Досліджено особливості фотогенерації носіїв заряду в полімерних композиціях на основі полістиролу, які містять заміщені тетратіафульвалени - донори електронів, 2,4,5,7-тетранітро-9-флуоренон - акцептор електронів, катіонний поліметиновий - тетрафторборат 1,3,3-триметил-2-[3-(1,3-дігідро- 1,3,3-триметил-2Н-2-індоліліден)-1-пропеніл]-3Н-індолія та нейтральний мероціаниновий - 5-[6-(1,3-дігідро-1,3,3-триметил-2Н-індол-2-іліден)-4-феніл-3,5(етилен)-гекса-2,4,6-трієн-1- іл]тіобарбітурову кислоту - сенсибілізатори. Виявлено, що фотопровідність в області поглинання барвника збільшується під час заміни катіонного барвника нейтральним в основному за рахунок фотогенерації рухливих носіїв заряду обох знаків і зменшення енергії активації струму фотопровідності. Показано, що зменшення енергії активації фотоструму визначається тим, що у випадку нейтрального барвника утворюються органічні заряджені протиіони, а у випадку катіонного барвника його незабарвлений протиіон більш сильно утримує біля себе заряд протилежного знака на фотогенерованому органічному іоні.

Остеопоротичні переломи зумовлюють серйозні витрати на охорону здоров'я, знижують незалежність/якість життя пацієнта і підвищують ризик смерті. Незважаючи на різні види терапії щодо зниження ризику майбутніх переломів, мало хто проходить лікування навіть після перелому стегна. Очевидно, що підходи минулого, спрямовані на зниження ризику остеопоротичних переломів, насамперед шляхом діагностики остеопорозу і призначення препаратів, що впливають на кісткову тканину, не були успішними. Потрібен інший підхід; таке зміщення фокуса й обговорено. Відповідно до концепції синдрому дисмобільності остеопоротичний перелом розглядають як клінічний результат наслідку і вважають, що остеопороз є лише частиною синдрому, який призводить до перелому, "пов'язаного з остеопорозом". Іншими компонентами цього синдрому є саркопенія, ожиріння, діабет, остеоартрит і теоретично безліч інших факторів, що збільшують ризик падінь із супутнім підвищеним ризиком перелому. Таким чином, концепція синдрому дисмобільності зрушує галузь дослідження, а також, що важливо, вивчення даних у літніх людей, у яких можливі остеопоротичні переломи, за межі єдиного фокуса на кістку для більш закономірного зосередження на цілісному підході до зниження ризику переломів.