Мета дослідження - вивчення можливостей формування груп високого ризику на підставі аналізу репродуктивного анамнезу у жінок із післяпологовими гнійно-септичними ускладненнями (ППГСУ) к частини профілактичних заходів. Проведено ретроспективний аналіз анамнестичних даних історій хвороб 89 жінок (основна група) з післяпологовими септичними ускладненнями. З них 58 жінок із ППГСУ, які були розроджені через природні пологові шляхи, та 31 жінка із ППГСУ, розродження яких відбувалось шляхом кесарева розтину (КР). У контрольну групу ввійшли 40 породіль із неускладненим перебігом післяпологового періоду. Встановлено, що у групі жінок із післяпологовими ускладненнями переважали повторновагітні (особливо після розродження шляхом КР). Звернено увагу вагомий відсоток порушень менструального циклу та ранній початок статевого життя в анамнезі в основній групі. Аналіз перенесених захворювань засвідчив значну частоту запальних захворювань жіночих статевих органів, патології шийки матки, хронічного тонзиліту, хронічного пієлонефриту, циститу, анемії в анамнезі в основній клінічній групі. Значним був відсоток жінок із патологією щитоподібної залози. Достовірно вищою була частота вагітностей з негативними наслідками в анамнезі, наявності гінекологічної патології, оперативних втручань і порушень мікробіоценозу піхви до та під час вагітності у жінок з ППГСУ. Поєднання двох або більше визначених факторів, особливо у жінок з екстрагенітальною патологією та перенесеними інфекційними захворюваннями в анамнезі, значно збільшує ризик гнійно-септичних ускладнень у післяпологовий період. Результати аналізу свідчать, що на етапі прегравідарної підготовки слід виділяти окрему групу високого ризику розвитку ППГСУ для розроблення індивідуального плану діагностичних і лікувально-профілактичних заходів з метою попередження даної патології.

Мета дослідження - вдосконалення менеджменту роділь із пологовою травмою промежини в анамнезі як складової ефективної превенції гнійно-септичних ускладнень у пуерперальний період (ПП). У дослідження були включені 77 роділь. Основну групу та групу порівняння сформували з жінок із порушенням цілісності промежини у попередніх пологах і високим ризиком розвитку інфекційних ускладнень у ПП. Жінкам із основної групи (n = 24) під час кожного вагінального дослідження під час пологів (з додатковим введенням через 15 - 30 хв після розриву плодового міхура) та 2 рази на день по 5 мл протягом 5 діб післяпологового періоду (ППП) застосовували антисептичний засіб у формі вагінального гелю, до складу якого входять: 0,02 % декаметоксин (антисептичний компонент), 0,5 % гіалуронова кислота (регенерувальний компонент) і лактатний буфер (регулювальний компонент). У групу порівняння ввійшли 27 жінок - без використання вагінального гелю під час пологів, із застосуванням традиційних методів оброблення швів у післяпологовий період. У контрольну групу - 26 жінок із неускладненим соматичним статусом, фізіологічним перебігом вагітності та пологів. Оцінювання ефективності призначеного лікування проводили на підставі суб'єктивних симптомів (біль, дискомфорт, печіння у ділянці швів промежини), клінічних даних (набряк, гіперемія, характер загоєння швів), загальноприйнятих показників у динаміці (бактеріоскопія мазків піхвового вмісту, визначення pH вагінального вмісту). На тлі застосування трикомпонентного вагінального гелю в основній групі рівень травматизму м'яких тканин пологових шляхів під час даних пологів був нижчим на 19,9 %, ніж у групі порівняння, - переважали розриви промежини 1-го ступеня, зменшилась необхідність проведення повторних епізіо- та перинеотомій. Це надало можливість скоротити тривалість перебування у стаціонарі та покращило післяпологову реабілітацію на відміну від груп порівняння. На 3-ю добу ПП гіперемія та набряк у ділянці рани у жінок основної групи спостерігались майже у три рази рідше, ніж у групі порівняння. На 5-у добу ППП жінки основної групи скаржилися у середньому у 5 разів рідше, ніж жінки групи порівняння, загоєння у них відбувалось первинним натягом без інфекційних ускладнень. Використання вагінального гелю знижувало число лейкоцитів у рановому секреті та скорочувало терміни епітелізації рани (в 1,5 разу швидше, ніж у породіль групи порівняння). На тлі застосування вагінального гелю до 5-ї доби післяпологової терапії у 2/3 пацієнток спостерігалась нормалізація мікрофлори, відбувалось відновлення pH. Отримані результати свідчать на користь раннього початку профілактичних заходів і про високу ефективність топічної антисептичної терапії у жінок з високим інфекційним ризиком.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.3 + Р716.23 + Р712.5

Рубрики:

Хвороби піхви

Патологія післяпологового періоду

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.3-5 + Р715.42-5

Рубрики:

Хвороби піхви

Хвороби шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми зниження частоти післяпологових гнійно-септичних ускладнень у жінок з ускладненим перебігом вагітності і пологів, наведено нове вирішення актуального завдання сучасного акушерства та гінекології щодо оптимізації тактики ведення вагітних високого інфекційного ризику шляхом розробки і впровадження диференційованих діагностично-превентивних та лікувальних заходів на основі визначення стану мікробіоти піхви, особливостей гуморального імунітету, цитокінового профілю та рівня вітаміну D. Представлено нові аспекти патогенезу післяпологових гнійно-септичних ускладнень, які полягають у кумулятивному негативному впливі високої частоти дисбіотичних процесів нижнього відділу генітального тракту у ІІІ триместрі гестації, значимого рівня перенесених дисгормональних і запальних захворювань репродуктивних органів та наявної екстрагенітальної патологіїї, ускладнень вагітності і пологів, пізньої діагностики післяпологових ускладнень та нераціонального використання антибіотикотерапії. Застосування запропонованого комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів показало значно вищу ефективність щодо елімінації збудників (78,9% при 45,7% в групі порівняння). За неускладненим перебігом післяпологового періоду ефективність лікування становила 96,4% при 84,5% в групі порівняння. Загальна клініко-лабораторна ефективність диференційованих лікувально-профілактичних заходів склала 81,8% при 60,3% у групі порівняння.

Аналіз наукової літератури свідчить, що, незважаючи на значний досвід хірургічної корекції рубцевих деформацій молочної залози (МЗ), чимало питань залишаються дискусійними. Потребують подальшого дослідження і вивчення раціональні методи формування та переміщення розтягнутих клаптів на основі ключової і перфорантних судин різної локалізації для забезпечення достатнього об'єму шкіри з ідентичними властивостями для реконструкції трансформацій МЗ без утворення додаткових донорських ділянок. Незважаючи на те що збереження м'язів є перевагою, яка полягає в меншій деформації донорської ділянки, необхідні подальші дослідження м'язозберігальних клаптів та використання технології аутологічного ліпофілінгу. Все це обгрунтовує доцільність вивчення нових донорських ділянок та пошук шляхів зменшення наслідків порушення кровотоку і кисневого забезпечення тканин.