Представлены оперативные функции общественного здравоохранения и их составляющие, которые имеют отношение к санитарно-эпидемиологической службе. Они должны стать основой для дальнейшего реформирования санитарно-эпидемиологической службы страны.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати мережу закладів охорони здоров'я системи МОЗ України. Використано дані галузевої статистичної звітності за 2015 рр. Основними методами дослідження були бібліосемантичний і статистичний. Медична допомога населенню України у 2015 р. надавалась у 1457 лікарняних закладах різних типів із числом ліжок 27 8753, зокрема: у 24 обласних, 327 міських лікарнях, 446 центральних районних та 91 районній лікарні; спеціалізована допомога надавалася у 111 лікарнях; дитячому населенню - у 27 обласних та 327 міських дитячих лікарнях. Висновки: у системі МОЗ України функціонує розгалужена мережа закладів охорони здоров'я, які розподіляються за потужністю, рівнем надання медичної допомоги та спеціалізацією.

Мета роботи - визначити методичні підходи до забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні. Нормативна база, документи із реформування санітарно-епідеміологічної служби, міжнародний досвід забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні. Використано такі методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, контент-аналізу. Методологія забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні полягає у вирішенні завдань основних складових санітарно-епідеміологічного благополуччя: інфекційне благополуччя лікарні; організація безпечного та якісного харчування, освітлення, водопостачання, опалення, повітря; забезпечення безпечного лікувально-охоронного режиму в лікарні. У методологічному плані вирішення даних завдань має базуватися на стратегічному, комплексному та поточному плануванні даного розділу діяльності лікарні, матеріально-технічному забезпеченні, безперервному навчанні медичного персоналу, бактеріологічному контролі, стандартизації медичних послуг; моніторингу та оцінці санітарно-епідеміологічного благополуччя лікарні за визначеними індикаторами. Висновки: втілення в практичну діяльність запропонованих методичних підходів надасть змогу створити безпечні умови перебування пацієнтів у лікарнях та безпечні умови праці для медичного персоналу.

Мета роботи - вивчити рівень інформованості медичних працівників стаціонарних відділень про правила забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні. Використано соціологічний метод дослідження. За спеціально розробленою анкетою опитано 400 медичних працівників стаціонарних відділень лікарень другого рівня надання медичної допомоги, з яких 38 завідувачів відділень, 184 лікарі, 38 старших медичних сестер відділень і 140 медичних сестер. Отримані під час соціологічного дослідження результати опрацьовано з використанням статистичних методів. Встановлено низький рівень знань у завідувачів стаціонарних відділень, лікарів та медичних сестер і достовірно вищий рівень знань у старших медичних сестер стаціонарних відділень із правил забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні. Висновки: результати дослідження вказують на необхідність запровадження курсів тематичного удосконалення для медичних працівників із правил забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя багатопрофільної лікарні.

Мета роботи - представити особливості визначення безпеки лікарень в системі цивільного захисту населення. Оцінка проведена з використанням методології "Індекс Безпеки Лікарні", розробленої Пан-Американською Організацією охорони здоров'я і згодом вдосконаленої і рекомендованої ВООЗ для всіх країн світу. Розглянуто стан нормативно-правового забезпечення безпеки лікарень в державі, аналізується діяльність та вивчення цього досвіду в розвинених зарубіжних країнах. Приводиться система постійно діючої оцінки безпеки лікарень (медичних закладів) за методологією визначення індексу безпеки, як механізму управління ризиками під час подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій воєнного, соціального, природного, техногенного характеру та терористичних загроз.