Проведено історичний огляд становлення православної духовної освіти у трьох регіонах України: східному, західному та південному. Наведено статистичні дані стану релігійності суспільства у зазначених регіонах згідно з інформацією Державного комітету України у справах релігій. Описано особливості архітектурно-планувальних рішень споруд і комплексів духовних навчальних закладів регіонів України з висвітленням окремих сучасних тенденцій у проектуванні даних закладів.

Проведен исторический обзор развития православного духовного образования в трех регионах Украины: восточном, западном и южном. Приведены статистические данные состояния религиозности общества в указанных регионах согласно сведениям Государственного комитета Украины по делам религий. Описаны особенности архитектурно-планировочных решений зданий и комплексов духовных учебных заведений регионов Украины, а также освещены некоторые современные тенденции проектирования данных учреждений.

Проведено порівняльний аналіз з залученням даних Державного комітету України у справах релігій та відділу релігійної освіти та катехізації РПЦ щодо стану духовності у пострадянських країнах: Україні та Росії. Суттєвий, у порівнянні з Україною, досвід Російської Федерації у сфері розвитку духовної освіти, а також розгалужена мережа православних навчальних закладів дали змогу класифікувати московські православні навчальні заклади та висвітити основні засади виховного та навчального процесу. Вказано основні напрямки вдосконалення розвитку православних навчальних закладів Москви, які можуть бути прийнятними для нашої країни.

Проведен анализ с использованием данных Государственного комитета по вопросам религии, а также отдела религиозного образования и катехизации РПЦ состояния духовности в постсоветских государствах: Украине и России. Существенный, по сравнению с Украиной, опыт Российской Федерации в сфере развития духовного образования, а также обширная сеть православных учебных заведений дали возможность классифицировать московские православные учебные заведения, а также обозначить основные принципы воспитательного и учебного процесса. Указаны основные направления усовершенствования развития православных учебных заведений Москвы, которые также могут быть приемлемы для Украины.

Зроблено стислий екскурс в історію становлення католицької освіти на території України, наведено статистичні дані стосовно стану мережі католицьких духовних навчальних закладів, надано інформаційну довідку про основні католицькі духовні навчальні заклади Західного та Центрального регіонів. Проаналізовано архітектурно-просторову композицію і функціональне зонування деяких католицьких духовних навчальних закладів, висвітлено основні сучасні тенденції у проектуванні католицьких духовних навчальних закладів та католицьких сакральних споруд з навчальним ядром в структурі.

Сделан краткий экскурс в историю становления католического образования на территории Украины, приведены статистические данные относительно состояния сети католических духовных учебных заведений, дана краткая информация об основных католических духовных учебных заведениях Западного и Центрального регионов. Проанализирована архитектурно-пространственная композиция и функциональное зонирование некоторых католических духовных учебных заведений, освещены основные современные тенденции в проектировании католических духовных учебных заведений и католических сакральных сооружений с учебным ядром в структуре.

Наведено основні принципи та прийоми формування архітектурно-просторової композиції християнських духовних навчальних установ, під час проектування яких частково застосовано дані принципи. Розглянуто деякі напрями розвитку "динамічної" архітектури та можливість їх застосування для проектування даних навчальних закладів.

Приведены основные принципы и приемы формирования архитектурно-пространственной композиции христианских духовных учебных учреждений, при проектировании которых частично использованы данные принципы. Рассмотрены некоторые направления развития "динамической" архитектуры и возможность их применения при проектировании данных учебных заведений.

Висвітлено історію становлення католицької освіти на території України, наведено статистичні дані щодо стану мережі католицьких духовних навчальних закладів, надано інформаційну довідку про основні католицькі духовні навчальні заклади Західного та Центрального регіонів. Проаналізовано архітектурно-просторову композицію і функціональне зонування окремих католицьких духовних навчальних закладів. Висвітлено основні сучасні тенденції у проектуванні католицьких духовних навчальних закладів і католицьких сакральних споруд з навчальним ядром у структурі.

Освещена история становления католического образования на территории Украины, приведены статистические данные о состоянии сети католических духовных учебных заведений, дана информационная справка об основных католических духовных учебных заведениях Западного и Центрального регионов. Проанализированы архитектурно-пространственная композиция и функциональное зонирование некоторых католических духовных учебных заведений. Освещены основные современные тенденции в проектировании даных заведений и католических сакральных сооружений с учебным ядром в структуре.

Визначено принципи архітектурно-планувальних рішень православних духовних навчальних закладів (ПДНЗ). Досліджено основні етапи розвитку ПДНЗ, узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід їх проектування та будівництва. Запропоновано класифікацію функціонуючих ПДНЗ. З урахуванням хаотичності та нерівномірності мережі ПДНЗ на території України наведено рекомендації щодо їх удосконалення. Розроблено базову номенклатуру типів ПДНЗ. Наведено пропозиції щодо зонування земельних ділянок ПДНЗ. Запропоновано функціонально-планувальні моделі ПДНЗ, визначено взаємозв'язки між основними групами приміщень і функціональними блоками. Розкрито актуальні питання формування архітектурно-планувальної композиції ПДНЗ, а також православних духовних навчальних центрів, які є новим типом даного виду навчальних установ. Обгрунтовано теоретичні засади методики проектування ПДНЗ.

