Дисертацію присвячено дослідженню естетичного змісту математичного пізнання. Запропоновано концепцію естетико-епістемологічного сенсу математичного пізнання, в якій долається традиційний підхід, що пов'язаний з аналізом та застосуванням у практиці тільки зовнішньої, формальної математичної краси та емпіричної сторони естетичного у різноманітних проявах математичної творчості. Сутність концепції полягає у виявленні змістовно-естетичного у математиці, його особливих естетичних та епістемологічних функцій у пошуку та обгрунтуванні нових математичних знань.