Проведено теоретичний аналіз особливостей складних і нетипових ситуацій життя та ресурсів, як засобів адаптації до них. Надано визначення, структуру і класифікації життєвих ситуацій. Здійснено апробацію психодіагностичної методики, що спрямована на вивчення резильентності, як ресурсу стійкості. Здійснено порівняння ресурсів стійкості залежно від сприйняття нетипової ситуації, віку і статі та простежено особливості проявів ресурсів стійкості в постсприйнятті нетипової ситуації. Продемонстровано, що незалежно від репрезентації ситуації в більшості досліджуваних у віці дорослості представлені оптимізм на середньому і високому рівнях, резильєнтність на середньому рівні, наявна глобальна мета, орієнтація на потенційні рішення, рішучість і активність, а також ресурси соціальної підтримки [сім'я, кохані, освіта (розвиток)]. Показано, що в період дорослості в нетиповій ситуації життя оптимізм і резильєнтність представлені комплексно, власне здоров'я і здоров'я близьких також усвідомлюються інтегровано, але окремо від ресурсів стійкості. Досліджено особливості ресурсів стійкості в постпереживанні нетипової ситуації життя. Зазначено, що потенційно існує частка осіб, які мають ускладнену адаптацію. Установлено тенденцію зменшення ресурсу стійкості - резильентності. В постпереживанні нетипової ситуації життя до ресурсів стійкості віднесено власне здоров'я і сприйняття ситуації. Вивчено досвід переживання складних ситуацій життя за допомогою напівструктурованого інтерв'ю в межах наративного опису.