Розглянуто особливості ціноутворення в аграрному секторі сучасних економічних систем, проаналізовано ціновий механізм АПК України. Розкрито сутність, структуру та принципи побудови системи, а також методи та напрями державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Запропоновано комлексний механізм такого регулювання. Висвітлено досвід державної підтримки сільського господарства у зарубіжних країнах і можливості його застосування в Україні. Проаналізовано наслідки членства України у Світовій організації торгівлі (СОТ) для аграрної галузі, визначено шляхи вирішення суперечності між необхідністю підтримки вітчизняного сільського господарства та ринково орієнтованою позицією СОТ.

Рассмотрены особенности ценообразования в аграрном секторе современных экономических систем, проанализирован ценовой механизм АПК Украины. Раскрыты сущность, структура и принципи построения системы, а также методы и направления государственного регулирования цен и доходов сельхозпроизводителей. Предложен комплексный механизм такого регулирования. Освещены опыт государственной поддержки сельского хозяйства в зарубежных странах и возможности его применения в Украине. Проанализированы последствия членства Украины во Всемирной торговой организации (ВТО) для аграрной отрасли, определены пути решения противоречий между необходимостью поддержки отечественного сельского хозяйства и рыночно ориентированной позицией ВТО.

Обобщен и раскрыт опыт США по поддержке цен и стабилизации доходов производителей сельскохозяйственной продукции на основе целевых долгосрочных программ. Детально рассмотрены вопросы организации реализации сельскохозяйственной продукции и государственные меры по ее продвижению к потребителю. Сделаны сопоставления и предложения к формированию такого подхода к сельскому товаропроизводителю в Украине.

Проаналізовано формування цінових тенденцій експорту продукції зернових культур Україною, вплив експорту на економічний стан сільськогосподарських товаровиробників. Для забезпечення ефективності українського експорту зерна пропонується активізувати чинники стабілізації та збалансованості аграрного ринку, якості та стандартів, інфраструктури та інформаційного забезпечення.

Проаналізовано фундаментальні положення нової аграрної парадигми з точки зору відповідності реаліям розвитку аграрного сектора в розвинутих країнах та в Україні, а також вплив нової парадигми на аграрну політику країн.

С помощью одномерной хроматографии на бумаге и аминокислотного анализатора "Аминохром" проведено изучение аминокислотного состава надземных органов вереска обыкновенного.

С помощью хромато-масс-спектрометрического метода впервые предпринято изучение природных соединений надземных органов вереска обыкновенного, в ходе которого обнаружено 80 веществ различной химической структуры, из них половина фенольных соединений.

Розглянуто теоретико-методологічні засади ціноутворення в економіці ринкового типу, досліджено його особливості в аграрному секторі сучасних економічних систем. Конкретизовано умови еквівалентності обміну. Доведено, що економічний механізм в Україні не забезпечує еквівалентність обміну продукції та ресурсів сільського господарства, умови сталого розвитку аграрного сектору, складові продовольчої безпеки, що обумовлює необхідність державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. Розкрито сутність, структуру, призначення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, визначено принципи її ефективної побудови. Проаналізовано методи державного регулювання у сфері ціноутворення, запропоновано комплекс показників оцінювання його ефективності. Визначено основні етапи генезису системи державного регулювання фермерських цін і доходів, узагальнено досвід державної підтримки сільського господарства у розвинутих країнах й обгрунтовано можливості його застосування в Україні. Проаналізовано трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Зроблено оцінювання сучасних форм підтримки сільського господарства в Україні за окремими її складовими та в цілому. Запропоновано напрями та заходи з удосконалення механізму системи державного регулювання цін і доходів вітчизняних сільськогосподарських виробників з урахуванням стану продуктивних сил, економічного механізму аграрного сектору.

Розглянуто теоретико-методологічні основи і умови еквівалентності обміну в економіці ринкового типу. Обгрунтовано, що на товарному ринку вони включають споживчу, алокаційну і виробничу умови, а на ринку ресурсів - відтворювальну та алокаційні умови мікро- і макрорівнів.

Мета роботи - визначення ознак інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств та особливостей їх прояву в Україні. Систематизовано та узагальнено дослідження понять "розвиток" та "інноваційний розвиток" у сільському господарстві з метою визначення їх економічної сутності та передумов для впровадження у виробничу діяльність. На основі узагальнення визначення даних термінів розроблено авторський підхід до економічного змісту терміна та обгрунтовано ознаки інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано ключові проблеми, які стримують та перешкоджають ефективному формуванню інноваційної моделі розвитку. Продовжується процес деструкції науково-дослідного потенціалу аграрного виробництва. Цей процес має бути переломним. Лише формування організаційно-економічних механізмів, як на рівні держави, так і на рівні підприємств, які б забезпечили попит на інновації, надійне фінансування науково-дослідних розробок, тісні взаємозв'язки у ланцюгу "наука - виробництво - ринок - споживання", виступає важливою умовою переходу сільськогосподарських підприємств України на інноваційну модель розвитку.

