Наведено діалектичні тексти Старобільського району (сіл Шульгинки, Омелькова, Лозовівки, Чмирівки, Підгорівки, Антонівки), за допомогою яких можна передати мовний образ говірки та життя діалектоносіїв. Цінним додатком для створення образу говірки є подані мікротопоніми (ойконіми, мікроойконіми, гідроніми, агроніми, дримоніми) та народна творчість (прислів'я, приказки, примовки, загадки, повір'я).

Запропоновано диференційний словник з 3 500 слів, що містить лише традиційну діалектну лексику, яка вживається в різних населених пунктах Слобожанщини та в перехідних говірках від східнослобожанських до східностепових, і не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови. До словника увійшли слова, що використовуються українськими етнографами (кінець XIX ст.), оформлені згідно з вимогами сучасної літературної української мови.

Розглянуто просторову варіативність лексики українських східнослобожанських говірок. На підставі інформації із 104-х населених пунктів Східної Слобожанщини на картах подано номінацію предметів побуту на двох хронологічних зрізах - за етнографічними свідченнями кінця ХІХ ст. і докладними польовими записами діалектного матеріалу кінця ХХ ст.

Рассмотрена пространственная вариативность лексики украинских восточнослобожанских диалектов. На основе информации из 104-х населенных пунктов Восточной Слобожанщины на картах дана номинация предметов быта в двух хронологических срезах - по этнографическим свидетельствам конца ХІХ в. и подробным полевым запискам диалектного материала ХХ ст.

Розглянуто актуальні питання про становлення та функціонування українських східнослобожанських говірок. Висвітлено основні положення праць про мову регіону. Наведено результати дослідження фонетичної, морфологічної, словотворчої, лексико-фразеологічної та синтаксичної систем східнослобожанських говірок.

Рассмотрены актуальные вопросы о становлении и функционировании украинских восточнослобожанских говорок. Освещены основные положения трудов о языке региона. Приведены результаты исследования фонетической, морфологической, словотворческой, лексико-фразеологической и синтаксической систем восточнослобожанских говорок.

Висвітлено питання перспективного вивчення українських східнослобожанських говірок. Розглянуто їх формальні показники інфінітива та синтаксис простого речення. Охарактеризовано культурологічний аспект дослідження східнослобожанських українських говірок Луганщини. Вміщено словник їх відтопонімних прикметників та катойконімів.

Освещены вопросы перспективного изучения украинских восточнослобожанских диалектов. Рассмотрены их формальный показатель инфинитива и синтаксис простого предложения. Охарактеризован культурологический аспект исследования восточнослобожанских украинских диалектов Луганской области. Помещен словарь их оттопонимных прилагательных и катойконимов.

Відтворено динаміку фонологічної (фонетичної), морфологічної та лексичної систем українських східнослобожанських говірок за різні проміжки часу - сто та п'ятдесят років. Виявлено чинники змін фонологічної, морфологічної та лексичної систем. На підставі різночасових свідчень про окремі явища мови встановлено типологію змін у говірках та індекс динаміки одиниць різних мовних рівнів. Наведено характеристику омолексів та гетеролексів у системі українських східнослобожанських говірок, з'ясовано особливості виникнення паралексів у новоствореній говірці.

Воспроизведена динамика фонологической (фонетической), морфологической и лексической систем украинских восточнослобожанских говоров в различные промежутки времени - сто и пятьдесят лет. Определены факторы изменений фонологической, морфологической и лексической систем. На основании разновременных свидетльств о различных языковых явлениях установлена типология изменния в говорах и индекс динамики единиц различных языковых уровней. Приведена характеристика омолексов и гетеролексов в системе украинских восточнослобожанских говоров, установлены особенности возникновения паралексов в условиях новообразованного говора.

Розглянуто складні, проблемні та маловивчені питання фонетики, фонології, морфонології, графіки, орфографії, лексикології, фразеології та лексикології сучасної української літературної мови. Показано відмінності у визначенні милозвучності та мелодійності української мови, розкрито сутність поняття лапідарності. Проаналізовано різні тлумачення основних ознак української мови ученими-мовознавцями. Висвітлено питання дискусії про кількісний склад голосних і приголосних фонем в українській мові, пуристичні тенденції в орфографії, графіці, лексикології, а також предмет та об'єкт морфонології, лексикології, фразеології.

