Проаналізовано вплив чинників середовища, а також можливі перехресні молекулярно-біологічні, гормональні, гістологічні та імунологічні механізми, що призводять до виникнення папілярної карциноми щитоподібної залози та супутнього й хронічного автоімунного тиреоїдиту.

При дослідженні активності конститутивної форми синтази оксиду азоту (сNOS) встановлено, що в папілярних карциномах щитоподібної залози вона відповідає такій у незміненій позапухлинній тканині, тоді як в фолікулярних карциномах вона менша вдвічі. Водночас активність індуцибельної синтази оксиду азоту (іNOS) вища як в папілярних, так і в фолікулярних карциномах. Такі зміни супроводжуються більшим вмістом оксиду азоту в папілярних карциномах і незначними змінами в фолікулярних. У медулярних карциномах вивчені показники відповідали таким у незміненій тканині, а в метастазах папілярної карциноми на фоні відсутності змін активності ферментів утворення оксиду азоту вміст його був суттєво вищим. Збільшений вміст оксиду азоту та активності іNOS в папілярних карциномах щитоподібної залози суттєво не залежать від характеристик їх агресивності, проте зміни вмісту відсутні в пухлинах категорії Т4 на фоні зниженої при цьому активності сNOS і менш виражений у пухлинах, які оточені тканиною за наявності в ній хронічного тиреоїдиту. Крім того, в папілярних карциномах папілярної чи фолікулярної будови вміст оксиду азоту не відрізнявся від норми, був трохи вищим у пухлинах солідної чи гетерогенної будови з наявністю солідних ділянок, тоді як в карциномах папілярно-фолікулярної будови він був більшим в 2, а в тканині солідно-інсулярної будови - в 3 рази. Підвищену активність іNOS спостерігали в карциномах різної будови, за виключенням пухлин солідної будови, в яких вона виявилася на рівні норми, та в пухлинах солідно-інсулярної будови, де вона суттєво (як і активність сNOS) вища порівняно з пухлинами іншої будови. Система генерації оксиду азоту бере участь у трансформації клітин щитоподібної залози та прогресії пухлинного росту, зокрема через регуляцію апоптозу, що видно з аналізу даних, отриманих як в рамках виконання цього дослідження, так і раніше. При цьому характер такої участі в папілярних карциномах щитоподібної залози, які мають неоднакову гістологічну будову, різниться.

Досліджено рівень метаболітів оксиду азоту та активність його синтаз (конститутивної та індуцибельної, NOS та iNOS) у тканині щитоподібної залози людей із хворобою Грейвса. Встановлено вищий рівень метаболітів оксиду азоту в тканині дифузного токсичного зоба порівняно з таким у незміненій тканині щитоподібної залози хворих із вузловою еутиреоїдною патологією, який не залежав від особливостей фолікулярної будови тканини, вираженості гіперпластичного процесу або тиреоїдиту, наявності фіброзно-склеротичних змін строми, а також величини перевищення об'єму залози понад вікову норму. У тканині залози за тяжкої форми хвороби відсутні значні зміни рівня метаболітів оксиду азоту, тоді як за середньої тяжкості перебігу він збільшений більше ніж удвічі. Активність NOS у тканині дифузного токсичного зоба підвищено лише за наявності осередкового тиреоїдиту та в тканині макрофолікулярної будови, тоді як статистично значуще збільшення активності iNOS підтверджено в патологічно зміненій тканині за наявності супутнього тиреоїдиту, осередкової гіперплазії тиреоїдного епітелію, в тканині залози хворих зі збільшенням її об'єму в межах до 300 % понад норму та в залозі хворих із середньою тяжкістю перебігу хвороби; воно не залежить від особливостей фолікулярної будови тканини та наявності фіброзно-склеротичних змін строми, індукція iNOS відсутня в разі реєстрації вираженого гіперпластичного процесу, за значного перевищення об'єму залози (300 - 800 % понад норму) та в залозі хворих із тяжкою формою хвороби Грейвса. Зміни функціонального стану системи оксиду азоту, який поєднує властивості активного радикалу з функціями сигнальної молекули та медіатора, в тканині дифузного токсичного зоба можуть асоціюватися як зі збільшеною активністю залози, наявністю запальних або автоімунних процесів, так і з порушенням функції ендотелію тиреоїдних судин, а також механізмів регуляції проліферації та загибелі клітин щитоподібної залози.

