Розглянуто економічні аспекти розвитку торгівлі природним газом та узагальнено стратегічні напрями формування моделі єдиного енергетичного ринку в ЄС. Обгрунтовано необхідність створення спільної системи енергетичної безпеки країнами ЄС і шляхи врегулювання проблемних питань диверсифікації поставок природного газу. Розглянуто перспективи імплементації вітчизняних законодавчих актів у європейське законодавство щодо проведення політики енергетичної безпеки ЄС. Основними напрямами досягнення цього є міжнародні угоди та використання ринкових методів у поєднанні з регулятивною методологією. Особливу увагу приділено формуванню спеціалізованих інституцій у галузі енергетики. Розглянуто теоретичні та практичні питання структурних трансформацій європейського ринку природного газу та пов'язаних із ними аспектів енергетичної безпеки. Обгрунтовано механізми формування ціни на газ для різних учасників газового ринку. Підкреслено необхідність створення в Україні міжрегіонального газового хаба, який забезпечить розвиток сучасних інструментів міжрегіональної торгівлі природним газом і дозволить розвивати систему підземних газових сховищ України. Останнє має важливе значення для зосередження на її території значних обсягів товарного природного газу, що є запорукою довгострокової енергетичної безпеки. Створення на території України умов для формування ліквідного, конкурентного та лібералізованого ринку природного газу посилить механізми захисту національної газової інфраструктури. Зміни технологій, ринкової кон'юнктури та засад колективного регулювання дозволяють припустити появу динамічної системи використання різних механізмів ціноутворення в регіонах та на національних ринках газу.

Розглянуто економічні аспекти розвитку торгівлі природним газом та узагальнено стратегічні напрями формування моделі єдиного енергетичного ринку в ЄС. Обгрунтовано необхідність створення спільної системи енергетичної безпеки країнами ЄС і шляхи врегулювання проблемних питань диверсифікації поставок природного газу. Розглянуто перспективи імплементації вітчизняних законодавчих актів у європейське законодавство щодо проведення політики енергетичної безпеки ЄС. Основними напрямами досягнення цього є міжнародні угоди та використання ринкових методів у поєднанні з регулятивною методологією. Особливу увагу приділено формуванню спеціалізованих інституцій у галузі енергетики. Розглянуто теоретичні та практичні питання структурних трансформацій європейського ринку природного газу та пов'язаних із ними аспектів енергетичної безпеки. Обгрунтовано механізми формування ціни на газ для різних учасників газового ринку. Підкреслено необхідність створення в Україні міжрегіонального газового хаба, який забезпечить розвиток сучасних інструментів міжрегіональної торгівлі природним газом і дозволить розвивати систему підземних газових сховищ України. Останнє має важливе значення для зосередження на її території значних обсягів товарного природного газу, що є запорукою довгострокової енергетичної безпеки. Створення на території України умов для формування ліквідного, конкурентного та лібералізованого ринку природного газу посилить механізми захисту національної газової інфраструктури. Зміни технологій, ринкової кон'юнктури та засад колективного регулювання дозволяють припустити появу динамічної системи використання різних механізмів ціноутворення в регіонах та на національних ринках газу.

Уточнено економічну сутність поняття "блокчейн". Доведено, що сьогодні ключовим напрямком реалізації технології блокчейн є фінансовий сектор, а саме - платіжні системи, побудовані на використанні криптовалют. На прикладі криптовалюти Bitcoin проведено аналіз ролі криптовалют у глобальній фінансовій системі. Визначено перспективи використання технології блокчейн у виробництві продуктів харчування, де шляхом розробки сучасних систем інтегрованих ланцюгів поставок споживачі зможуть контролювати якість продукції, її органічне походження, технології виробництва, концентрації шкідливих речовин. Обгрунтовано можливість застосування блокчейн на ринку нерухомості, де можна сформувати електронні реєстри права власності на землю та об'єкти нерухомості, гарантуючи захищеність цих даних.

