Представлено основні віхи розвитку наукознавства в Академії наук України від її виникнення до наших днів. Сформульовано актуальні сучасні проблеми наукознавчих досліджень.

Розглянуто взаємовідношення найважливіших форм самосвідомості науки - історії науки та логіки. Показано особливості та специфіку виявлення в історико-науковому знанні рефлексивних підходів та інтерпретацій.

Зазначено, що В. І. Вернадський зробив вагомий внесок у формування концепції ноосфери та у вивчення її як нової реальності, що складається в геологічному та історичному часі. Як мислитель, він передбачив основні завдання та рушійні сили ноосфери, усвідомив її сутність як загальнолюдської мети та ідеалу. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу склало тривкий теоретичний фундамент для послідовників ноосферної традиції та отримало широкий розвиток в сучасній науці.

Індекс рубрикатора НБУВ: У580-55

Рубрики:

Міжнародні економічні відносини і зв'язки в цілому

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено деякі дані про публікаційну активність української науки, показники її цитування у світовому корпусі публікацій, які порівнюються з аналогічними показниками з інших країн близького та далекого зарубіжжя. Акцентовано на необхідності покращання міжнародного рейтингу українських наукових журналів і публікацій.

Проаналізовано кадрову ситуацію, що склалася у наукових системах країн пострадянського простору загалом і в Україні зокрема. Розглянуто чинники, які зумовили розбалансування вікової та кваліфікаційної структури наукового потенціалу, деякі мотиваційні та соціальні аспекти функціонування вітчизняної науки.

Проаналізовано проблеми співвідношення Людини і Космосу в історії західноєвропейської філософії та соціально-культурних передумов зародження філософських концепцій космізму, визначено його головні напрямки: релігійний, природничо-науковий, культурологічний. Розкрито значення космічної філософії в контексті розвитку нових наукових галузей, зокрема, космоглобалістики, синергетики, генної інженерії.

Проанализированы проблемы соотношения Человека и Космоса в истории западноевропейской философии и социально-культурных предпосылок зарождения философских концепций космизма, определены его главные направления: религиозный, природоведческо-научный, культурологический. Раскрыто значение космической философии в контексте развития новых научных отраслей, в частности, космоглобалистики, синергетики, генной инженерии.

Індекс рубрикатора НБУВ: С.я431

Рубрики:

Праці конгресів, з'їздів, конференцій з суспільних (гуманітарних) наук

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оцінено нову для національних наукових систем ситуацію, що склалася у зв'язку з розвитком глобальної Інтернет-мережі, яка загострює проблему включення інтелектуальних продуктів у світовий науковий простір. Досліджено реальний стан та перспективи української науки в контексті її участі у світогосподарських зв'язках глобальної мережевої спільноти.

Проаналізовано досвід становлення та розвитку Національної академії наук України в контексті взаємодії традицій та новацій в організації фундаментальних досліджень. Висвітлено історію європейських академій та центрів даних досліджень, вплив європейської інтеграції та її наслідків у національних наукових системах, зміни у співвідношенні досліджень та інноваційного розвитку економіки в країнах ЄС. Зроблено соціологічну оцінку сучасного стану Академії наук та визначено стратегію її розвитку та основні напрями реформування

Проанализирован опыт становления и развития Национальной академии наук Украины в контексте взаимодействия традиций и новаций в организации фундаментальных исследований. Освещены история европейских академий и центров данных исследований, влияние европейской интеграции и её последствий в национальных научных системах, изменения в соотношении исследований и инновационного развития экономики в странах ЕС. Сделана социологическая оценка современного состояния Академии наук и определены стратегия её развития и основные направления реформирования.

Розкрито історію заснування та розвитку Українського наукового товариства (1907 - 1921 гг.) - однієї з перших національних наукових інституцій. Проаналізовано принципи організації Товариства як вільної наукової асоціації й його роль в організації науки та культурно-просвітницькому русі. Простежено формування основних наукових напрямів даної роботи. Подано документи та матеріали, які віддзеркалюють діяльність Товариства, його роль у національному відродженні, організації Української академії наук, українських університетів у Києві та Кам'янці-Подільському, створенні українських часописів, підручників.

Раскрыта история основания и развития Украинского научного общества (1907 - 1921 гг.) - одной из первых национальных научных институций. Проанализированы принципы организации Общества как свободной научной ассоциации и его роль в организации науки и культурно просветительскому движении. Прослежено формирование основных научных направлений данной работы. Даны документы и материалы, которые отражают деятельность Общества, его роль в национальном возрождении, организации Украинской академии наук, украинских университетов, в Киеве и Каменце-Подольском, создании украинских журналов, учебников и тому подобное.

Один із фундаторів Української академії наук (перший голова її Правління), Національної бібліотеки Української Держави і Національного геологічного музею Павло Аполлонович Тутковський (1858 - 1930) - видатний український геолог і географ, автор оригінальних наукових концепцій і численних праць у галузі четвертинної геології, палеонтології, стратиграфії, гідрогеології, регіональної геології. Плідна наукова діяльність П. А. Тутковського значною мірою визначила напрями розвитку геології в Україні у XX ст.