Рассмотрены сложные, проблемные и малоизученные вопросы фонетики, фонологии, морфонологии, графики, орфографии, лексикологии, фразеологии и лексикологии современного украинского литературного языка. Показаны отличия в определении благозвучности и мелодичности украинского языка, раскрыта сущность понятиия лапидарности. Проанализированы различные толкования основных признаков украинского языка учеными-языковедами. Освещены вопросы дискуссии о количественном составе гласных и согласных фонем в украинском языке, пуристических тенденциях в орфографии, графике, лексикологии, а также предмете и объекте морфонологии, лексикологии, фразеологии.

Розглянуто актуальні питання функціонування української мови на Луганщині. Розкрито соціальні аспекти вияву мови, мовознавчий аспект листування М.М. Коцюбинського, правописний аспект топоніміки Луганська. Визначено риси діалектного мовлення, арго, жаргону, сленгу. Показано значення й особливості ідіолекту, розвитку загальнонародної мови. Проаналізовано особливості функціонування топонімів і антропонімів, мовної ситуації у регіоні. Увагу приділено оказілналізмам у творчості В. Старуна, В. Голобородька. Описано лексичні особливості рідної говірки, ареальні відмінності української мови.

Рассмотрены актуальные вопросы функционирования украинского языка в Луганской области. Раскрыты социальные аспекты проявления языка, языковедческий аспект переписки М.М. Коцюбинского, правописательный аспект топонимики Луганска. Определены черты диалектной речи, арго, жаргона, сленга. Показаны значение и особенности идиолекта, развития общенародного языка. Проанализированы особенности функционирования топонимов и антропонимов, языковой ситуации в регионе. Внимание уделено оказилнализмам в творчестве В. Старуна, В. Голобородько. Описаны лексические особенности родного говора, ареальные отличия украинского языка.

Наведено результати досліджень ономастичного простору Луганщини як системи власних назв, поширених у даному регіоні, які служать для виокремлення названих ними об'єктів серед інших подібних, їх індивідуалізації та ідентифікації. Увагу приділено варіативності власних імен полілінгвів, народним назвам рослин, історії виникнення назв населених пунктів Слов'яносербського району, ойконімії Новопсковського району та мікротопонімам с. Дем'янівка Білокуракинського району Луганської області. Проаналізовано літературні псевдоніми луганських письменників.

Приведены результаты исследований ономастического пространства Луганской области как системы собственных имен, распространенных в данном регионе, служащих для выделения названных ими объектов среди других подобных, их индивидуализации и идентификации. Уделено внимание вариативности собственных имен полилингвов, народным названиям растений, истории возникновения названий населенных пунктов Славяносербского района, ойконимии Новопсковского района и микротопонимам с. Демьяновка Белокуракинского района Луганской области. Проанализированы литературные псевдонимы луганских писателей.

Відтворено динаміку фонологічної (фонетичної), морфологічної та лексичної систем українських східнослобожанських говірок за різні проміжки часу - сто та п'ятдесят років. Виявлено чинники змін даних систем, встановлено індекс динаміки одиниць різних мовних рівнів та розроблено типологію змін у говірках. Серед типів змін досліджуваних явищ встановлено найбільшу поширеність появи нових функціонально ідентичних, але формально відмінних явищ, зникнення мовних одиниць, які функціонували 50 років тому, функціональне звуження одного й розширення іншого явища. Обгрунтовано, що екстралінгвальними чинниками розвитку фонологічної, морфологічної та лексичної систем українських східнослобожанських говірок є гетерогенність соціумів та контактність з говірками російської мови. З'ясовано, що внутрішньомовними чинниками розвитку діалектних систем є тенденція до самозбереження структури та збереження комунікативної здатності говірки.

Розкрито предмет, завдання, джерела й основні поняття етнолінгвістики. Висвітлено проблеми взаємодії мови та культури. Розглянуто етнолінгвістичні аспекти дослідження обрядової, духовної та матеріальної культури. Охарактеризовано українську народну поетичну символіку й етнолінгвістичні корені української фразеології. Увагу приділено питанням етнолінгвістичного дослідження художнього тексту. Розкрито особливості функціонування паремій в українських східнослобожанських говірках.