Розглянуто вплив іноземних банків на функціонування банківського ринку України. З урахуванням приходу іноземного капіталу на банківський ринок Національним банком України було змінено класифікацію банків. Від єдиного критерію - величини активів - перейшли до трьох критеріїв: банки з державною часткою в капіталі, банки іноземних банківських груп і дві групи банків, класифіковані за величиною активів. Проаналізовано присутність іноземних банків на ринку України і показано, що, незважаючи на суттєвий приплив іноземного інвестиційного капіталу, очікування щодо позитивного впливу на зниження вартості кредитування в країні не виправдалися. З одного боку, наявні певні позитивні зміни, що частково посилило конкуренцію на ринку банківських послуг. З іншого боку, посилився іноземний контроль за вітчизняною банківською системою, зросла конкуренція між вітчизняним та іноземним капіталом, посилилася ймовірність спекулятивних операцій, зменшилися обсяги кредитування малого і середнього бізнесу. Тому в основу державного регулювання процесів інтеграції національного й іноземного банківського капіталу має бути покладений захист вітчизняного банківського капіталу на державному рівні, що зумовлює більш жорсткі вимоги у разі ліцензування сумнівних іноземних банків.

Досліджено вплив основних соціоінституційних і політичних факторів на інноваційний розвиток банківського сектору та розроблено практичні рекомендації щодо їх регулювання. Проаналізовано вплив основних політичних та соціоінституційних факторів, а саме: фінансової грамотності та законодавчого регулювання на інноваційний розвиток банківського сектору. Визначено, що ці фактори не тільки впливають на окремих учасників банківського ринку, але й визначають економічний розвиток держави в цілому. Рівень фінансової грамотності в Україні є недостатнім, що негативно впливає на ризики банківської діяльності та зменшує сприйняття інноваційних банківських послуг. З іншої сторони, недостатньо розвинене вітчизняне законодавство стримує інноваційний розвиток банківського сектору. Встановлено, що від соціоінституційних і політичних факторів залежать рівень ризику та витрати на інноваційну діяльність банківських установ. Тому перед державними регуляторами постає завдання забезпечити ефективні та прозорі нормативні інструменти, що сприятимуть зростанню відповідальності як банківських установ, так і окремих споживачів банківських послуг. Важливою умовою в такій ситуації виступає створення справедливого конкурентного середовища за рахунок оптимального співвідношення макропруденційного нагляду та дерегулювання процесів банківського ринку. З іншого боку, банки мають усвідомити свою відповідальність перед державою та сприяти зниженню системних ризиків.

Мета роботи - оцінка сучасного стану діяльності небанківських фінансових установ України з метою побудови економетричної моделі для створення сприятливих умов щодо регулювання ринку небанківських фінансових послуг та формування управлінських рішень, спрямованих на підвищення результативності його діяльності. Встановлено, що фактори, які діють на ринку небанківських фінансових послуг, мають як позитивний, так і негативний вплив на діяльність його учасників, тому постає необхідність в управлінні зазначеними факторами. З метою побудови адекватної економетричної моделі пропонується в кожній складовій ринку небанківських фінансових послуг обрати основних учасників, що формують попит і пропозицію у цих сегментах. Статистичні спостереження щодо кількості та величини активів страхових компаній, кредитних спілок та інститутів спільного інвестування були покладені в основу побудови економетричної моделі. Запропонована економетрична модель розвитку небанківських фінансових установ в Україні дає можливість, на основі фактичного стану ринку небанківських фінансових послуг, спрогнозувати регулюючі дії держави на учасників цього ринку з метою збільшення їх ефективності та функціонального позитивного впливу на результуючий показник - ВВП.

Розкрито прикладні аспекти функціонування державного Стабілізаційного фонду як фінансового інструменту протидії економічній нестабільності в Україні. Визначено місця Стабілізаційного фонду в державному бюджеті, його джерел наповнення та напрямки видатків. Актуальність даної статті зумовлена необхідністю подальшого вдосконалення механізму Стабілізаційного фонду в Україні та приведення практики його функціонування до ефективної світової моделі. Особливу увагу приділено неефективному використанню коштів фонду за напрямами, що не були передбачені законом і пріоритетними в тяжкий для економіки країни період, проаналізовано проблеми його функціонування та управління з метою подальшої розробки механізму, що міг би ефективно протидіяти загальній економічній циклічності. Виокремлено принципи, яких необхідно дотримуватися для успішного створення та функціонування Стабілізаційного фонду в Україні. Запропоновано заходи щодо формування та використання коштів Стабілізаційного фонду в умовах циклічного розвитку економічних процесів.