З'ясовано функції академічної науки і реалії їх здійснення в різні історичні періоди, проведено історичну реконструкцію форм взаємодії академії наук України і Росії, оцінено внески українських учених у розвиток фундаментальних наук у Росії і російських учених у становлення й розвиток академічної науки України, створення нових наукових установ. Проаналізовано принципи і чинники ефективного партнерства академій наук України і Росії за умов глобалізації в контексті завдань входження в європейський і світовий науковий простір та інноваційного перетворення економіки.

Наведено основні концептуальні положення щодо документообігу як основи діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Розкрито інформаційно-технологічні й організаційні аспекти запровадження електронного документообігу (ЕДО) в систему державного управління. Проаналізовано нормативно-правову базу України щодо ЕДО, життєвий цикл електронного документа (ЕД). Описано технології електронного цифрового підпису (ЕЦП), поточного сканування, сучасний ринок програмного забезпечення ЕДО, технології, методи, механізми та стандарти ЕЦП і шифрування ЕД та інфраструктури системи ЕЦП.

Изложены основные концептуальные положения по документообороту как основы деятельности органов исполнительной власти и местного самоуправления. Раскрыты информационно-технологические и организационные аспекты внедрения электронного документооборота (ЭДО) в систему государственного управления. Проанализированы нормативно-правовая база Украины по ЭДО, жизненный цикл электронного документа (ЭД). Описаны технологии электронной цифровой подписи (ЭЦП), текущего сканирования, современный рынок программного обеспечения ЭДО, технологии, методы, механизмы и стандарты ЭЦП и шифрования ЭД и инфраструктуры системы ЭЦП.

Розглянуто загальні тенденції та варіації походження і причин виникнення природних катастроф і стихійних лих. За результатами аналізу обгрунтовано необхідність впровадження екологічної освіти під час підготовки майбутніх працівників сільськогосподарської галузі. Визначено найважливіші завдання у галузі екологічної освіти, що спрямовані на формування у молоді інформованості та когнітивних способів аналізу взаємовідносин людини та природи, позитивного ставлення до охорони природи та мотиваційних засад активного впливу на навколишнє середовище.

Рассмотрены общие тенденции и вариации происхождения и причин возникновения природных катастроф и стихийных бедствий. По результатам анализа обоснована необходимость внедрения экологического образования при подготовке будущих работников сельскохозяйственной отрасли. Определены важнейшие задания в области экологического образования, которые направлены на формирование у молодежи информированности и когнитивных способов анализа взаимоотношений человека и природы, позитивного отношения к охране природы и мотивационных принципов активного влияния на окружающую среду.

Importance and features of ecological educations introduction to the future workers of agricultural sphere is analyzed in the article.

Розкрито теоретико-практичні проблеми екологічної освіти в системі підготовки сільськогосподарських кадрів. Проаналізовано сільськогосподарську освіту в діахронічному та синхронічному аспектах, роль та місце екоосвіти у формуванні екологічної компетентності майбутніх фахівців аграрної галузі. Обгрунтовано завдання, зміст, основні напрями екологічної складової в аграрній освіті. Визначено шляхи розвитку екологічної андрагогіки в системі співробітництва аграрних ВНЗ.

Раскрыты теоретико-практические проблемы экологического образования в системе подготовки сельскохозяйственных кадров. Проанализированы сельскохозяйственное образование в диахроническом и синхроническом аспектах, роль и место экообразования в формировании экологической компетентности будущих специалистов аграрной отрасли. Обоснованы задачи, содержание, основные направления экологической составляющей в аграрном образовании. Определены пути развития экологической андрагогики в системе сотрудничества аграрных ВУЗ.

Проаналізовано проблему впровадження в екологічну освіту високих педагогічних технологій, заснованих на найновіших наукових надбаннях, інформативній наповненості та з урахуванням мовних можливостей. Описано основні принципи та провідні напрями просвітництва в галузі охорони навколишнього середовища. Визначено завдання екологічної освіти у ВНЗ, базові складові екологічних знань. Проаналізовано основні компоненти екологічної вихованості.

Проанализирована проблема внедрения в экологическое образование высоких педагогических технологий, основанных на новейших научных достижениях, информативной наполненности и с учетом языковых возможностей. Описаны основные принципы и ведущие направления просвещения в области охраны окружающей среды. Определены задачи экологического образования в ВУЗ, базовые составляющие экологических знаний. Проанализированы основные компоненты экологической воспитанности.

The article analyses the problems of implementation high pedagogical technologies based on the newest scientific achievements and informative richness taking into consideration the linguistic possibilities into the ecological educational process. The basic principles and key areas of education in the field of environmental protection are described. The tasks of environmental education in higher education and the basic components of ecological knowledge are defined. The main components of ecological education are analyzed.

