Уперше встановлено кількість генів специфічної стійкості до збудника фузаріозу в десяти ліній озимої м'якої пшениці, що використовуються у вітчизняній селекції. З'ясовано функціональний стан генів окремих оксидоредуктаз - супероксиддисмутази (СОД), цитохромоксидази (ЦХО), фенолоксидази (ФО) та пероксидази (ПО) - у ліній озимої м'якої пшениці до та після ураження фузаріозом, а також наявність асоціацій між функціональним станом зазначених ген-ензимних систем і рівнем стійкості даних ліній. Показано, що в чутливих та стійких генотипів спостерігаються істотні відмінності в реакціях цих ферментів на зараження фузаріями. Визначено, що між наявністю множинних молекулярних форм (ММФ) СОД, ЦХО, ФО та ПО не було знайдено чіткої асоційованості з рівнем стійкості ліній пшениці до фузаріозу, але експресивність смуг окремих ізозимів на електрофореграмах виявляє чіткі асоціації з ознакою стійкості рослин до фузаріозу колоса. Зазначено, що дані ізозими можна рекомендувати маркерами стійкості рослин до фузаріозу на ранніх стадіях їх розвитку. Доведено, що такими маркерами можуть бути ММФ СОД з Rf 0,08, ФО з Rf 0,45 і По з Rf 0,03. З'ясовано, що рівень стійкості даних ліній пшениці визначається в першу чергу генами вертикальної стійкості, що взаємодіють як адитивно-домінантні та комплементарні гени.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.111.431 + Е621.158.262 Dro*602-23

Рубрики:

Загальна зоологія

Diptera Двокрилі

Шифр НБУВ: Ж69659 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.56*725.3 + Р281.742

Рубрики:

Basidiomycetes Базидіоміцети

Сечогінні засоби рослинного походження

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.5*725.111.4

Рубрики:

Mycota Гриби. Мікологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено особливості модифікаційної мінливості вегетативного міцелію A. аuricula-judae залежно від складу поживного середовища за ростовим коефіцієнтом, морфологією колоній та множинними молекулярними формами карбоксилестераз у вегетативному міцелії. Вегетативний міцелій Auricularia auricula-judae (Bull.: Fr.) Quіl. штаму ONU F201 вирощували на таких середовищах: агаризоване пивне сусло (СА) і контрольний варіант, пшеничний агар, вівсяний агар, ячмінний агар, гречаний агар, просяний агар, картопляно-глюкозний агар з підвищеним вмістом глюкози (КГА 10 %). Визначено модифікований ростовий коефіцієнт (PKj) та морфологію отриманих колоній. За допомогою електрофоретичного розділення у 7 % поліакриламідному гелі встановлено кількість множинних молекулярних форм карбоксилестераз у міцелії з кожного варіанту. Статистичну обробку даних проведено згідно з використанням непараметричного критерію Уілкоксона. Показано, що залежно від складу субстрату характер росту колоній може змінюватися від щільної, ватоподібної, високої, швидкозростаючої до павутиноподібної, невисокої, повільнозростаючої, кількість ізоформ ферменту варіює від 2 до 10. Причому порядок ранжування за кількістю ізоформ не збігається з таковим за ростовим коефіцієнтом міцелію. Вегетативний міцелій A. auricula-judae виказує широку модифікаційну мінливість під час культивування на різних середовищах, як за морфологічними так і за біохімічними ознаками. Залежно від складу поживного середовища у міцелії A. auricula-judae експресується від 2 до 10 ізоформ карбоксилестерази, з яких тільки дві і з Rf 0,50 та 0,54, виявляються у всіх варіантах досліджуваних поживних середовищ.

Мета роботи - визначення впливу базидіоміцетів на ріст умовно-патогенних мікроорганізмів. За допомогою методу дифузії в агар визначали антимікробну активність плодових тіл, їх екстрактів та вегетативного міцелію п'яти комерційних штамів лікарських базидіоміцетів Ganoderma lucidum (Сurtis) P. Karst ONU F101, Pleurotus ostreatus (Jacq.) P. Kumm. ONU F101, Lentinus edodes (Berk) Singer ONU F401, Flammulina velutipes (Curtis) Singer ONU F601, Hericium erinaceus (Bull.) Pers. ONU F601. Як тест-об'єкти використовували штами бактерій Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853, Proteus vulgaris ATCC 6896, Micrococcus luteus ATCC 4698, Bacillus subtilis ATCC 6633, Enterococcus faecalis ATCC 29212, Escherichia coli ATCC 25922, Staphylococcus aureus ATCC 25923 та дріжджоподібних грибів Candida albicans ATCC. Найширший спектр активності встановлено у L. edodes. Показано, що в деяких випадках антимікробні екзометаболіти синтезуються на стадії міцелію, але відсутні в тканинах плодових тіл. Одержання екстрактів з плодових тіл грибів в деяких випадках призводить до зниження активності. Висновки: незважаючи на традиційне використання плодових тіл грибів як джерела біологічно активних сполук, спектр речовин з антимікробними властивостями може бути суттєво розширений за рахунок використання грибів на різних стадіях їх життєвого циклу, зокрема, стадії вегетативного міцелію.

