Досліджено етнокультурну автономію (ЕКА) як найбільш ефективний інститут забезпечення прав національних меншин, що запобігає дезінтеграційним ризикам для територіальної цілісності поліетнічної держави. Здійснено порівняльний аналіз етнокультурної та етнотериторіальної форм автономії. Виявлено загрози та ризики сецесії внаслідок запровадження етнотериторіальної автономії. Доведено доцільність і переваги застосування ЕКА для задоволення культурних потреб і забезпечення прав представників національних меншин у поліетнічних державах. Простежено теоретико-концептуальну історію напрацювання та становлення ЕКА як політико-правового інституту забезпечення прав представників національних меншин. Вивчено зарубіжні моделі ЕКА. Проаналізовано політико-правову базу функціонування ЕКА в Україні. Запропоновано проекти змін до законодавства України в цій сфері.