У дослідженні узагальнено вітчизняний та іноземний досвід військового будівництва, розроблено головні методологічні засади концепції реформування військової сфери українського суспільства. Головним концептуальним положенням роботи є ідея про залежність радикального військового реформування від загального процесу системної трансформації суспільства. Відсутність синхронності реорганізації збройних сил і загальносуспільних перетворень з одного боку сприяє посиленню напруження у цивільно-військових відносинах і врешті-решт може закінчитися виходом армії на політичну арену як самодостатньої, автономної сили; а з іншого становить ще й зовнішню загрозу для національної безпеки, оскільки послаблений військовий потенціал держави буде постійним сприятливим грунтом для виявлення територіальних зазіхань певних політичних кіл суміжно-прилеглих країн. Для реалізації реформування військової організації суспільства необхідно чітко сформулювати мету, на її підставі детально розробити концепцію військової реформи, визначити напрями науково-технічного, матеріального та фінансового забезпечення, детально продумати інформаційну підтримку цього процесу.

Дисертаційна робота містить результати лікування заочеревинних пухлин із застосуванням розробленого автором методу локальної хіміотерапії. Порівняння результатів проведене з тільки хірургічним лікуванням і хірургічним в поєднанні з променевою терапією. Розроблений метод при одноразовому застосуванні зменшує у 2 рази частоту виникнення рецидивів заочеревинних новоутворень після їх радикального вилучення і водночас збільшує в 1.8 рази середню тривалість безрецидивного періоду. Використання локальної хіміотерапії збільшило 2-річне виживання до 71%. Даний метод лікування не призводить до розвитку ускладнень. Розроблені показання і протипоказання для даного методу.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 122 хворих на первинний гідатидний ехінококоз печінки. Консервативні втручання (ехінококектомію) виконано у 68 пацієнтів, радикальні - перицистектомію та резекцію печінки - у 42, пункційно-аспіраційний метод лікування застосовано у 12. Специфічні післяопераційні ускладнення, летальні випадки та рецидиви захворювання спостережено лише після консервативних втручань. Застосування радикальних і мініінвазивних методів сприяло значному покращанню результатів лікування хворих на ехінококоз печінки.

На підставі проведеного соціально-філософського аналізу розроблено типологію та виявлено найбільш характерні ознаки армій нових незалежних країн, їх роль у політичному житті постколоніальних суспільств, а також класифікаційні ознаки Збройних Сил України, напрямки їх реорганізації та інтеграції у соціально-політичну структуру українського суспільства.

Проаналізовано перші митні статути Київської Русі, а також торговельні шляхи, які наші пращури використовували для здійснення взаємозв'язків з зарубіжними країнами. Під час дослідження опрацьовано історичні джерела та юридичні документи, які мають певну наукову цінність для митної справи. Висвітлено перші митно-правові документи, які регламентували дії купців Київської Русі.

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування 122 хворих із первинним гидатидним ехінококозом печінки, серед яких було 88 (72,1 %) мешканців ендемічних регіонів. Діагностику здійснено за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Паліативні втручання (ехінококектомія) виконано у 68 (55,7 %), радикальні (перицистектомія та резекція печінки) - у 42 (34,5 %), метод пункційних аспірацій під контролем ультразвукового дослідження застосовано у 12 (9,8 %) пацієнтів. Специфічні післяопераційні ускладнення (17,6 %), летальні випадки (2,9 %) та рецидиви захворювання у віддалений час (7,3 %) спостережено лише після паліативних втручань.

Проведено морфологічну оцінку лікувального патоморфозу раку шлунка під впливом селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії та променевої терапії. Встановлено високу ефективність їх поєднання - вірогідне зниження життездатної пухлинної паренхіми як критерію девіталізації злоякісних пухлин.

Визначено, що іммобілізовані цитостатики (ІЦ) є однією з найбільш перспективних форм хіміопрепаратів для проведення локорегіонарної хіміотерапії. Вивченно вплив інтраопераційного внутрішньочеревного застосування ІЦ на імунологічні показники у хворих на рак шлунка. Отримані результати показали відсутність токсичного ефекту ІЦ на імунокомпетентні клітини. Внутрішньочеревне застосування ІЦ призводило до значного накопичення у черевній порожнині CD8+-, CD16/56+-лімфоцитів і фагоцитів, тобто клітин, яким притаманна функція ефекторів протипухлинного імунітету.

Наведено дані щодо етіології та патогенезу токсико-інфекційного шоку - тяжкого ускладнення після оперативних втручань з приводу гострої кишкової непрохідності у хворих на рак ободової кишки. Обгрунтовано методи профілактики та лікування пацієнтів з інтраопераційним токсико-інфекційним шоком.