Запропоновано нові підходи щодо обчислення невизначеностей, які можуть використовуватись в задачах оптимального оцінювання, прийняття рішень, аналізу, інтерпретації експерименту і т. д. Розглянуто існуючі способи описання невизначеної величини - ймовірнісний та через випадкову величину. Визначено нові методи оцінювання невизначеності, а саме, можливісний (через нечітку величину) та змішаний (через нечітку випадкову величину). Висвітлено різні способи визначення умовності невизначених подій, а саме, ймовірнісний та декілька можливісних - підходи Заде, Хісдал, Дюбуа та Прада, Демпстера та де Кумана. Для розглянутих методів обчислення невизначеності запропоновано підходи щодо оцінювання результатів обчислення, що дають змогу порівняти ефективність використання ймовірнісних та можливісних підходів відповідно. Особливу увагу приділено дослідженню можливості використання нечітких специфікацій для розв’язання задач діагностики в різних постановках з можливістю одержання ймовірносно-можливісних оцінок виходів нечітких систем логічного виведення. Наведено нові постановки задач та методи їх розв’язання на основі нових підходів щодо обчислення невизначеностей.

Розглянуто проблеми, які пов'язані з реалізацією сталого розвитку енергетичних (нафтогазових) компаній у контексті забезпечення їх інвестиційних потреб для розвитку енергозберігаючих та екологічних технологій виробництва. Обгрунтовано фінансово-організаційні механізми та інструменти, що стимулюють стратегічних інвесторів до реалізації таких інвестиційних проектів, з позиції можливості використання позитивного досвіду для нафтогазового комплексу України, який з низки причин відстає від провідних енергетичних компаній світу в питаннях освоєння джерел альтернативної енергетики. Особливу увагу приділено впровадженню сучасних технологій вилучення й зберігання вуглецю та інших парникових газів, використання якого дозволяє скоротити техногенне навантаження на оточуюче середовище та знизити ризики кліматичних змін у світі, і фінансово-організаційним механізмам та інструментам забезпечення надходження інвестицій від стратегічних інвесторів.

Розглянуто сучасний стан ритейлу - роздрібного обслуговування клієнтів у банківському секторі вітчизняної економіки, яке сьогодні набуває домінувального становища на ринку банківських послуг. За умов політико-економічної кризи, коли довгострокові кредити постійно скорочуються, основним напрямком роботи комерційних банків стає ритейл. Досліджено ринок ритейлу і механізми залучення роздрібних клієнтів до формування довгострокового партнерства з банком. Обгрунтовано завдання, які стоять перед банками в цьому зв'язку, а також інноваційні механізми та інструменти їх реалізації.

Обгрунтовано теоретико-методологічні аспекти реструктуризації та реорганізації банків. Систематизовано основні механізми регулювання і розвитку банківської системи України, що можуть бути застосовані для зниження впливу виявів світової фінансової нестабільності і які розділено на дві групи - ринкові і державні. Узагальнено світовий досвід і роль держави у проведенні реструктуризації банківських установ. Установлено закономірності та тенденції використання сучасних форм і методів проведення реструктуризації банківських установ у світовій практиці. Досліджено макроекономічні аспекти процесів злиття і поглинання в Україні. Сформульовано стратегічні напрями процесів реструктуризації в банківському секторі України. Оцінено ефективність та продуктивність діяльності вітчизняної банківської системи з використанням традиційних методів і методу аналізу фронтів. Обгрунтовано особливості процесів реструктуризації в банківському секторі України. На основі динаміки і тенденцій ліквідності банківської системи, рівня капіталізації вітчизняних банків удосконалено методи реструктуризації банків. Досліджено регулятивні механізми держави щодо забезпечення стабільності банківського сектору України. Обгрунтовано чинники та фактори посилення ролі банківського нагляду і регулювання. Визначено результативність злиттів і поглинань комерційних банків у контексті оцінювання вартості капіталу.

Розглянуто питання побудови нечітких систем специфікацій процесів діагностування і процедур нечіткого логічного виведення, а також нові постановки та методи розв'язання задач на нечітких моделях. Зокрема, запропоновано підходи до розв'язання класичних ймовірносних задач для нечітких подій.

Розкрито теоретичні засади функціонування небанківського фінансового посередництва в системі надання фінансових послуг. Розглянуто інститути спільного інвестування. Висвітлено сутність венчурних компаній та фондів. Обгрунтовано передумови виникнення фондів суверенного добробуту. Детально розглянуто недержавні пенсійні фонди як установи накопичувального пенсійного забезпечення. Розкрито сутність і функції лізингу. Увагу приділено іншим формам небанківського фінансового посередництва. Наведено порядок подання звітності.