Розглянуто самостійну пізнавальну діяльність студентів як основний засіб формування особистості, здатної самостійно та творчо працювати в за нових умов. Підкреслено значення прикладних задач, ефективність якого є одним із засобів формування екологічної грамотності майбутніх фахівців. Актуалізовано проблему проведення виробничої практики, вирішення якої стане кардинальним для працевлаштування випускників. Згруповано критерії і показники якості фахівця-аграрника за психолого-педагогічною, індивідуальною підготовкою, емоційно-вольовою, мотиваційною сферами, виокремлено рівні екологічно-практичної діяльності студента: творчий, репродуктивно-творчий, репродуктивний, інтуїтивний. Конкретизовано фактори, що впливають на екологічну складову практичної підготовки спеціалістів. Рекомендовано створення системи регіональних навчально-практичних центрів, філій кафедр на базі передових господарств, що зніме гостроту проблеми проведення практики, в ідеалі - створення вищого професійного училища-агрофірми.

Рассмотрена самостоятельная познавательная деятельность как основное средство формирования личности, способной самостоятельно и творчески работать в новых условиях. Подчеркнуто значение прикладных задач, эффективность использования которых является одним из средств формирования экологической грамотности будущих специалистов. Актуализирована проблема прохождения производственной практики, сгруппированы критерии и показатели качества подготовки специалиста-агрария по таким направлениям: психолого-педагогическая, индивидуальная подготовка, эмоционально-волевая, мотивационная сферы, выделены уровни экологически-практической деятельности студента: творческий, репродуктивно-творческий, репродуктивный, интуитивный. Конкретизированы факторы, влияющие на экологическую составляющую практической подготовки специалистов. Рекомендовано создание системы региональных учебно-практических центров, филиалов кафедр на базе передовых хозяйств, что снимет остроту проблемы проведения практики, в идеале - создание высшего профессионального училища-агрофирмы.

Problems of environmental education (formation of ecological culture) of future domestic agriculture specialists are analyzed in the article.

Висвітлено проблему формування цілісного екологічного знання і мислення, які необхідні для прийняття екологічно обгрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом. Доведено, що базою для вирішення цієї проблеми повинна стати екологізація освіти на основі Концепції екологічної освіти в Україні (ЕО), причому головною метою якої є формування типу особистості з високим рівнем екологічної культури, зі здатністю діяти відповідно до інвайроментальних орієнтацій та установок, екологічних традицій. Розглянуто різні підходи до екології: антропоцентричний (відповідальність за діяльність перед людством) та біоцентричний (відповідальність за діяльність перед тваринами та рослинами), дискусія між якими порушує проблему моральності. Висвітлено мотиви поведінки особистості під час спілкування з природою (громадянсько-патріотичні, науково-пізнавальні, економічні, гуманістичні, естетичні, гігієнічні) та охарактеризовано рівні екологічної зрілості (інформативно-підготовчий, базово-світоглядний, світоглядно-зрілий). Зазначено, що ефективність формування екологічної культури залежить від дотримання таких дидактичних принципів: неперервність ЕО, міжпредметність, еколого-професійна спрямованість змісту навчального матеріалу.

Рассмотрена проблема формирования целостного экологического знания и мышления, которые необходимы для принятия экологически обоснованных народнохозяйственных решений на уровне предприятий, отраслей, регионов, страны в целом. Доказано, что базой для решения этой проблемы должна стать экологизация образования на основе Концепции экологического образования в Украине (ЭО), главной целью которой является формирование типа личности с высоким уровнем экологической культуры, является способной действовать согласно инвайроментальних ориентаций и установок, экологических традиций. Представлены различные подходы к экологии: антропоцентричный (ответственность за деятельность перед человечеством) и биоцентричный (ответственность за деятельность перед животными и растениями), дискуссия между которыми поднимает на проблему нравственности. Освещены мотивы поведения личности при общении с природой (гражданско-патриотические, научно-познавательные, экономические, гуманистические, эстетические, гигиенические) и охарактеризованы уровни экологической зрелости (информативно-подготовительный, базово-мировоззренческий, мировоззренчески-зрелый). Указано, что эффективность формирования экологической культуры зависит от соблюдения таких дидактических принципов: непрерывность ЭО, межпредметность, эколого-профессиональная направленность содержания учебного материала.

Content of environmental education and the needs of its renovation en the context of the requirements of globalization and information revolution are analyzed in the article.

Розглянуто питання оновлення змісту екологічної освіти, наведено методику формування екологічних цінностей, їх локалізацію в свідомості та поведінці студентів аграрних університетів. Розроблено технологію та модель екологічної підготовки фахівців сільського господарства у процесі вивчення дисциплін екологічного спрямування. Проведено дослідження та прогнозування особливостей здійснення екологічної освіти в аграрних університетах, показано реалізацію компетентнісного підходу до екологічної підготовки фахівців сільського господарства. Розглянуто проблему управління якістю екологічної підготовки фахівців сільськогосподарського профілю, висвітлено компетентність керівництва й участь студентського самоуправління. Показано місце та роль професійної практики в навчальному плані аграрного університету та статус в ній екологічної складової. Розкрито мету, основні завдання та методи забезпечення екологічної складової практичної підготовки студентів аграрних університетів. Розглянуто поняття "андрагогіка" (освіта дорослих) у сучасній філософській та педагогічній літературі, розкрито функції андрагогіки та наведено її структуру.