Розглянуто теоретичні питання змісту, сучасних ознак інноваційної діяльності та інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств, стратегічного управління інноваційним розвитком. Висвітлено методичні аспекти ідентифікації та оцінювання інноваційного розвитку підприємств. Проаналізовано стан і тенденції у формуванні складових інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств в Україні. Обгрунтовано економічні, організаційні та інтеграційні засади утвердження їх інноваційної моделі розвитку.

Розглянуто особливості маркетингу інновацій на підприємствах. Визначено, що у ринкових умовах господарювання важливим етапом інноваційного процесу стає маркетинг інновацій, як систематична діяльність всіх його суб'єктів з розробки, організації виробництва та просування на ринок нових товарів, послуг та технологій для задоволення потреб споживачів і суспільства у більш ефективний, ніж у конкурентів спосіб, на основі підвищення та реалізації інноваційного потенціалу підприємства, пошуку нових напрямків та засобів його ефективного використання з метою отримання прибутку та забезпечення умов його сталого розвитку. Саме у функціонуванні інноваційного агропромислового кластеру маркетинг інновацій має здійснюватися на трьох рівнях: на рівні наукових установ, як маркетинг новацій; на рівні сільськогосподарських підприємств, як маркетинг інноваційної сільськогосподарської продукції; на рівні державних установ, як маркетинг досягнень інноваційного аграрного кластеру, пропагування соціальної та екологічної значущості продукованих в кластері інновацій. Лише на всіх цих рівнях має сформуватися комплекс маркетингу інновацій.

Розкрито економічну сутність державно-приватного партнерства (ДПП). Розглянуто принципи, форми, переваги ДПП. Потенціал ДПП для розвитку сільських територій було досліджено. Зроблено висновок, що ДПП як інститут поєднання державних та приватних зусиль для вирішення соціально важливих завдань та інвестування у виробництво суспільних благ в Україні знаходиться на перших ступенях розвитку. Основні чинники (інституційні, політичні, економічні, соціокультурні), що гальмують практичне використання ДПП для розвитку сільських територій в Україні, були визначені. Наголошено на відсутності правових основ механізмів ДПП, що створюється за ініціативи приватного сектору, а також державно-суспільно-приватного партнерства в українському законодавстві.

Визначено основні сучасні тенденції розвитку сільських територій України: обезлюднення сільських населених пунктів, занепад їх соціальної та виробничої інфраструктур, безробіття, збільшення кількості сільських мешканців, які проживають за межею бідності; визначена відмінність між поняттями "аграрне зростання" та "розвиток сільських територій"; наголошено, що через фінансову кризу та необхідність виконання вимог Світової організації торгівлі в останні роки обсяги фінансування сільського господарства з бюджету були значно скорочені, що унеможливлює використання потенціалу вітчизняного сільського господарства; обгрунтована необхідність оцінки сучасних тенденцій розвитку сільських територій України як загрози для її економічної та політичної безпеки.

Визначені тенденції в обсягах інвестування та їх вплив на продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах в Україні в 2010 - 2014 рр. Встановлено, що активізація інвестиційних процесів у цей період сприяла зростанню продуктивності праці, яка підвищилася на 71,7 % у сільськогосподарських підприємствах. Але її рівень в сільськогосподарських підприємствах в Україні ще був нижчим від рівня в американських фермах у 3,8 рази. За умов економічної кризи державна економічна політика погіршила умови відтворення в сільському господарстві та має бути переглянута.

Визначено сучасні трансформації в агробізнесі в Україні та їх відповідність цілям сталого розвитку Програми дій зі сталого розвитку 2030. Серед сучасних основних трансформацій в агробізнесі виділено зміни в організаційно-економічній структурі виробництва, поглиблення її неоднорідності та процесів концентрації; посилення експортної орієнтації виробництва; впровадження техніко-технологічних та бізнесових інновацій. Доведено, що ці трансформації сприяють розв'язанню проблеми голоду, економічного зростання, але з іншого - позитивно не впливають на розв'язання проблем з подолання бідності, покращання здоров'я, гарантування гідної роботи, скорочення нерівності, збереження природних ресурсів. Підкреслено важливість формування відповідних інститутів, державної політики та бізнес-стратегій, що інтегрують агробізнес з цілями сталого розвитку.

