На основі узагальнення науково-методичних літературних джерел з археографії, теоретичного та практичного досвіду сучасних українських і іноземних учених викладено правила видання іншомовних писемних джерел (ІПД) ХІХ - початку ХХІ ст. Розглянуто типи, різновиди, форми та способи видання ІПД даного періоду. Висвітлено особливості виявлення (визначення джерел, виявлення документів в архівах) і відбору (для наукового, науково-популярного та навчального типу видання) ІПД. Увагу приділено передачі особливостей тексту ІПД, особливостям їх перекладу. Подано правило передачі українською мовою німецькомовних власних назв і неперекладних термінів.

На основе обобщения научно-методических литературных источников по археографии, а также теоретического и практического опыта современных украинских и иностранных ученых изложены правила издания иноязычных письменных источников (ИПИ) ХІХ - начала ХХІ вв. Рассмотрены типы, разновидности, формы и способы издания ИПИ данного периода. Освещены особенности выявления (определения источников, выявления документов в архивах) и отбора (для научного, научно-популярного и учебного типа издания) ИПИ. Внимание уделено передаче особенностей текста ИПИ, особенностям их перевода. Даны правила передачи на украинском языке немецкоязычных собственных названий и непереводимых терминов.

Подчеркнуто, что минерально-сырьевая база, как важнейшая составляющая часть природных ресурсов, имеет исключительное значение не только для развития экономики государства, но и является гарантией ее безопасности и обусловливает перспективные стратегические направления устойчивого социально-экономического развития промышленных регионов Украины.

Комплексно і глибоко проаналізовано маловідомий досі великий масив архівних джерел щодо діяльності Айнзацштабу рейхсляйтера Розенберга в Україні та долі вивезених ним українських культурних цінностей під час Другої світової війни. Об'єктом дослідження є архівні комплекси документів Айнзацштабу (1940 - 1945 рр.) та Мюнхенського центрального збірного пункту Американської військової адміністрації в Німеччині - Мюнхенська картотека мистецьких об'єктів (1945 - 1952 рр.), т.зв. "Транспортні списки" (1946 - 1948 рр.), а також перелік культурних цінностей, що надійшли з Мюнхенського центрального збірного пункту СРСР протягом 1945 - 1962 рр. Вперше було порівняно три великі архівні комплекси документів Айнзацштабу, що зберігаються у Києві (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.ф.3674, 3676), Москві (Російський державний військовий архів, ф.1401-К) та Берліні (Bundesarchiv Berlin, ф.NS-30), а також описано та проаналізовано можливі шляхи повернення українських культурних цінностей - комплексу документів Мюнхенського центрального збірного пункту, які зберігаються в Бундесархіві в м.Кобленці (ф.В-323).

Висвітлено історію грамоти Петра І 1708 р. на поставлення митрополита Іоасафа Кроковського, яка була вивезена з Києва під час Другої світової війни і опинилася після війни в Тюбінґені, що було тісно пов’язано з німецькими східноєвропейськими студіями до, під час та після війни.

Розглянуто історію видачі підтверджувальної грамоти Петра I щодо поставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яку було вивезено з Києва під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінгенського університету ім. Ебергарда Карла. Досліджено провенієнцію цієї та інших грамот, котрі зберігалися в ризниці київського Софійського собору, їх повоєнну долю. Уперше публіковано повний текст документа. Це була остання царська грамота вільнообраному київському митрополитові, яка підтверджувала права і привілеї, надані перед цим Гедеонові (Четвертинському; 1686 р.) та Варлаамові (Ясинському; 1691 р.), а також підтверджувала статус Київської митрополії як "першоначальної" серед усіх митрополій Московського патріархату. Суттєво обмежувалася канонічна територія київського митрополита у порівнянні з 1686 р. Із-під його юрисдикції вилучалися Чернігівська архієпископія й Києво-Печерський монастир, залишалися натомість Київська та Переяславська єпархії, а також Глухівська, Борзненська, Конотопська протопопи, що належали колись чернігівському архієпископові. Грамота зберігалася в ризниці Софії Київської. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського собору її було передано до ВУАН, а 1931 р. документ опинився у відділі рукописів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В. Вернадського). У жовтні 1941 р. вилучена, імовірно, службовцями зондеркоманди Кюнсберга. Разом із пам'яткою зникли щонайменше ще 24 грамоти, які походили з ризниці Софійського собору (нині місце їх зберігання невідоме).

Індекс рубрикатора НБУВ: М309.4

Рубрики:

Стічні води текстильного виробництва

Шифр НБУВ: Ж29112 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Простежено динаміку формування регіональної і національної іден¬тичності українців у першій половині XX ст. Проаналізовано вплив модернізаційних змін на становлення уявлень українців про територію як життєвий простір. Показано як події Української революції (1917 - 1923 pp.) вплинули на прискорення процесів формування національної ідентичності та її змагальність із регіональною та імперською. Узагальнено ставлення національних меншостей до українського питання. Розкрито роль православних церков у становленні національної ідентичності. Проаналізовано конструкта геополітичних конкурентів щодо майбутнього української території та українців. Запропоновано ймовірні шляхи подолання наслідків скривдженості українців внаслідок втрати державності та проведення політики денаціоналізації урядами держав, в яких вони проживали.