Досліджено вплив культуральної рідини гриба шії-таке та соку з його плодових тіл на проростання насіння ячменю та регулярність мітозу в кореневій меристемі паростків. Культуральна рідина шії-таке достовірно зменшувала енергію проростання і схожість насіння, а також достовірно збільшувала частоту аномальних анафаз у клітинах кореневої меристеми. Сік з плодових тіл не виявляв мутагенної активності.

Мета роботи - визначення впливу біологічно активних речовин безпосередньо вегетативного міцелію та водних екстрактів плодових тіл двох штамів Ganoderma lucidum на ріст умовно-патогенних мікроорганізмів. Методом дифузії в агар визначали антимікробну активність вегетативного міцелію та водних екстрактів плодових тіл штамів трутовика лакованого Ganoderma lucidum (Сurtis) P. Karst. ONU F101 та ONU F102. Як тест-об'єкти використовували штами бактерій Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853, Proteus vulgaris ATCC 6896, Micrococcus luteus ATCC 4698, Bacillus subtilis ATCC 6633, Enterococcus faecalis ATCC 29212 та дріжджоподібних грибів Candida albicans ATCC 18804. Встановлено, що обидва штами трутовика при сумісному культивуванні з умовно-патогенними мікроорганізмами пригнічують їх ріст. Активність водних екстрактів плодових тіл грибів більш низька у порівнянні з вегетативним міцелієм. Різні за походженням штами досліджуваних грибів відрізняються за рівнем та спектром антимікробної дії. Висновки: антимікробна активність штаму G. lucidum ONU F101 виявилася вищою, ніж штаму ONU F102. Меншу активність у порівнянні із вегетативним міцелієм показали відповідні водні екстракти плодових тіл.

Досліджено показники пристосованості Drosophila melanogaster за додавання до її раціону порошку з плодових тіл гливи звичайної. Встановлено, що при цьому підвищується плодючість мух, особливо старіючих (на 53 %), подовжується тривалість життя (більшою мірою у самок, ніж у самців), збільшується частота спарювань як у самців, так і у самок приблизно на 20 %.

Досліджено вплив інокулюма Fusarium graminearum Schwabe на паростки ячменю та м'якої пшениці. Метаболіти інокулюма достовірно знижують енергію проростання і схожість насіння, а також мітотичний індекс кореневої меристеми м'якої пшениці та ячменю. За їх впливу достовірно збільшилась частка клітин з порушеннями. Спостережено хромосомні аберації, відбитком яких було утворення мостів, фрагментів та відставання хромосом, а також асиметричний мітоз та комплексні порушення мітозу.

Досліджено вплив нікотиноїлгідразонів з різною будовою молекули та комплексів Ge(IV) та Sn(IV) на їх основі на ріст фітопатогенних грибів. Використано нікотиноїлгідразон 2-гідрокси-1-нафтальдегіду та нікотиноїлгідразон 2-гідроксибензальдегіду та відповідні комплекси Ge(IV) та Sn(IV). Антифунгальну активність досліджуваних речовин щодо фітопатогенних грибів Alternaria alternata (Fr.) Keissl. F11, Botrytis cinerea Pers. F12, Pyrenophora teres Drechsler F13, Fusarium graminearum Schwabe F14, Ceratorhiza cerealis (E.P. Hoeven) R.T. Moore F15, Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary F16 визначали на щільному середовищі, вимірюючи діаметр грибних колоній на 3, 7 до 10 добу, а також методом серійних розведень у бульйоні Сабуро (діапазон концентрацій від 25 до 100 мкМ). Визначення діаметру грибних колоній показало, що досліджені сполуки у концентрації 25 мкМ здатні суттєво знижувати швидкість росту патогенів (на 17 - 54 % від контролю). У бульйоні Сабуро виявлено порушення розвитку міцелію за присутності гідразонів та комплексів металів у концентраціях 25, 50 та 100 мкМ. Найбільшу чутливість зареєстровано у патогена С. cerealis F15, ріст якого значно (від 31,8 до 54,6 %) пригнічувався усіма сполуками у концентрації 25 мкМ, а також S. sclerotiorum (5 сполуками) та A. alternata - 4 сполуками з шести. Комплекси гідразонів зі станумом та германієм виявляли вищу активність та ширший антифунгальний спектр порівняно з гідразонами, на основі яких вони синтезовані. Висновок: досліджені гідразони та комплекси Ge(IV) та Sn(IV) на їх основі пригнічують ріст фітопатогенних грибів, що належать як до аскоміцетів (Alternaria alternata, Sclerotinia sclerotiorum, так і до базидіоміцетів (Ceratorhiza cerealis).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж101336 Пошук видання у каталогах НБУВ