Исследованы уровень метаболитов оксида азота и активности его синтаз (конститутивной и индуцибельной, cNOS и iNOS) в ткани щитовидной железы пациентов с болезнью Грейвса. Установлен высший уровень метаболитов оксида азота в ткани диффузного токсичного зоба по сравнению с таким в неизмененной ткани щитовидной железы больных с эутиреоидной узловой патологией, который не зависел от особенностей фолликулярного строения ткани, выраженности гиперпластического процесса или тиреоидита, наличия фиброзно-склеротических изменений стромы, а также величины превышения объема железы над возрастной нормой. В ткани железы при тяжелой форме болезни отсутствуют значительные изменения уровня метаболитов оксида азота, тогда как при средней тяжести он увеличен более чем в 2 раза. Активность cNOS в ткани диффузного токсического зоба повышена только в случае присутствия очагового тиреоидита и в ткани макрофолликулярного строения, тогда как статистически значимое увеличение активности iNOS подтверждено в патологически измененной ткани при сопутствующем тиреоидите, очаговой гиперплазии тиреоидного эпителия, в ткани железы больных при увеличении ее объема в пределах до 300 % свыше нормы и в железе больных при средней тяжести болезни; оно не зависит от особенностей фолликулярного строения ткани и наличия фиброзно-склеротических изменений стромы. Индукция iNOS отсутствует в случае регистрации выраженного гиперпластического процесса, при значительном превышении объема железы (300 - 800 % сверх нормы) и в железе больных с тяжелой формой болезни Грейвса. Изменения функционального состояния системы оксида азота, который объединяет свойства активного радикала с функциями сигнальной молекулы и медиатора, в ткани диффузного токсического зоба может ассоциироваться как с увеличенной активностью железы, наличием воспалительных или аутоиммунных процессов, так и с нарушением функции эндотелия тиреоидных сосудов, а также механизмов регуляции пролиферации и гибели клеток щитовидной железы.

The authors have studied the level of nitric oxide metabolites and its synthase activity (constitutive and inducible ones, cNOS and iNOS) in thyroid tissue of patients with Graves'disease. It has been established the highest level of nitric oxide metabolites in the tissue of toxic goiter compared with that in the unmodified thyroid tissue of patients with euthyroid nodular pathology, which did not depend on the structure of follicular tissue, hyperplastic process or severity of thyroiditis, presence of fibro-sclerotic changes in stroma, as well as excess in gland volume above the age norm. In thyroid tissue with severe disease there are no significant changes in nitric oxide levels, whereas in case of moderate disease it is increased more than two-fold. cNOS activity in the tissue of toxic goiter is increased only in case of focal thyroiditis and in tissue of macrofollicular structure, whereas a statistically significant increase in iNOS activity is confirmed in pathologically modified tissue in case of concomitant thyroiditis, focal hyperplasia of thyroid epithelium, in tissue of patients with an increase in gland's volume up to 300% above the normal volume and in patients with mild disease; it does not depend on the peculiarities of tissue fоllicular structure and presence of fibro-sclerotic stroma. iNOS induction is absent in case of a marked hyperplastic process, in the presence of a significant excess of gland volume (300-800% above normal) and in patients with severe Graves'disease. Changes in functional state of nitric oxide system, which combines the properties of the active radical with functions of signaling molecule and mediator, in toxic goiter tissue may be associated both with an increased activity of the gland, presence of inflammatory or autoimmune processes, and with endothelial dysfunction of thyroid vessels, and mechanisms of regulation of thyroid cell proliferation and thyroid cell death.

Для з'ясування можливої ролі цистеїнових катепсинів H, B і L у протеолітичних процесах, які сприяють пухлинному росту у щитоподібній залозі, досліджено їх активність у лізосомах, виділених з тканини папілярних карцином. Показано, що для цих ферментів існує певна залежність змін активності від низки біологічних характеристик пухлин. Так, різке зростання активності катепсину H відмічено у лізосомах з тканини карцином категорії T2 і T3, за інтра- і екстратиреоїдної, а також лімфатичної інвазії пухлинних клітин; катепсину B - у лізосомах з тканини карцином гетерогенної будови, особливо за наявності солідних ділянок, у порівнянні з пухлинами типової папілярної будови та у лізосомах з тканини карцином за їх інтратиреоїдної, а катепсину L - за екстратиреоїдної інвазії. Загальною особливістю для вивчених катепсинів є підвищення їх активності в лізосомах з тканини неінкапсульованих карцином. Зазначені ферменти, певно, не беруть участь у інвазії до кровоносних судин і у механізмах метастазування пухлин до регіонарних лімфовузлів: про останнє свідчить відсутність змін активності катепсинів у лізосомах з тканини карцином категорії N1. Одержані результати вказують на різну роль катепсинів H, B і L у тиреоїдному канцерогенезі, де кожен фермент має свою специфічну функцію.