Обгрунтовано значення стратегічного партнерства як особливого інструменту зовнішньої політики держави, що використовується з метою узгодження міжнародних відносин з іншими країнами, в результаті яких виникає особливий вид міждержавного співробітництва. Визначено критерії застосування стратегічного партнерства як інструменту зовнішньої політики держави. Зазначено, що реальне стратегічне партнерство розвивається на поступальній паритетній основі у двох і більше сферах співробітництва, передбачає попередню практику та застосування механізмів координації та закріплюється в окремих міждержавних документах. На підставі аналізу емпіричного світового досвіду стратегічного партнерства виділено його основні моделі та розроблено типологію відносин у даній сфері міжнародної діяльності, відповідно до якої виділено "представницьке стратегічне партнерство", "стратегічне партнерство проти спільної загрози", "тактичне партнерство заради стратегічних результатів" та "асиметричне стратегічне партнерство". Досліджено сучасні відносини стратегічного партнерства України з різними державами світу. Встановлено, що відносини з Польщею відповідають більшості критеріїв стратегічного партнерства, з Росією - наближаються до рівня реального стратегічного партнерства, з США - відповідають деяким критеріям стратегічного партнерства. З'ясовано ступінь ефективності використання інструменту стратегічного партнерства в дипломатичній діяльності України й обгрунтовано рекомендації щодо підвищення її ефективності.

Проаналізовано особливості архітектури православних духовних навчальних закладів (ДНЗ) у контексті їх поетапного розвитку, висвітлено вітчизняний і закордонний досвід проектування та будівництва об'єктів даного типу. Описано функціонально-розпланувальні моделі ДНЗ різних типів, визначено взаємозв'язки між основними групами приміщень, розкрито питання формування об'ємно-розпланувальної композиції.

Досліджено формотворення в сучасній мусульманській культовій архітектурі в контексті усталених традицій, а також із урахуванням новітніх тенденцій, пошуків інтернаціональної архітектури сакральних споруд. Розглянуто питання мистецького оздоблення інтер'єрів мусульманських культових споруд (мечетей).

Дисертація присвячена комплексному дослідженню формування архітектури духовних навчальних закладів п’яти конфесій (православної, католицької, протес- тантської, ісламської та іудейської), визначенню наукових принципів їхньої архітек¬турно-планувальної організації. У процесі дослідження визначено передумови роз¬витку духовних навчальних закладів, а також новітні тенденції організації. Дослід¬жено етапи розвитку духовних навчальних закладів на теренах сучасної України, ви¬явлено тенденції еволюційного розвитку архітектури духовних навчальних закладів із залученням наукових архітектурних знань, а також знань суміжних галузей. У тео¬рію і практику архітектурного проектування на основі узагальнення вітчизняного та світового досвіду проектування і будівництва культових споруд та духовних на¬вчальних закладів введено новий тип будівлі — духовний навчальний комплекс як самостійний об’єкт архітектурного проектування. Визначено внутрішні та зовні¬шні фактори, які впливають на формування об’єкта дослідження. Виявлено базові підходи до гармонізації архітектурного середовища духовних навчальних закладів. Один із основних методів дослідження — натурне обстеження — дав змогу з’ясувати проблеми закладів, які вже функціонують, та висунути методичні підходи до модернізації поточної мережі духовних навчальних закладів. Запропоновано ієра¬рхічну структуру мережі духовних навчальних закладів: всеукраїнські, регіональні, міські, районні, локальні («крокової доступності»). Розроблено класифікацію духов¬них навчальних закладів за низкою ознак. Запропоновано типологію духовних на¬вчальних закладів та науково обгрунтовано новий сучасний та універсальний тип — духовний навчальний комплекс для християнських, мусульманських та іудейських конфесій на основі узагальнення досвіду проектування і будівництва та сучасних вимог до формування навчальних закладів. Обгрунтовано функціональну структуру та функціональні зв’язки духовних навчальних закладів, запропоновано склад їхніх приміщень. Встановлено основні прийоми функціонально-планувальної організації будівель духовних навчальних закладів: компактний, блочний, павільйонний, зміша¬ний. Визначено закономірності та спільні для християнських, мусульманських та іу¬дейських конфесій особливості вирішення внутрішнього простору сакрального ядра духовних навчальних закладів та комплексів у контексті релігійних канонів. Сфор¬мульовано наукові принципи архітектурно-планувальної організації духовних навча¬льних закладів, серед яких: «релігійної гармонійності формоутворення», «універса¬льності спеціалізованих блоків», «триєдності функціонального простору», «ство¬рення конфесійно толерантного середовища», «комплексності», «укрупненості», «технічності», «реорганізаційності мережі». Запропоновано шляхи удосконалення методики проектування на основі середовищного, параметричного та графоаналітич¬ного методів та надано рекомендації щодо визначення параметрів основних примі¬щень духовних навчальних закладів.