Методами УФ- та ІЧ-спектроскопії досліджено спектральні та фотохімічні властивості 3,6-діазидофлуорану, 3-азидо-6-гідроксифлуорану та 3-азидо-6-амінофлуорану в спиртових розчинах і полімерних плівках. З'ясовано, що внаслідок вторинних фотохімічних перетворень у полімері й етанолі виникають забарвлені продукти амінного типу, подібні родаміновим барвникам, а за невеликих термінів опромінення утворюються переважно продукти імінного типу. Утворення сполук амінного типу відбувається швидше, з більшим квантовим виходом у протонодонорних середовищах (етанол, ВАМ) і у разі опромінення більш довгохвильовим світлом. Квантовий вихід фоторозкладу азидогрупи в плівках становить 0,03 - 0,4 і не залежить від типу полімерної матриці, а у випадку 3-азидо-6-амінофлуорану протонодонорна полімерна матриця каталізує цей процес.

Встановлено наявність міграції триплетних екситонів у макромолекулах, які містять у бічних групах pi-електронні системи типу бензофенону. Визначено значення граничної довжини стрибка для триплетного стрибка та його довжину пробігу за температури 77 К. Показано існування спрямованого триплет-триплетного перенесення енергії електронного збудження в молекулярних біхроморфних системах за умов селективного збудження однієї з ланок. Простежено ефект впливу однієї з двох неспряжених pi-електронних систем, об'єднаних в одній молекулярній системі, на другу, що проявилось у повній синглет-триплетній конверсії у другій системі. З'ясовано, що за допомогою спрямованого перенесення енергії електронного збудження можна змінювати швидкість процесу фотохімічної реакції (перегрупування Фріса). Доведено, що триплетні екситони в полімерах захоплюються пастками двох типів, пов'язаними з молекулярним киснем, - власне молекулами кисню та комплексами молекул кисню з полімерними ланками. Виявлено існування в макромолекулах полівінілкарбазолу пасток триплетних екситонів, час життя яких складає майже мікросекунду. Оцінено граничний час життя триплетного екситону для полівінілкарбазолу в твердому стані за кімнатної температури.

Проведено комплексное обследование 894 специалистов Запорожской АЭС с помощью созданного с участием авторов автоматизированного аппаратно-программного комплекса "МОРТЕСТ" (вариант "СПАС-14"). Кластерный анализ позволил выделить три группы сотрудников по уровню профессиональной компетенции. На основе дискриминантного анализа построена линейная функция и произведена оценка вклада каждого психофизиологического показателя в интегральную характеристику готовности к профессиональной деятельности. Результаты объективных комплексных психофизиологических исследований коррелируют с экспертными оценками, подтвердившими обоснованность, высокую прогностическую значимость разработанной технологии психофизиологического отбора операторов ЗАЭС, рекомендованной для практического внедрения.