Наведено дані про збільшення активності лізосомальних цистеїнових катепсинів Н, В и L у тканині папілярної і фолікулярної карцином щитовидної залози та критичний аналіз результатів і висновків досліджень групи авторів щодо зв’язку рівня тиреотропного гормону гіпофіза у крові та підвищеної активності лізосомального цистеїнового катепсину L у тканині карцином щитовидної залози і в крові пацієнтів з тиреоїдним раком.

Приведены данные о повышении активности катепсинов Н, В и L в ткани папиллярной и фолликулярной карцином щитовидной железы и критический анализ результатов и выводов группы авторов в отношении связи уровня тиреотропного гормона гипофиза в крови и повышенной активности лизосомального цистеинового катепсина L в ткани карцином щитовидной железы и в крови пациентов с тиреоидным раком.

The author presents data on enhanced activity of cathepsins H, B and L in the tissue of papillary and follicular thyroid carcinomas, and a critical analysis of the results and conclusions of a research group of authors regarding an association betweenthe blood level of pituitary thyroid stimulating hormone and increased activity of lysosomal cystein cathepsin L in the tissue of thyroid carcinomas and in the blood of patients with thyroid cancer.

Зниження активності катепсину H та її частки в цитозолі зі зобнозміненої тканини щитовидної залози хворих із мікрофолікулярним еутиреоїдним зобом може свідчити про гальмування лізосомального шляху програмованої загибелі клітин. Навпаки, на активацію її вказують дані про підвищену активність катепсинів H і L та їх відсотка у цитозолі зі зобнозміненої тканини з ознаками оксифільноклітинних змін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-3

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що результати визначення катепсиноподібної активності у плазмі крові хворих з еутироїдним вузловим зобом, хворобою Грейвса та змішаним токсичним зобом свідчать про переважне її збільшення. При цьому у разі вузлового еутироїдного зоба чи хвороби Грейвса середньої тяжкості у крові пацієнтів переважало збільшення В-катепсиноподібної активності, тоді як за тяжкої форми хвороби Грейвса чи багатовузлового зоба - L-катепсиноподібної. В осіб з хворобою Грейвса спостерігали позитивну залежність між рівнем В-катепсиноподібної активності у плазмі крові та величиною збільшення об'єму залози, а у пацієнтів зі змішаним токсичним зобом - суттєву відмінність характеру змін В- і L-катепсиноподібної активності в залежності від фолікулярної будови тканини щитовидної залози. Неоднакове за рівнем підвищення секреції катепсинів В, Н і L у кров, певно, відображає різний ступінь їх активації у тироцитах за тих патологічних порушень у залозі, які призводять до виникнення зоба.

Результаты определения катепсиноподобной активности в плазме крови больных с эутиреоидным узловым зобом, болезнью Грейвса и смешанным токсическим зобом свидетельствуют о преимущественном её увеличении, при этом при узловом еутиреоидном зобе или болезни Грейвса средней тяжести в крови пациентов превалировало повышение В-катепсиноподобной активности, тогда как в случае тяжелой формы болезни Грейвса или многоузлового зоба - L-катепсиноподобной. У больных с болезнью Грейвса наблюдали положительную зависимость между уровнем В-катепсиноподобной активности в плазме крови и величиной увеличения объема железы, а у пациентов со смешанным токсическим зобом - существенное отличие характера изменений В- и L-катепсиноподобной активности в зависимости от фолликулярного строения ткани щитовидной железы. Неодинаковое по уровню повышение секреции катепсинов В, Н и L в кровь, возможно, отображает разную степень их активации в тиреоцитах в условиях тех патологических нарушений в железе, которые приводят к возникновению зоба.

