Досліджено теоретично обгрунтовану і експериментально перевірену методичну систему розвитку пізнавальної активності учнів 5 - 8 класів на уроках української літератури у процесі вивчення літературних творів історичної тематики. Розглянуто систему методів, зокрема, евристичного, пошукового, самостійної роботи, унаочнення, компаративного, контекстуального, у конкретиці інноваційних прийомів і форм навчання. Висвітлено інтегрувальний принцип навчання - інтелектуально активне вивчення літератури, історії, мови, мистецтв у зіставленні явищ спільної тематики. Викладено навчальну модифікацію наступних розумових операцій: аналізу та синтезу, зіставлення, виділення головного, узагальнення, конкретизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, аналогії, висунення гіпотези, доказу і заперечення. Визначено інтелектуальну активність учнів на основі процесів емоційного і духовного життя особистості, пізнання історичної правди.

Уперше задачу одержання оцінок швидкості розповсюдження фронту лісової низової та верхової пожежі зведено до задачі аналізу сталості цих процесів, на базі розв'язання якої з використанням критерію Гурвіца одержано аналітичні вирази для таких оцінок. З метою одержання моделі швидкості розповсюдження фронту лісової пожежі запропоновано метод, що грунтується на аналізі величини неузгодження між експрес даними та модельними значеннями за допомогою модифікованого критерію Пейджа - Хінклі. У цьому випадку є відсутньою необхідність у використанні масиву статистичних даних, а контроль здійснюється за останнім значенням вибірки. Запропоновано метод ідентифікації моделі, яка є суперпозицією локальних моделей, а її вагові коефіцієнти визначаються з використанням методу штрафних функцій або за допомогою невизначених множників Лагранжа. Відзначено, що процедура ідентифікації моделі є оптимальною за швидкодією. Розроблено модель для оцінки ефективності використання моделей швидкості розповсюдження фронту лісової пожежі, яка враховує величину збитку від пожежі.

Проаналізовано роль і значення наукових постатей сучасної української літературної та лінгвістичної дидактики – Н. Волошиної та О. Біляєва, визначено риси традиційного й інноваційного в методиці викладання філологічних дисциплін. Обгрунтовано основні пріоритети розвитку освітнього процесу в цілому й методичної науки зокрема, підкреслено важливу роль в організації такого процесу особистості керівника – спрямовуючої сили в будь-якій справі, особливо в науково-практичному функціонуванні цілої галузі педагогічної освіти. Стверджено, що науковий подвижницький шлях Н. Волошиної та О. Біляєва потребує більш детального вивчення й аналізу, тому що є надзвичайно актуальним у нелегкі часи становлення методичної науки в цілому та української національної наукової школи методики навчання української мови і літератури зокрема. Традиційне й інноваційне в методиці викладання філологічних дисциплін завжди гармонійно поєднувалося й розвивалося. Учителі української мови та літератури, співробітники лабораторій навчання української мови і літератури академічних установ України, викладачі педагогічних ВНЗ забезпечують нерозривний цикл у продукуванні ґрунтовних методик і технологій навчання та підготовки кадрів.

Проанализирована роль и значение научных фигур современной украинской литературной и лингвистической дидактики Н. Волошиной и А. Беляева, определены черты традиционного и инновационного в методике преподавания филологических дисциплин. Обоснованы основные приоритеты развития образовательного процесса в целом и методической науки в частности, подчеркнута важная роль в организации такого процесса личности руководителя – направляющей силы в любом деле, особенно в научно-практическом функционировании целой области педагогического образования. Отмечено, что научный подвижнический путь Н. Волошиной и А. Беляева требует более детального изучения и анализа, так как является чрезвычайно актуальным в нелегкие времена становления методической науки в целом и украинской национальной научной школы методики обучения украинскому языку и литературе в частности. Традиционное и инновационное в методике преподавания филологических дисциплин всегда гармонично сочеталось и развивалось. Учителя украинского языка и литературы, сотрудники лабораторий обучения украинскому языку и литературе академических учреждений Украины, преподаватели педагогических ВУЗ обеспечивают неразрывную связь в продуцировании фундаментальных методик и технологий обучения и подготовки кадров.