Успешность, надежность и безопасность трудовой деятельности, особенно в операторских и "экстремальных" профессиях зависят от формирования и актуализации системы профессионально важных качеств (ПВК). Она не существует в готовом виде, а формируется в ходе приобретения профессиональных знаний, навыков и умений. Современные психограммы нередко просто перечисляют входящие в те или иные категории ПВК, психологические и психофизиологические элементы (их эквиваленты), характерные для определенного вида деятельности, тогда как необходимо детальное изучение структуры системы ПВК для целей прогноза развития, управления деятельностью, повышения надежности операторов. Цель исследования - выявить структуру комплексов ПВК представителей различных профессиональных групп работников АЭС для повышения качества профессионального психофизиологического отбора и соответствующего сопровождения данных контингентов в процессе трудовой деятельности. Под наблюдением находились 278 сотрудников Запорожской АЭС (ЗАЭС). Комплексное обследование осуществили с помощью автоматизированного аппаратно-программного комплекса "МОРТЕСТ" (вариант АПК "СПАС-14"). Разработанная в Украинском НИИ медицины транспорта технология психофизиологической экспертизы (ПФЭ) включает тесты на исследование высших психических и интеллектуальных функций. В качестве математического инструмента снижения размерности пространства показателей использован факторный анализ с вращением факторов по методу "варимакс", реализованный в пакете статистического анализа PASW Statistics 18.0. По результатам профессиографического анализа деятельности выделены три профессиональных группы сотрудников АЭС: водители, технический персонал и операторы энергетических систем, для которых проведена процедура факторного анализа. На основе полученных факторов построены структурные модели, позволяющие проследить наиболее значимые соотношения ПВК. Выделенные факторы отражают 3 основных блока ВНД, обеспечивающих прием и переработку информации, создание программ собственных действий и контроль за их успешным выполнением, функционирующих как единое целое. У водителей легкий эмоциональный стрес оказывает стимулирующее действие, увеличивая активацию ВНД до уровня оптимального функционирования, что характерно для лиц с сильной и средней нервной системой при средней подвижности нервных процессов. У операторов показатели внимания занимают центральное место, объединяя 3 фактора в единую функциональную систему. Мобилизация внимания способствует сосредоточению высших психических функций, одновременно выступая как показатель степени общей внутренней организованности психического аппарата, слаженности его работы. Для технического персонала, обеспечивающего рабочее состояние оборудования и объектов, выделено 4 фактора, объясняющих 68,8 % дисперсии. Их ПВК не имеют явно выраженного центрального блока. Однако, первый, второй и четвертый факторы имеют ряд узловых пересечений, образуя связанные комплексы, в которых важная роль принадлежит подвижности нервных процессов, объему, концентрации и переключению внимания, вербальному мышлению, оперативной памяти. Их сочетания образуют динамические подсистемы ПВК в зависимости от содержания решаемых задач. Выделена структура факторов ПВК для водителей, техперсонала и операторов АЭС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.112.711в7

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено поглинання та флюоресценцію розчинів монометинових бензотіазолових ціанінових барвників тіазолового оранжевого (ТО), Cyan 40 та Cyan 13 у широкому діапазоні концентрацій за наявності та відсутності ДНК. Встановлено, що в спектрах поглинання та флюоресценції розчинів досліджуваних барвників без ДНК спостерігаються смуги як молекулярного поглинання та флююресценції, так і поглинання та флюоресценції агрегатів молекул барвників, причому pi-електронна система агрегатів зазнає перебудови після поглинання. Показано, що у випромінюванні розчинів розглянутих барвників за присутності ДНК домінує власна флюоресценція молекул барвників, значний квантовий вихід якої пов'язаний з фіксацією молекули барвника на молекулі ДНК. Виявлено концентраційне гасіння цієї флюоресценції, що супроводжується появою нової смуги в поглинанні. У зв'язку з цим висловлено припущення про утворення агрегатів, які складаються з вільних молекул барвника та молекул барвника, зв'язаних з ДНК. На підставі отриманих даних зроблено висновок про неприйнятність застосування моделі повної інтеркаляції до взаємодії молекул досліджуваних барвників з ДНК та про можливу їх напівінтеркаляційну взаємодію з ДНК.

Доказан аналог теоремы Боголюбова для динамических уравнений на временных шкалах. Получена оценка близости решений заданной и усредненной систем уравнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л71-1

Рубрики:

Високомолекулярні сполуки (полімери) та пластмаси

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено типологію художніх систем І. Франка й Е. Золя, окреслено їх національну самобутність та місце в національній літературі. З'ясовано спільні ідейно-естетичні принципи обох митців, що розглядаються в руслі жанрової своєрідності та стильової специфіки. У порівняльному плані простежено генезис художнього мислення письменників. Розширено уявлення про особливості типологічних сходжень у творах. Проаналізовано аспекти, що стосуються пошуків письменниками домінантних художніх засобів і прийомів, що поглиблюють і посилюють психологізм романних систем. Дослідженням утверджується думка про переваги гносеологічного, аксіологічного, філософсько-естетичного аспектів компаративного вивчення творів письменників різних культур. У порівняльному аспекті висвітлено домінанти індивідуальних художніх систем, описано психологічні морально-етичні та інші проблеми, порушені у романах.

Обгрунтовано числово-асимптотичний метод розв'язання задачі оптимального керування системою на часових шкалах.

