Вперше досліджено російську термінологію морського судноводіння (ТСМС) як цілісну систему. Визначено закономірності її структурної, семантичної та функціональної організації, шляхи й спроби формування. На відміну від багатьох сучасних терміносистем, ТСМС містить рівну кількість однослівних і складених термінів, крім непредикативних, у сферах функціонування та фіксації знайдено напівпредикативні та предикативні одиниці. Доведено, що 2/3 інвентаря однослівних термінів морського судноводіння (МС) - автохтонні терміни, 1/3 - містять терміноелементи, запозичені на різних етапах розвитку вітчизняного флоту з голландської, італійської, англійської, німецької, грецької, сербської, хорватської та інших мов. У процесі аналізу парадигматичних відношень (гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, тематична та функціонально-семантична організація) і синтагматичних відношень (лексична й синтаксична сполучність термінів) визначено шляхи організації ТСМС. Основні семасіологічні характеристики терміна - моносемія, відсутність синонімії та омонімії, експресивна й стилістична нейтральність - у ТСМС є провідними тенденціями, які функціонують як закономірності лише у сфері фіксації, а у сфері функціонування порушуються. Причини асиметрії - екстралінгвальні (історичні, географічні, соціальні, психологічні) та внутрішньомовні (використання різних словотвірних і синтаксичних моделей). Визначено продуктивні та непродуктивні способи утворення й моделі термінів МС.