Розглянуто процеси внормування української мови після 1920 р. крізь призму відмінностей у їх реалізації між окремими регіонами, які перебували протягом цього часу у складі різних держав та / або адміністративних одиниць. Висвітлено загальні тенденції в унормуванні української мови (1920 - 2015 рр.). Досліджено лексичні полонізми в "Українсько-російському словнику" О. Ізюмова (1930). Розглянуто лексику міжвоєнного Львова в історичному та соціокультурному аспектах (на матеріалі художніх текстів). Простежено процеси розвитку української літературної мови за радянської доби (1920 - 1990 рр.): від нормалізації до рознормалізації та перенормалізації. Увагу приділено граматикам "руського языка" й української мови в чехословацькій Підкарпатській Русі й угорському Підкарпатті (1919 - 1945 рр.). Проаналізовано особливості полеміки київських академічних мовознавців із діаспорними науковцями навколо питань корпусного планування української мови (1960-ті - 1980-ті рр.).