Для вибору більш адекватного рішення за умов невизначеності розглянуто способи оцінки результатів обчислення останньої. Наведено також приклади задач, які більш наочно ілюструють способи оцінки результатів різних підходів.

Надано компаративний аналіз комедії М. Старицького "За двома зайцями" та її екранних версій, створених В. Івановим і М. Паперником. Виявлено й описано окремі аспекти трансформації художнього змісту літературного твору, яка характеризує його втілення у форматі кіномистецтва. Предметом дослідження є художня функція вокальних номерів, виконуваних персонажами.

Розглянуто різні способи описання невизначеної величини, а саме: ймовірнісний, через випадкову величину; можливістний, через нечітку величину, та змішаний, через нечітку випадкову величину. Наведено приклади задач, в яких можна побачити основні схожості та розбіжності способів опису.

Розглянуто тенденції формування бюджетного дефіциту у провідних економіках світу, а також загальне посилення навантаження на бюджет у зв'язку із скороченням бюджетних надходжень та збільшенням витрат. Проаналізовано причини таких тенденцій, а саме - падіння рівня виробництва і ВВП, збільшення бюджетної допомоги на плани порятунку економік та антикризові заходи, заходи фіскального стимулювання, згортання світової торгівлі. Висвітлено проблему старіння населення та пов'язані з ним проблеми банкрутства пенсійних фондів за умов кризи.

Розкрито суть, поняття та класифікацію кон'юнктури як економічного явища, основні напрями прикладних кон'юнктурних досліджень. Розглянуто методику дослідження впливу зовнішньо- та внутрішньоекономічної кон'юнктури на динаміку товарного виробництва в економіці. Простежено коливання динаміки товарного виробництва в Україні під дією внутрішньоекономічної кон'юнктури, визначено напрями її державного регулювання. Досліджено вплив міжнародної економічної інтеграції на структурні перетворення на національному ринку України, вплив світової кон'юнктури й інтеграційних процесів на розвиток агропродовольчих ринків держави, на процеси конвергенції ринків енергоресурсів. Розкрито основні тенденції розвитку міжнародного ринку металургійної продукції, особливості державної підтримки сектора чорної металургії, вплив міжнародних інтеграційних процесів на її розвиток. Наведено методи та моделі оцінювання та напрями мінімізації негативного впливу складових світової кон'юнктури.

Висвітлено актуальні проблеми розвитку внутрішнього ринку та ринків базових галузей реального сектора економіки України: аграрного, енергетичного та ринку металопродукції. Розкрито методологію формування ефективної моделі національного ринку. Проаналізовано вплив ринкової кон'юнктури на розвиток вітчизняної економіки. Увагу приділено ефективному регулюванню агропродовольчого ринку за умов зростання волатильності цін на зерно, структурно-інституціональному аналізу ефективності функціонування вітчизняних ринків вугілля, електроенергії, природного газу й енергії з відновлюваних джерел, а також ефективній моделі розвитку національного ринку металопродукції за умов формування вертикально інтегрованих структур.

Освещены актуальные проблемы развития внутреннего рынка и рынков базовых отраслей реального сектора экономики Украины: аграрного, энергетического и рынка металлопродукции. Раскрыта методология формирования эффективной модели национального рынка. Проанализировано влияние рыночной конъюнктуры на развитие отечественной экономики. Уделено внимание эффективному регулированию агропродовольственного рынка в условиях роста волатильности цен на зерно, структурно-институциональному анализу эффективности функционирования отечественных рынков угля, электроэнергии, природного газа и энергии из возобновляемых источников, а также эффективной модели развития национального рынка металлопродукции в условиях формирования вертикально интегрированных структур.

Обгрунтовано необхідність та організаційно-економічні механізми забезпечення інноваційного розвитку підприємств нафтогазовидобувної галузі на засадах модернізації технологічних процесів, що дозволить відійти від сировинної орієнтації структури вітчизняної економіки та на цих засадах забезпечити її конкурентоспроможність. Пропозиції грунтуються на дослідженні досвіду інноваційного розвитку провідних нафтогазових компаній світу, які за своєю структурою та інституційними параметрами відповідають провідним вітчизняним нафтогазовим компаніям. Розглянуто використання принципів формування державно-приватного партнерства під час реалізації технологічного переоснащення галузі.