Проаналізовано сучасний стан програмно-нормативного забезпечення аграрної політики, державної бюджетної підтримки тваринництва в Україні. Доведено, що сучасне програмно-нормативне забезпечення є застарілим, неузгодженим, порядок державної підтримки постійно змінюється, є непередбачуваним. Державна підтримка тваринництва зорієнтована на великих товаровиробників та не забезпечує умови адаптації господарств населення до нових умов господарювання, повіязаних з Євроінтеграційними планами України. У дослідженні було використано такі методи, як порівняння, узагальнення, трендовий аналіз.

Запропоновано розглядати за основні складові інноваційного потенціалу підприємств наукову, матеріально-технічну, кадрову, фінансову. Розглянуто зміни у складових інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств в Україні за 2008 - 2013 рр. Доведено, що протягом цих років мала місце тенденція зменшення наукової складової, незначно поліпшилася його матеріально-технічна складова, під впливом протилежних тенденцій знаходилася кадрова складова, для нарощення якої низька оплата праці утворює певні обмеження, недостатньою для переходу на інноваційну модель розвитку була фінансова складова, та яка за умов кризи зменшуватиметься. Запропоновано заходи державної аграрної політики, які б сприяли зміцненню інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Досліджено основні теоретичні аспекти формування організаційно-економічних засад розвитку матеріально-технічної бази (МТБ) сільськогосподарських підприємств (СГП) України. Досліджено суть поняття "матеріально-технічна база сільського господарства України", теоретичні положення матеріально-технічного забезпечення як чинника впливу на ефективність її використання, запропоновано ознаки інтенсифікації аграрного виробництва на основі інновацій, узагальнено теоретико-методичні підходи до оцінки стану й ефективності системи матеріально-технічного забезпечення галузі. Запропоновано синтез класичного та інноваційного підходів до формування і використання МТБ сільськогосподарського виробництва. Визначено поелементну структуру МТБ СГП. Розглянуто наявність основних видів техніки СГП України за 2011 - 2015 рр. Надано оцінку динаміці змін парку тракторів, комбайнів та сільськогосподарської техніки до показників енергетичного забезпечення. Оцінено віковий склад техніки і вказано на негативні тенденції збільшення ступеня його фізичного і морального зносу. Запропоновано заходи державної аграрної політики, які б сприяли зміцненню інноваційного потенціалу СГП та визначено пріоритетні напрями формування структурних елементів МТБ сільського господарства на інноваційній основі. Обгрунтовано напрями інвестиційно-інноваційного розвитку МТБ сільського господарства, що у подальшому може стати основою розробки комплексних програм інвестиційно-інноваційного розвитку галузі та ефективності використання її МТБ, спрямованих на забезпечення інтенсивного типу економічного зростання.

Зростання рівня відкритості країн, посилення експортної орієнтації виробництва зумовлюють зростання залежності виробників від цінових коливань на світовому ринку, генерують значні ризики для агробізнесу, конкурентоспроможності продукції. Мета роботи - ідентифікація сучасних цінових ризиків експортної орієнтації сільського господарства та визначення заходів з їх зменшення. Для досягнення мети було використано методи аналізу, синтезу, графічний, кореляційного аналізу, індексний, порівнянь. Динаміку цін на агропродовольчу продукцію на світовому ринку та ринку сільськогосподарської продукції в Україні, взаємозв'язок між ними було розглянуто як джерело ризиків для сільськогосподарських товаровиробників. Методи зниження цінових ризиків за експортної орієнтації виробництва було запропоновано.

Мета роботи - визначення відповідності фактичного фінансування наукових та науково-технічних розробок в Україні передбаченому законодавством, а також виявлення взаємозв'язків між обсягами фінансування наукових досліджень і розробок та обсягами ВВП, сільськогосподарського виробництва. Використані такі методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, індексний, кореляційного аналізу. Встановлено, що рівень фінансування інноваційної сфери в Україні є не лише катастрофічно низьким, а й менше за законодавчо затверджений. Розрахунки засвідчили тісний прямий взаємозв'язок між індексами реального ВВП та індексами реальних витрат на фінансування наукових досліджень та розробок як за рахунок усіх джерел фінансування, так і за рахунок коштів бюджету в Україні у 2013 - 2018 рр.; та відсутність зв'язку між витратами на наукові дослідження і розробки та обсягами виробництва в сільському господарстві. Такий низький рівень фінансування інновацій створює загрози інноваційному потенціалу національної економіки, її аграрного виробництва.