Особливостями клінічного перебігу раку шлунка (РШ) у групі хворих, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, є молодий вік пацієнтів, висока інвазивність пухлин зі зменшенням кількості віддалених метастазів, висока частота проведення (за показаннями) тотальних гастректомій, комбінованих і розширених операцій, високий рівень післяопераційних ускладнень і смертності. Виявлено певний зв'язок між захворюваністю на РШ та рівнем радіаційного навантаження: питома вага ліквідаторів II категорії та жителів III зони радіологічного контролю серед хворих, залучених у дослідження, більша, ніж ліквідаторів III категорії та жителів IV зони. Результати хірургічного лікування пацієнтів, які були опромінені, незадовільні. Проведення інтраопераційної інтраперитонеальної хіміотерапії з застосуванням іммобілізованих цитостатиків покращує показник 3- та 5-річної виживаності.

Наведено результати комбінованого лікування хворих на рак ободової кишки з застосуванням передопераційної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії. Отримано дані, що свідчать про доцільність такого лікування, особливо у разі місцево-поширених процесів.

Проаналізовано результати радикального лікування хворих на рак ободової кишки (РОК) за допомогою комбінованих методів, що передбачали проведення передопераційної інтенсивної променевої терапії (ПТ), системної монохіміотерапїї флуороурацилом та внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії (ВАПХТ). Хворі добре переносили ад'ювантні методики лікування, не відзначено ускладнень хірургічного етапу лікування, але спостережено збільшення кількості післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Встановлено, що у хворих на РОК II стадії показник 3-річної виживаності був кращий після ВАПХТ, 5 - річної - після передопераційної ПТ, при III стадії захворювання показник 3-річної виживаності був кращим у хворих, яким проводили ВАПХТ, 5-річної - у хворих з доопераційною ПТ та ВАПХТ. Після спостереження протягом 10-ти років відзначено практично однакові результати у хворих досліджених груп.

Ключ. слова: рак шлунка, протипухлинна аутовакцина, ефективність, субпопуляції лімфоцитів
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що застосування індометацину під час проведення хіміопроменевої терапії з приводу нерезектабельних рецидивів раку прямої кишки не тільки сприяє зниженню вмісту одного з основних факторів ангіогенезу - фактора росту ендотелію судин, а й покращує результат лікування.

Проаналізовано безпосередні результати лікування хворих на рак ободової кишки за 20-річний період спостереження. Основним ускладненням була патологія гнійно-запального характеру. За 1991 - 2000 рр. частоту розвитку гнійно-запальних ускладнень вдалося знизити до 9,6 %.

Запропоновано математичну модель силової проводки електрогідравлічного стежного привода, яка враховує в'язке тертя, що виникає через наявність в зазорі шарнірного підшипника шару консистентного мастила. Експериментально визначено характеристики в'язкого тертя в шарнірному підшипнику у разі відносного переміщення його кілець у радіальному напрямі.

Зазначено, що місцеві рецидиви раку прямої кишки реєструються у 5 %- 35 % випадків після радикального лікування. Лише 50 % з них на момент діагностики резектабельні. Іншим хворим проводять паліативне лікування, як правило, - променеву терапію (ПТ). В Інституті онкології АМН України розроблено нові схеми лікування хворих: хіміопроменева терапія ((ХПТ)-послідовне використання 2-х курсів внутрішньоартеріальної хіміотерапії (ВАХТ)) та ПТ, а також ХПТ у комплексі з нестероїдними протизапальними засобами з повторенням курсів ВАХТ y разі відповіді пухлини на лікування. Результати лікування за розробленими схемами з застосуванням тільки ПТ свідчать про покращання якості життя хворих, оскільки зменшується кількість випадків больового синдрому, синдрому констипації, дизурічних явищ; збільшується кількість регресій пухлини, подовжується медіана виживання та медіана виживання до прогресування.

Розроблено спосіб оперативного лікування раку прямої кишки з пластикою промежини та формуванням циркулярної серозно-м'язової манжетки в ділянці промежинної колостоми, який є альтернативою стандартній операції Кеню - Майлса. Оперативне втручання виконано у 24-х пацієнтів (13 чоловіків і 11 жінок) з лютого 1995 р. по січень 2004 р. Віком понад 50 років було 17 (70,83 %) пацієнтів, понад 60 років - 7 (29,17 %). Дворічну виживаність проаналізовано у 18-ти хворих; померло 2 пацієнти внаслідок прогресування захворювання та виникнення віддалених метастазів. Функціональні результати оцінено в 22-х випадках. Повну континенцію відзначено у 2-х пацієнтів, часткове нетримання газів - у 9-ти, повне нетримання газів - у 10-ти, періодичне нетримання рідкого калу - у 4-ох.

Ключ. слова: рак шлунка, протипухлинна аутовакцина, комбіноване лікування, ефективність
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