Збірник присвячено 40-річчю наукової діяльності професора М.П.Ковальського - відомого історика-джерелознавця. Висвітлено доробок вченого, подано праці його послідовників та учнів із виплеканої ним дніпропетровської школи фахівців у галузі джерелознавства, археографії, краєзнавства. Серед розглянутих питань - нові документи до історії міжконфесійних відносин в Україні XVII-XVIII ст.; універсали гетьманів як історичне джерело з історії українських міст; законодавчі акти юридичного оформлення общинного устрою Південної України останньої чверті XVIII ст.; "Украинский вестник" 1906 року в історіографії і джерелознавстві історії України; історія суспільно-політичної думки першої половини ХIХ ст.; православна церква та народна освіта (кінець XIX - початок ХХ ст.) та ін.

Наведено результати досліджень актуальних питань української історіографії, історії суспільної думки, джерелознавства та археографії історії України до початку ХХ ст. Висвітлено проблеми політичної історії Великого Князівства Литовського у науковій спадщині С.М.Соловйова. Проаналізовано участь визначного українського історика та археографа О.М.Лазаревського у діяльності Історичного товариства Нестора-Літописця. Розглянуто теоретичні проблеми історії у творчій спадщині М.С.Грушевського-рецензента в 1894 - 1914 рр. Охарактеризовано структуру історії України А.Синявського - історика київської школи, заснованої В.Антоновичем. Викладено історіографічні аспекти становлення культурології як науки. Акцентовано увагу на актуальних проблемах дослідження джерельної бази сучасного історичного краєзнавства.

Проаналізовано роль епістолярних джерел в їх історичному побутуванні та дослідницькому ареалі, зокрема, в дослідженні селянської реформи 1861 р. Висвітлено діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в листуванні та спогадах його учасників, епістолярну спадщину Гетьманщини з листування хорунжого генеральної військової артилерії І. Забіли. Охарактеризовано листи дослідників історії права в Україні Ф.І. Леонтовича до О.Ф. Кістяківського як джерело вивчення розвитку історико-юридичних досліджень другої половини ХІХ ст.

Проанализирована роль эпистолярных источников в их историческом бытовании и исследовательском ареале, в частности, в исследовании крестьянской реформы 1861 г. Освещены деятельность Кирилло-Мефодиевского общества в переписке и воспоминаниях его участников, эпистолярное наследие Гетманщины из переписки хорунжего генеральной военной артиллерии И. Забилы. Охарактеризованы письма исследователей истории права Ф.И. Леонтовича к А.Ф. Кистяковскому как источник изучения развития историко-юридических исследований второй половины ХІХ ст.