The results of determining cathepsin-like activity in blood plasma of patients with euthyroid nodular goiter, Graves' disease, and mixed toxic goiter are indicative of its preferential increase; in spite of this increased B-cathepsin-like activity wasprevailing in blood of patients with euthyroid nodular goiter or moderate Graves' disease, while in case of serious Graves' disease or multinodular goiter increased L-cathepsin-like activity. A positive relationship between the level of blood plasma B-cathepsin-like activity and increased size of gland volume was revealed in patients with GravesТ disease, and essential differences in typical changes in B- and L-cathepsin-like activity depending on the follicular structure of thyroid tissue was reported in patients with mixed toxic goiter. It is possible that a different degree of increased secretion of cathepsins B, H, and L in blood reflects a different level of their activation in thyrocytes under those pathological disorders in the gland that result in goiter development.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-3

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дані літератури та результати власних досліджень щодо порушень процесів програмованої загибелі клітин зобнозміненої тканини щитоподібної залози (ЩЗ) хворих із еутиреоїдним чи токсичним зобом, а також позавузлової тканини залози у разі наявності в ній патології (вираженого гіперпластичного процесу, склеротичної та/чи дистрофічної зміни, лімфоїдної інфільтрації, хронічного чи автоімунного тиреоїдиту). З'ясовано, що за умов тиреоїдної патології відбуваються суттєві зміни процесів мітохондріальної та постмітохондріальної регуляції та реалізації апоптозу. Характер і ступінь порушень мітохондріальних механізмів апоптозу та активності деструктивних реакцій у клітинах ЩЗ хворих залежать від багатьох чинників: виду патології, тяжкості її перебігу, особливостей фолікулярної будови тканини, статі хворих. Виявлена резистентність мітохондріальних механізмів апоптозу може відігравати важливу роль у патогенезі вузлової патології ЩЗ чи в розвитку запальних та автоімунних процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ще у 1924 р. Отто Варбург показав, що пухлинині клітини одержують енергію шляхом гліколізу і перехід на безкисневу енергетику призводить до автономного та безконтрольного їх існування. Зважаючи на це, він розглядав рак як своєрідне мітохондріальне захворювання. Тривалий час ця теорія викликала спори та заперечення у науковому світі, а після з'ясування, що саме генетичні мутації викликають злоякісні зміни та неконтрольований ріст клітин, більшість дослідників стала схилятися до думки, що ефект Варбурга є лише побічним ефектом, який не відіграє істотної ролі у виникненні та прогресії злоякісних пухлин. Проте наведені в огляді дані свідчать про важливу роль гліколізу та інших процесів, пов'язаних з ним, у канцерогенезі, де кожен із метаболічних шляхів, які беруть участь у регуляції обміну глюкози, може перехрещуватися з іншими (наприклад, тими, що регулюють передачу онкогенних сигналів, забезпечують ухиляння клітин від апоптозу, активують ангіогенез, змінюють рухливість клітин тощо).

Ключ. слова: лімфоїдна інфільтрація, хронічний тироїдит, неспецифічна проникливість мітохондрій, каспаза-3, апоптоз, іони кальцію
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-2

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У зразках тканини щитоподібної залози (ЩЗ, 7 зразків від хворих з еутиреоїдним вузловим зобом, 3 зразки від хворих із рецидивним еутиреоїдним вузловим зобом та 7 зразків позавузлової незміненої тканини ЩЗ нормофолікулярної будови) досліджено інтенсивність, динаміку у часі та швидкість набряку мітохондрій як одного з найбільш адекватних параметрів оцінки індукції неспецифічної проникності та визначено величину трансмембранного потенціалу мітохондрій як інтегрального параметра їх енергетичного статусу. З'ясовано, що інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих з еутиреоїдним вузловим зобом не відрізнялася від такої мітохондрій з незміненої тканини, проте його швидкість зменшувалася з часом, а величина трансмембранного потенціалу мітохондрій була удвічі нижчою за норму. Ні іони Ca, ні антиоксиданти не впливали на зазначені параметри проникності мітохондрій. Інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих із рецидивним еутиреоїдним зобом у 3 рази, його початкова швидкість - у 19 разів, а трансмембранний потенціал на 29 % перевищували значення аналогічних показників мітохондрій з незміненої тканини ЩЗ. Іони Ca гальмували інтенсивність набряку, а антиоксиданти виявляли ефект, подібний до такого для мітохондрій з незміненої тканини. Обговорено значення виявлених змін проникності мітохондрій для реалізації апоптозу в тканині еутиреоїдного вузлового, а також рецидивного еутиреоїдного вузлового зоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.213

