєнь дикорослими грибами. Вивчено особливості отруєнь грибами, встановлено основні групи ризику потерпілих і структуру етіофакторів. Регламентовано спектр пріоритетних ксенобіотиків у їстівних грибах за умов еколого-антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Проведено комплексне вивчення показників безпеки вищих макроміцетів та грунту, на якому вони зростають. Доведено, що квота умовно придатних до вживання (рівень ксенобіотиків 1 - 2 ГДК) складає 4,4 % - 12, 9 %, непридатних (рівень ксенобіотиків більше 2 ГДК) - 2,8 % - 7,1 %. Обгрунтовано та розроблено проект єдиної уніфікованої класифікації отруєнь макро- та мікроміцетами, що базується на етіопатогенетичному, клінічному та нозологічному принципах.