Здійснено стислий екскурс в історію Ради Європи, охарактеризовано її інституційну систему. Описано контрольний механізм Ради Європи щодо нагляду за дотриманням державами-членами взятих на себе зобов'язань, а також контрольний механізм Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. і протоколів до неї. Розглянуто правову систему Ради Європи.

Проаналізовано конституційні, політико-правові аспекти взаємодії та співробітництва України з такою впливовою міжнародною організацією, як Рада Європи. Подано основні міжнародно-договірні документи Ради Європи, на яких базується її ідеологія і практична діяльність, загальноєвропейські стандарти, яким має відповідати правова система України. Проаналовано конституційно-правові проблеми розвитку місцевого самоврядування, реалізації прав українських громадян у світлі Європейської хартії місцевого самоврядування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.3(4)-383

Рубрики:

Захист прав людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.4-383

Рубрики:

Рада Європи

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.44

Рубрики:

Європейський суд з прав людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.44-383

Рубрики:

Європейський суд з прав людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основоположні принципи застосування Європейської конвенції з прав людини в діяльності органів внутрішніх справ (на основі нормативних документів Ради Європи юридично-обов'язкового та рекомендаційного характеру). Розкрито проблеми дотримання прав людини під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, у випадках застосування сили та вогнепальної зброї працівниками міліції. Увагу приділено особливостям реалізації права на мирні зібрання, питанням заборони катувань і жорстокого поводження в діяльності міліції.

Освещены основоположные принципы применения Европейской конвенции по правам человека в деятельности органов внутренних дел (на основе нормативных документов Совета Европы юридически обязательного и рекомендационного характера). Раскрыты проблемы соблюдения прав человека во время осуществления оперативно-разыскной деятельности, в случаях применения силы и огнестрельного оружия сотрудниками милиции. Уделено внимание особенностям реализации права на мирные собрания, вопросам запрета пыток и жестокого поведения в деятельности милиции.

Подчеркнуто, что минерально-сырьевая база, как важнейшая составляющая часть природных ресурсов, имеет исключительное значение не только для развития экономики государства, но и является гарантией ее безопасности и обусловливает перспективные стратегические направления устойчивого социально-экономического развития промышленных регионов Украины.

Розглянуто функції політики у прикладному аспекті, тобто політики як оперативного поняття, як царини здійснення державної влади й управління, пов'язаної з прийняттям політичних рішень, виробленням експертного та прогнозного знання, налагодженням політичної комунікації в суспільстві.

Розглянуто поетику постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда. Наведено огляд розвитку інтелектуалізму в європейській художній літературі, початковим етапом якого вважається доба Просвітництва. Встановлено, що постмодерністська драма Т.Стоппарда акумулює ознаки інтелектуалізму новітнього типу. Поетику інтелектуальних драм митця проаналізовано у трьох головних аспектах: специфіку картини світу та концепцію героя; інтертекстуальність; принцип гри. Виявлено їх постмодерністську та постструктуралістську забарвленість: світ, людська доля, художній твір у контексті драм є текстом у постструктуралістському розумінні, в якому відсутні звичні опозиції "життя - смерть", "гра - реальність". Досліджено оригінальну концептуальну тріаду Т.Стоппарда - "кохання - забуття - творчість". Висвітлено еволюцію героя від блазня-псевдоінтелектуала до мислителя, а його статус визначено як парадоксальний та двоїстий. Виявлено присутність інтертекстуальності не лише у діалогах, але й у ремарках. Розглянуто розгалужену систему лейтмотивів, а також наявні/приховані пародокси, мовну гру, елементи метатеатральності, які свідчать про установку на тотальну гру, де всі рівні - від художньо-естетичних до філософських - висвітлюють прихований трагізм буття.

Дисертація розглядає питання просвітницької діяльності земств Катеринославської, Харківської, Полтавської та Чернігівської губерній, які докладали багато зусиль задля розвитку шкільної та позашкільної освіти. В дослідженні робиться висновок, що саме земства найбільше вплинули на покращання стану освіти в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. Земства були найбільш ефективною системою місцевого самоврядування. Аналізуються негативні фактори, які зменшили можливості та ефективність земських закладів.

Виявлено, систематизовано й охарактеризовано основні групи історіографічних джерел з історії махновського руху. Висвітлено основні етапи розвитку історіографії повстанського руху в Україні та найпоширеніші концептуальні підходи, що визначилися в процесі історичного пошуку. З'ясовано рівень наукового осмислення історичних передумов та причин повстанського руху в Україні на чолі з Н.І. Махном. Проаналізовано ступінь вивчення характеру, рушійних сил та соціальної бази повстанського руху. Простежено особливості висвітлення в літературі проблеми співвідношення соціальних і національних гасел, глибини анархічності теорії та соціальної практики повстанців. Проаналізовано представлену в літературі періодизацію руху під керівництвом Н.І. Махна, рівень дослідженості перебігу повстання на кожному з визначених етапів, зіставлено характер тлумачення історичного значення руху різними науковими школами. Виявлено специфіку повстанського руху на підставі зіставлення його з повстаннями в Україні часів громадянської війни. Запропоновано можливі перспективні напрямки подальшої наукової розробки питань з історії махновського руху.