В психофизиологических исследованиях при решении широкого круга задач с варьирующей сложностью временных взаимосвязей, таких как определение скорости переработки информации, подвижности нервных процессов, степени утомления, часто обнаруживаются проблемы методологического характера. Это связано с невозможностью надежно оценить индивидуальные различия в параметрах, характеризующих возрастание времени ответа и количество ошибок по мере усложнения задачи, а также с нестабильностью получаемых корреляций этих параметров с внешними показателями. Исследования индивидуальных различий являются перспективными, как с точки зрения понимания процессов переработки информации, так и поиска их психофизиологических коррелятов. Одним из перспективных методов структурного моделирования являются модели латентных изменений, в частности, анализ времени реакции выбора по методу У. Хика, позволяющий анализировать временные процессы при наличии малого числа срезов. Однако, несмотря на позитивные свойства и простоту, он практически не получил применения в психофизиологии. Трудности представляет психофизиологическая интерпретация получаемых моделей латентных изменений на основе теоретических положений и экспериментальных данных. Цель исследования - разработать динамическую модель эффективности дифференцированной сенсомоторной реакции в условиях возрастающей нагрузки в режиме "навязанного ритма" и изучить ее связь с индивидуально-типологическими особенностями и механизмами регуляции психомоторной деятельности. Выявлен ряд относительно независимых параметров, характеризующих исходное состояние готовности к сложной перцептивно-моторной деятельности, интенсивность прироста количества ошибок и времени выполнения теста с усложнением задачи. На основе оценки числа и времени прироста количества ошибок выделены два ведущих механизма регуляции перцептивно-моторной деятельности. Один из них основан на преимущественно эмоциональной оценке степени успешности реализации заданного поведенческого акта, а другой - на аттенционно-когнитивной функции приема и переработки информации, как центральном звене, объединяющем показатели, связанные с точной координацией перцептивных и двигательных актов. Установлены коррелятивные взаимосвязи между исследуемыми по комплексной программе (батарее тестов) психофизиологических функций. Выводы: определяемые параметры объединены в единую трехфакторную экспоненциальную модель, позволяющую более четко дифференцировать характер индивидуальных различий в решении сложных задач, воспроизводящих элементы операторской деятельности.

Досліджено своєрідність хронотопу в романі М. Кідрука "Де немає Бога". Проблемам часопросторової організації художнього тексту присвятили дослідження провідні науковці в різних галузях науки, такі, як: М. Бахтін, Н. Копистянська, А. Темірболат, О. Чичерін, О. Ухтомський та ін. Аналізований роман відомого і популярного сучасного українського письменника нещодавно вийшов друком і ще не був об'єктом літературознавчих досліджень. Основні події у творі відбуваються на гірській вершині у масиві Гашербрум - Гашербрум VI, де зазнав катастрофи "Boeing 777". У романі гармонійно переплітаються різні часопросторові площини - за рахунок уведення письменником до тексту ретроспекцій різного плану. Це сприяє не лише розширенню часопросторових координат, а й надає змогу полівекторно проаналізувати психологічний портрет персонажів. Досліджуючи час і простір роману, спираємося на думку Н. Копистянської про те, що простір є не тільки місцем і тлом дії, він є тим вектором, що впливає на формування характеру, моральних властивостей індивіда. Під час аналізу хронотопу "Де немає Бога" зосереджено увагу на характеротвірній функції свого/чужого простору, що є одним із важливих засобів психологізації. Досліджено психологічний простір персонажів і його взаємозв'язок із зовнішнім. Назви розділів роману "Де немає Бога" вказують на просторові межі, де в хронологічному порядку відбуватимуться події: "Аеропорт", "Літак", "Гора". Хронотоп кожного розділу розширюється завдяки, як зазначалося вище, введенням ретроспекцій. Письменник послуговується різними формами конкретизації часу, серед домінантних можна виділити такі: точне визначення циклічних координат (зазначення пір року, часу доби, годин, хвилин) і зазначення років, в які відбуваються події. У романі побіжно згадуються різні країни, міста (Пекін, Нідерланди, Дубай, Швеція, Запоріжжя, Київ, Москва тощо).

