Проведене філософське дослідження дозволило визначити принципи, що становлять основу сковородинівського символізму. З'ясовано, що дані принципи засновано на ідеї некласичної онтології. Основою теорії символу Г.С. Сковороди є вчення про дві натури. Це вчення відкриває в бутті мовний вимір. Мовний характер буття означає, що воно отримує певні форми лише у процесі самообгрунтування. Тому умовами буття, що обгрунтовує себе, є, з одного боку, структура, яка визначає можливість втілення буття ("видима натура"); з іншого - метафізичне "ніщо". Дві натури разом становлять символ. Таким чином, за Г.С. Сковородою процес самообгрунтування буття розгортається як буття людини у символі. Логіку даного процесу викладено у вченнях про "Великий світ", серце та "Символічний світ". Множинність станів буття ("Великий світ") створюється онтологічним уявленням (істинним серцем людини) в обрії "Символічного світу".