Досліджено основні етапи заснування та діяльності монастирів Чину Святого Василія Великого на Закарпатті впродовж 1733 - 1950 рр. Вивчено інституційний розвиток чернецтва від фундації кляшторів (XIV ст.) до ліквідації обителей у радянський час (1950 р.). Розкрито основні засади господарювання кляшторів і висвітлено їх фінансовий стан, релігійно-культурний поступ, позначений збереженням русько-українських народних рис, розвитком освітньої, місійної та наукової діяльності. Визначено внесок василіан у розвиток церковних інституцій, освіти, культури, мистецтва та науки Закарпаття.

Висвітлено проблеми історичного розвитку Закарпаття в ХХ - початку ХХІ ст. в контексті історико-політичного, соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку краю. Проаналізовано особливості розпаду багатонаціонального Угорського королівства, умови політичного та соціально-економічного розвитку Закарпаття у складі Чехословацької Республіки, участь політичних партій у виборчих процесах, діяльність угорських національних партій та громадських організацій. Визначено державно-правовий статус і політико-правові зміни Підкарпаття у складі Угорщини (1939 - 1944 рр.). Розкрито особливості радянського періоду історії Закарпаття (1944 - 1991 рр.) в контексті розвитку соціальної та національної політики, індустріалізації та урбанізації, сільського господарства, освіти та науки. Описано суспільно-політичні та етнічні процеси на Закарпатті після проголошення незалежності України.

Досліджено питання русинства, ідентифікації русинів, політико-правового статусу русинської громади та можливостей її впливу на етнополітику країн Центральної та Південно-Східної Європи, а саме Словаччини, Сербії, Польщі та України, відповідно рівня політичної суб'єктності спільноти. З'ясовано основні лінії дослідження запропонованої проблематики, які можна класифікувати з питання ідентифікації русинів — як складової українського етносу чи окремого слов’янського народу. Запропоновано комплексний підхід до аналізу русинства в етнополітики. Відповідно встановлено доцільність використання етнополітичних категорій в контексті розгляду русинської проблематики. Зроблено висновок щодо об'єктних характеристик русинів як предмету етнополітичних досліджень, а саме: класифікація русинів як етнічності та феномену в етнополітології, суперечливість питання ідентифікації русинів, характеристики їх як меншини, яка повинна володіти відповідним рівнем політичної суб'єктності, про що важко говорити, беручи до уваги відсутність єдності в середовищі громади та, перш за все, серед русинської еліти.

Досліджено історію Мукачівської греко-католицької єпархії з акцентом на відносини зі світською державою Чехословаччиною у 20 - 30-ті pp. XX ст. Розглянуто державнй модернізм і зміни єпархіальних кордонів. Увагу приділено розвитку єпархіальних інституцій, духовним навчальним і опікунським закладам єпархії, освітньо-опікунській та місіонерській діяльності чернечих чинів, виховній діяльності василіанок і сестер служебниць.

Досліджено актуальні виклики теоретико-методологічних підходів до вивчення суспільно-політичних інститутів і процесів крізь бачення шляхів удосконалення демократичної практики суспільно-політичних і публічно-управлінських відносин. Зокрема, презентовано теоретико-методологічні основи досліджень децентралізаційних процесів в умовах демократичного транзиту, аналізу місцевих політичних інститутів і процесів у постсоціалістичних суспільствах, загальнонаціональних і регіональних електоральних процесів в Україні, етнополітичних явищ і процесів крізь призму вивчення феноменів етнополітичної стабільності, проявів етнонаціонального фактора у політичних процесах, політичного представництва міноритарних етнічних груп, політичної суб'єктності етнічних спільнот в Україні та у країнах Центральної Європи. Також подано авторські підходи до вивчення теоретико-методологічних аспектів соціальної політики та розвитку системи неурядових організацій в Україні.