Проаналізовано й узагальнено розвиток теоретичних уявлень щодо поняття "безпека" та пов'язаних з ним функцій. Визначено основні змістовні положення та вимоги безпекового характеру, які відображено в договірно-правових актах і політичних документах, укладених між Україною й ЄС. Показано, що безпекові чинники були та залишаються принциповою складовою політичного діалогу між ЄС та Україною від ухвалення Спільної стратегії ЄС щодо України (1999 р.). Дані чинники втілено й в Європейській політиці сусідства та програмі "Східне партнерство", покликаних створити довкола ЄС зону політичної стабільності та сприятливого економічного клімату. Доведено зацікавленість країн і центральних інституцій ЄС у збереженні відносин співпраці з НАТО, що надає Україні додаткові можливості для участі у спільних з ЄС військово-політичних заходах і місіях. З урахуванням інституціональних змін в ЄС визначено основні поточні завдання співробітництва у сфері безпеки між Україною та ЄС, зокрема, найбільш реалістичним визначено конвергентний сценарій розвитку відносин, який, на відміну від інтеграційного сценарію, передбачає значні перехідні періоди та різну інтенсивність взаємодії в окремих секторах державного управління, суспільних відносин, економіки та військово-політичної сфери.