Рубрики:

Базедова хвороба

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: патологія щитоподібної залози, фрагментація ДНК, йодид калію, апоптоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452 + Р415.12

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.12 + Р569.452

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом електрофорезу в агарозному гелі досліджено фрагментацію ДНК, яку виділяли зі зразків позавузлової тканини щитовидної залози у разі її вузлової патології, тканини еутиреоїдного чи токсичного вузлового зоба, дифузного токсичного зоба, фолікулярної аденоми, папілярної та фолікулярної карциноми. Встановлено, що у тканині еутиреоїдного вузлового зоба, фолікулярної аденоми, фолікулярної карциноми, а також позавузлової тканини, яка мала певні гістологічні ознаки порушення її будови або ознаки хронічного тиреоїдиту, спостерігалось суттєве зниження рівня мононуклеосом. У тканині вузлового токсичного чи дифузного токсичного зоба рівень олігонуклеосом не відрізнявся від такого у позавузловій незміненій тканині щитовидної залози, тоді як на електрофореграмах ДНК з тканини папілярної карциноми мав місце суттєво менший вміст моно-, ди-, три- та тетрануклеосом. Розглянуто можливі механізми виникнення особливостей змін інтенсивності термінальної стадії апоптозу у щитовидній залозі хворих на різну тиреоїдну патологію.

Методом електрофореза в агарозном геле исследована фрагментация ДНК, выделенная из образцов внеузловой ткани щитовидной железы при ее узловой патологии, ткани эутиреоидного или токсического узлового зоба, диффузного токсического зоба, фолликулярной аденомы, папиллярной и фолликулярной карциномы. Показано, что в ткани эутиреоидного узлового зоба, фолликулярной аденомы, фолликулярной карциномы, а также во внеузловой ткани, в которой отмечены некоторые гистологические признаки нарушения ее строения или признаки хронического тиреоидита, виявлено существенное снижение уровня мононуклеосом. В ткани узлового токсического или диффузного токсического зоба уровень олигонуклеосом не отличался от такого во внеузловой неизмененной ткани щитовидной железы, тогда как на электрофореграммах ДНК ткани папиллярной карциномы содержание моно-, ди-, три- и тетрануклеосом было резко сниженым. Рассмотрены возможные механизмы возникновения изменений интенсивности терминальной стадии апоптоза в щитовидной железы больных с различной тиреоидной патологией.

Using the method of electrophoresis in agarose gel fragmentation of DNA isolated from specimens of thyroid extranodular tissue in case of nodular thyroid pathology, from tissues of euthyroid or toxic nodular goiter, diffuse toxic goiter, follicular adenoma, papillary and follicular carcinoma was studied. There was evidence of a significant decrease in mononucleosome level in tissue from euthyroid nodular goiter, follicular adenoma, follicular carcinoma, as well as in extranodular tissue, which had, according to pathologist's conclusion, certain histological signs of structural disturbances or signs of chronic thyroiditis. In tissue of nodular toxic or diffuse toxic goiter oligonucleosome level did not differ from that in extranodular unchanged thyroid tissue, while on electrophoregrams of DNA from papillary carcinoma tissue there was evidence of a much lower content of mono-, di-, tri-, and tetranucleosomes. The possible mechanisms of development of changes in the intensity of apoptosis at the terminal stage in the thyroid of patients with various thyroid pathology are discussed.

Досліджено зміни концентрації високомолекулярної (у складі хроматину) та низькомолекулярної (фрагментованої) ДНК у тканині щитовидної залози хворих з вузловими формами зоба, дифузним токсичним зобом, карциномою й аденомою. Виявлено, що концентрація високомолекулярної ДНК є збільшеною у тканині залози у випадках дифузного токсичного зоба, хронічного тиреоїдиту, а також у тканині папілярної карциноми, фолікулярної аденоми та зменшеною - у тканині фолікулярної карциноми. Підвищену концентрацію фрагментованої ДНК визначено у випадках еутиреоїдного вузлового, токсичного вузлового зобів, фолікулярної карциноми та фолікулярної аденоми, тоді як у тканині папілярної карциноми вона знижена. Частка фрагментованої ДНК є нижчою у разі папілярного раку та хронічного тиреоїдиту та вищою - у разі еутиреоїдного зоба та фолікулярної карциноми.