This article analyzes the role and importance of N. Voloshina and О. Belyaev – scientific figures of modern Ukrainian literature and linguistic didactics, determined by the features of traditional and innovative teaching methods in philological sciences, justified the main priorities of the educational process in general and science in particular methodological, emphasizes the important role of this process the individual leader-guiding and directing force in any business, particularly in the scientific and practical functioning of the whole field of teacher education. It is alleged that the scientific way of N. Voloshina and О. Belyaev require more detailed study and analysis, so that is extremely relevant in difficult times becoming methodical science in general and the Ukrainian national school of scientific methods of teaching Ukrainian language and literature in particular. Traditional and innovative teaching methods in philological sciences always harmoniously combined and developed.

Розглянуто специфіку сучасного регіонального розвитку України. Проведено аналіз державної регіональної політики й особливості її реформування. Досліджено транскордонне співробітництво як важливий пріоритет регіонального розвитку.

Розкрито процес створення і діяльність Переяслав-Хмельницького Шевченкового товариства "Тарасовий заповіт", увагу приділено залученню учнівської молоді міста до поглибленого вивчення життя і творчості поета. Висвітлено історію створення цієї міськрайонної громадської організації. Увагу приділено діяльності Тараса Шевченка, різним аспектам його творчості, місцю і ролі творів Шевченка у сучасному житті тощо.

У дисертації комплексно досліджено сутність та особливості функціонування механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні та запропоновано шляхи реформування механізмів державного регулювання транскордонної співпраці в сучасній регіональній політиці країни, модернізації митної інфраструктури в аспекті транскордонних інтеграційних процесів, шляхів імплементації зарубіжного досвіду транскордонної кластеризації прикордонних регіонів. У праці розкрито сутність, особливості, принципи та завдання регіональної політики. Досліджено сутнісні характеристики, напрями, переваги та проблемні питання транскордонного співробітництва, охарактеризовано та класифіковано форми ТКС, визначено нормативно-правову основу та організаційну базу транскордонних відносин в Україні. Доповнено та удосконалено понятійно-категорійний апарат науки «Державне управління» у сфері ТКС, зокрема, запропоновано варіацію таких понять, як «транскордонне співробітництво», «єврорегіон», «транскордонний кластер», «прикордонна торгівля», що акцентовані на їхній ролі у сприянні регіональному розвитку та можуть буга застосовані у національному законодавстві. Проведено аналіз нормативно-правової бази та організаційної основи транскордонного співробітництва; досліджено соціально-економічний стан українсько- польського транскордонного регіону; проаналізовано транскордонні кластеризаційні процеси в межах транскордонного регіону; охарактеризовано основні транскордонні кластери, існуючі на прикордонних територіях України, а також угруповання, які мають усі необхідні потенційні умови стати в перспективі транскордонними кластерами. Визначено проблемні аспекти державного кордону України на прикладі українсько-польської ділянки через недостатню кількість пунктів пропуску, низький рівень митного та прикордонного інфраструкіурного забезпечення, недостатню укомплектованість пунктів пропуску технічними засобами, бюрократичність процедур митного оформлення, неврегульований розвиток прикордонної торгівлі, нерозвиненість транспортних мереж у прикордонних районах, недостатню кількість пішохідних переходів через кордон, кадровий дефіцит, корумпованість органів державної влади. У роботі обґрунтовано об’єктивну необхідність у вжитті заходів щодо створення організаційного механізму оптимізації прикордонної торгівлі та усунення бар’єрів, що стримують її активізацію. Досліджено організаційну структуру та нормативно-правове регулювання єврорегіону як однієї з найпоширеніших форм ІКС на прикладі Карпатського єврорегіону. Охарактеризовано сучасні тенденції становлення транскордонних зв’язків у межах Карпатського єврорегіону, вивчено низку транскордонних ініціатив та проектів, які реалізувались у межах єврорегіону. Визначено основні проблеми та перспективи розширення інструментів та механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в межах єврорегіонів і транскордонних кластерів, а також запропоновано низку ініціатив для активізації та вдосконалення механізмів державного управління формами ТКС. Запропоновано використання єврорегіонів як координуючих структур тих транскордонних кластерів, учасниками яких є суб’єкти господарювання прикордонних територій України. Єврорегіони можуть і мають взяти на себе роль «центру», через який здійснюється обмін інформацією та технологіями, координування заходів співробітництва між членами транскордонного кластера тощо. У роботі запропоновано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні на основі впровадження системи державної підтримки ТКС, транскордонної кластеризації прикордонних регіонів із залученням до кластерів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, модернізації інфраструктури забезпечення функціонування кордону.