Відображено результати комплексного дослідження традиційної української житлової архітектури кінця XIX - першої половини XX ст. з території сучасної Чернігівської області. Розглянуто історію вивчення цього питання, проаналізовано джерельну базу, основою якої стали власні польові матеріали авторки. Наведено основні типи конструкції житла, поширеного на Чернігівщині, його конструктивні деталі. Встановлено особливості екстер'єру та інтер'єру житлової архітектури в різних частинах Чернігівської області. Окремо розглянуто систему звичаїв, вірувань та обрядових дій, пов'язаних із житлом, що зафіксовані серед місцевих мешканців. Досліджено територію сучасної Чернігівщини, що лежить одразу в межах двох етнографічних регіонів - Центрального-Східного та Полісся. Констатовано, що народна архітектура в цих регіонах мала як спільні, так і відмінні риси. Так, житла Полісся, до якого відноситься більша частина Чернігівської області, внаслідок низки соціально-економічних та природно-географічних факторів відрізнялися стриманішим у порівнянні із Середньою Наддніпрянщиною інтер'єром та екстер'єром, а також матеріалами, що використовувалися при будівництві. За наявності лісів, на відміну від південних районів, хати цього регіону будувалися переважно в зруб, і тут довше побутували реліктові форми хат - "курні" житла. Розкрито традиційну культуру та історію України. Визначено, що традиційне житло є фундаментальною складовою української етнокультури. Зазначено, що науковий інтерес до народної архітектури посилюється сучасними тенденціями розвитку гуманітаристики, а саме зверненням до вивчення народного житла, збереженням його як одного з важливих компонентів історико-культурної спадщини українського народу. Наголошено, що система житлобудування населення не лише є відображенням суто матеріального аспекту культури, але й складає комплекс, що відображає матеріальну й духовну складові та естетичні вподобання цілого народу.