Розкрито сутність, соціально-творчий характер і функціональне призначення політики в контексті забезпечення сучасних варіантів модернізації держави та суспільства. Визначено основні чинники впливу політики на регулювання економічної сфери, а також її комунікативну функцію у процесах демократизації життєдіяльності соціуму. Показано значення державного управління як чинника конструктивних змін, висвітлено проблеми та парадокси вдосконалення політичних відносин у суспільствах перехідного типу. Обгрунтовано основні змістовні параметри інноваційної функції політики, розкрито її роль у випереджальному соціальному розвитку.

Показано специфіку дії економічної, управлінської, елітарно-представницької, інноваційної, прогностичної й інших функцій за умов проведення цілеспрямованої державної політики. Розкрито механізми гармонізації взаємовідносин держави та громадянського суспільства, підвищення ефективності державного управління, взаємодії політики й економіки, забезпечення авторитету в політиці як чинника раціоналізації суспільно-політичного життя, впливу ідеології сталого людського розвитку на формування моделі інноваційного розвитку. З'ясовано деструктивні чинники модернізаційного процесу в Україні, до яких віднесено низьку політичну культуру еліти, невиразність ідеологічної доктрини державотворення, несформованість інтегрованого національного політико-культурного простору, тінізація політичних і соціально-економічних відносин, надмірне розшарування населення за рівнем доходів, корупція в суспільстві, криміналізація соціуму. Проаналізовано ціннісні аспекти забезпечення політичної модернізації українського суспільства, в основі яких - відродження національної культури, системоутвірним чинником якої залишаються традиційні цінності, що органічно поєднуються з апробованими світовою практикою ліберальними цінностями.

Досліджено основні парадигми політики: соціальна, кратоцентрична, соціально-культурологічна та консенсусно-конфліктна. Проаналізовано еволюцію поглядів на політику, її природу та соціальне призначення, з'ясовано переваги і недоліки кожної з наведених наукових традицій.

Проаналізовано політичний і соціально-економічний стан розвитку України, її прагнення створити демократичну, упорядковану, благополучну державу. Показано, що національна ідея, грунтуючись на політичній концепції, має бути прийнятою та сприйнятою всіма етнічними групами України, забезпечити консолідаційні процеси у суспільстві між нацією та соціумом, між центром та регіонами, між політичними партіями та рухами, стати світоглядним орієнтиром у системі освіти, виховання, сфері соціалізації особи. Основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні проголошено розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними та суспільними справами.

Запропоновано останні доробки вітчизняної історичної думки. Приділено увагу важливим аспектам української історії як невід'ємної частини світової. Розміщено теоретичні відомості з курсу " Історія Україн" від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлено головні історичні події, персоналії та документи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості розуміння політики "policy" і "politics", відповідно до цього розмежування досліджено управлінську функцію політики. Аналіз управлінської функції політики запропоновано здійснювати у контексті вивчення реалізації державної політики, у тому числі у перехідних суспільствах. Визначено базові вектори здійснення управлінської функції політики у сучасному світі.

Проаналізовано найбільш авторитетні напрями сучасного наукового дискурсу щодо визначення сутності політики, розкрито її основні функції. Зроблено висновок, що дослідження політики як цілісного та системного феномена за сучасних умов є одним з найбільш значимих та актуальних напрямів наукових пошуків теоретичного та прикладного змісту сучасної політології. Обгрунтовано необхідність урахування під час визначення функцій політики таких її характеристик, як специфіка та розмаїття суб'єктів і об'єктів, особливості її форм, типів, різновидів, напрямів і сфер. Визначено завдання, цілі, способи та методи реалізації механізмів і ресурсів здійснення політики.

Проанализированы наиболее авторитетные направления современного научного дискурса относительно определения сущности политики, раскрыты ее основные функции. Сделан вывод, что исследование политики как целостного и системного феномена в современных уcловиях является одним из наиболее значимых и актуальных направлений научных посков теоретического и прикладного содержания современной политологии. Обоснована необходимость учитывания при определении функций политики таких ее характеристик, как специфика и разнообразие субъектов и объектов, особенности ее форм, типов, разновидностей, направлений и сфер. Определены задания, цели, способы и методы реализации механизмов и ресурсов осуществления политики.