Наведено діалектні тексти, записані впродовж 1998 - 2010 рр. від жителів Луганської області (переважно в північних її районах, що історично належали до Східної Слобожанщини). У розповідях репрезентовано історію населених пунктів краю, вірування, звичаї, обряди (народження, весільний, похоронний), спосіб життя, відпочинок, господарську діяльність, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур, збирання врожаю, тваринництво, домашнє господарство. В окремих розповідях йдеться про ремесла, поширені на терені Слобожанщини, професії, вербування людей на роботу тощо. Духовна культура зафіксована у розповідях про церкву, вірування, знахарство, народний календар, прикмети. У спогадах про минуле старожили розповідають про голод, роки війни, відправляння жителів до Німеччини, життя на окупованій території, бідність.

Розглянуто когнітивну природу етнографізму як носія етнокультурної інформації, що може бути предметом вивчення лексикології, граматики, текстології.

На матеріалі українських східнослобожанських говірок розглянуто питання про вплив літературної мови на діалектну. Установлено, що найбільш помітною є тенденція до розширення функціональної активності окремих лексем під впливом літературної мови. Вона особливо помітна, коли такі лексеми є ознакою українських і російських говірок краю. Нерідко зміни звукового складу слів, викликані впливом літературної мови, спричиняють поширення варіантів однієї й тієї ж лексеми в одному населеному пункті.

Порушено питання функціонування українських говірок на теренах України, перераховано спільні та відмінні риси виділюваних у наш час ареалів. Визначено специфіку східнослобожанського континууму на фоні говірок південно-східного наріччя. Обгрунтовано внесок окремих письменників у формування нової української літературної мови.

Розкрито бачення науковцями тих процесів, які супроводжують формування мовної особистості; підкреслено значення вивчення державної мови для формування високої культури мовлення фахівця. Зазначено щодо необхідності оволодіння студентами знаннями з еколінгвістики, комунікативної лінгвістики, лінгвокультурології. Доведено, що сучасне суспільство потребує фахівця, який вільно володіє кількома мовами.

Розглянуто багатозначні слова, які функціонують у системі українських східнослобожанських говірок, з'ясовано особливості виникнення лексико-семантичних варіантів. Розрізнено значення лексичної одиниці однієї говірки та сукупності говірок. Доведено, що особливої уваги заслуговує залежність дифузності значення лексичної одиниці від мікросистеми, одиницею якої вона є. Лексико-семантична група слів в говірці є більш диференційованою, ніж в літературній мові: зокрема, зазнають диференціації фонетичні варіанти лексем. Що ж до найменувань однієї реалії, які мають відмінну формальну структуру, то вони можуть диференціюватися за відтінками значень, стилістичною тональністю тощо.

Проаналізовано трансформи традиційних прислів'їв, уживані в мові засобів масової інформації. Доведено, що способи трансформації не виходять за межі вже відомих, вони описані в науковій літературі: це розширення компонентного складу стійких сполучень слів, скорочення його, заміна окремих лексичних одиниць чи всіх компонентів, інверсії компонентів, мовна гра; збереження моделі, за якою побудоване прислів'я, наявність образу, який легко співвіднести з традиційним висловом, допомагає читачеві вловити прямий чи прихований зміст трансформи, впізнати конотацію.

Висвітлено особливості найменування закладів для відпочинку Луганська. Досліджено особливості походження сленгових географічних назв Луганська. Подано статистику організації українсько-тюрського іменника Центральної Донеччини. Розглянуто онім як лінгводидактичну одиницю в технологіях педагогічного дискурсу. Розкрито питання семантики та мотиви виникнення дитячих школярських прізвиськ. Наведено особливості творення повних власних імен та їх скорочених форм у сучасній мові. Окреслено принципи трансформації власних назв у мовленні неформальних субкультурних угрупувань. Проаналізовано синонімічні назви людини за фізичними ознаками в східностеповій говірці.

Подано модифіковані вирази прислів'їв, приказок, фразеологізмів, уживані в періодичній пресі й усному мовленні сходу України в кінці XX - XXI ст. Авторами модифікованих виразів є відомі журналісти та сатирики, такі як О. Перлюк, Ф. Бондар, Ю. Рибников, Л. Куліш-Зіньків, М. Левицький та інші.