Розглянуто заходи, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування регульованого перехрестя. Розглянути середні затримки транспортних засобів на нерегульованому та регульованому перехрестях. Встановлено моделі, що дозволяють визначити середні затримки транспортних засобів на перехресті в залежності від інтенсивності транспортного потоку по другорядній вулиці та тривалості основного такту. Критерієм вибору тривалості основних тактів світлофорного регулювання прийнято мінімум середніх затримок на перехресті.

Увагу приділено дослідженню поведінки динамічних систем на часових шкалах без керування та з керуванням, зокрема обґрунтуванню для таких систем можливості застосування різних схем методу усереднення та розробці на їх основі чисельно-асимптотичного методу розв'язання задач оптимального керування динамічними системами на часовій шкалі. Окремо досліджено асимптотичні властивості розв'язків побудованої моделі реального процесу на часовій шкалі. Доведено теореми про можливість застосування методу усереднення для динамічних систем на часових шкалах загального вигляду, згідно з якими відповідні усереднені системи є автономними або частково усередненими. Зазначено, що ці результати є новими та вперше отриманими за умови, що усереднена система має ту ж природу, що і вихідна, та визначена на тій самій часовій шкалі. У тривіальних випадках, коли шкала співпадає з ℝ або ℤ, отримані результати збігаються з відомими результатами про усереднення диференціальних рівнянь на неперервному та дискретному часі. Для динамічних систем на часовій шкалі загального вигляду результати є новими та вперше отриманими за умови, що усереднена система має ту ж природу, що і вихідна, та визначена на тій самій часовій шкалі. Зауважено, що принципове обмеження, яке виникає при обґрунтуванні методу усереднення для таких систем - це умова на функцію зернистості шкали: вона не повинна мати точок згущення. Але завдяки властивостям δ-розбиття часового проміжку, яке є ключовим інструментом в доведенні теорем, вдалося обійти це обмеження. Для ∆-періодичних систем запропоновано схему усереднення, яка дає лінійну відносно малого параметра оцінку близькості розв'язків вихідної та усередненої систем. Завдяки введенню поняття геометрично ∆-квазіперіодичної функції на шкалі описано клас динамічних систем, для яких застосування методу усереднення набуває особливо зручного вигляду, при цьому зберігається лінійна залежність похибки методу від малого параметра. Використовуючи принцип індукції на часовій шкалі, для необмежених зверху шкал доведено аналог теореми Банфі-Філатова, яка стверджує, що близькість розв'язків вихідної та усередненої систем зберігається на нескінченно довгому проміжку часу, за умови, що розв'язок усередненої системи є асимптотично стійким. Вперше для керованих динамічних систем на часовій шкалі з малим параметром обґрунтовано метод усереднення та запропоновано алгоритм відповідності керувань вихідної та усередненої систем. На його основі розроблено чисельно-асимптотичний метод розв'язання задачі оптимального керування динамічною системою на часовій шкалі з термінальним і векторним критерієм якості, згідно з яким керування вихідної системи, побудоване за алгоритмом відповідності до оптимального керування усередненої задачі є асимптотично оптимальним. Тобто значення критерія якості вихідної задачі оптимального керування на асимптотично оптимальному керуванні відрізняється від оптимального значення критерія якості на малу величину. Зауважено, що розглянута постановка задачі керування дозволяє уникнути обмеження асимптотичної сталості функції керування, яке виникає, коли керування входить лінійно в праву частину системи. В якості ілюстрації застосування асимптотичних методів до дослідження систем на часових шкалах, побудовано модель розповсюдження інформації в соціальній мережі, засновану на принципі імітації найліпшої поведінки. Для отриманої динамічної системи на часовій шкалі встановлено умови існування єдиного стану рівноваги, умови його рівномірної асимптотичної стійкості й умови експоненційної стійкості. Зазначено, що проведені дослідження суттєво розширюють класи задач, для розв'язання яких можна застосувати метод усереднення.

Рассмотрена схема частичного усреднения системы уравнений на временной шкале с малым параметром в правой части. При весьма общих условиях доказана близость решения исходной системы и решения частично усредненной системы, причем частично усредненная система определяется на той же временной шкале. Этот результат, в частности, расширяет область применения численно-асимптотического метода решения задач оптимального управления на временных шкалах, развитого в предыдущих работах.