Визначено гегелівське поняття модерну. Зроблено екскурс до проблеми нівелювання жанрової відмінності між філософією та літературою. Висвітлено нормативний зміст модерну. Наведено переклад і пояснення найважливіших термінів та виразів.

Наведено публікації відомого німецького філософа Ю. Габермаса, присвячені аналізу особливостей і проблем сучасного мислення. Увагу приділено евристичному потенціалу класичних форм раціональності та новаціям (зокрема, прагматичному повороту), які характеризують філософський дискурс сучасності. Запропоновано продуктивний сценарій подолання кризи інтелектуальної культури, яка пов'язана з викликом постмодерну та деструкцією класичних теоретичних парадигм. Розглянуто новітні спроби повернення до метафізики філософії свідомості, а також контекстуалістські варіанти критики розуму.

Розглянуто теорію комунікативної дії як основну складову постметафізичної стратегії трансформації філософії, в межах якої відбувається перегляд її ролі та способу мислення в контексті сучасного філософського дискурсу. Відзначено, зокрема, чи існує метафізика після Канта - онтологічні, філософсько-рефлексивні і лінгвістичні способи думок, метафізичність (предметно-визначальне пізнання) природи та архітектоніки розуму, антиномічність інтелігібельного та феноменального, співіснування філософії з релігійною практикою. Зроблено спробу повернення до метафізичних розумових форм: відображено скептичне поняття розуму. Реконструйовано прагматичний поворот в аналізі мови і відповідно змінено акценти екстраполяції поняття комунікативного розуму в контексті сучасних теорій значення та дії. Виокремлено дві лінії із аргументації в полеміці з контекстуалістськими варіантами критики розуму: перша - проблема невисловлюваності індивідуального; друга - незважаючи на риторичний характер, філософські тексти не належать до літератури.

Рассмотрена теория коммуникативного действия как основная составляющая постметафизической стратегии трансформации философии, в рамках которой происходит пересмотр ее роли и образа мышления в контексте современного философского дискурса. Отмечено, в частности, существует ли метафизика после Канта - онтологические, философско-рефлексивные и лингвистические способы мыслей; метафизичность (предметно-определяющее познание) природы и архитектоники разума; антиномичность интеллигибельного и феноменального, сосуществование философии с религиозной практикой. Сделана попытка возврата к метафизическим мыслительным формам: отражено скептическое понятие разума. Реконструирован прагматический поворот в анализе языка и соответственно изменены акценты экстраполяции понятия коммуникативного разума в контексте современных теорий значения и действия. Выделены две линии в аргументации в полемике с контекстуалистскими вариантами критики разума: первая - проблема неопределенности индивидуального; вторая - непринадлежность, несмотря на риторический характер, философских текстов к литературе.

In the article analyzed logical and chronological relationship. The theory of communicative action as a major component of the strategy transformation of philosophy.

Обгрунтовано основні положення формально-прагматичної теорії значення, яка є центральним ядром прагматичної концепції та теорії комунікації. Висвітлено історичний та методологічний аспекти становлення цієї концепції; соціально-наукову значущість цієї теорії. Проаналізовано концептуальну дуалістичність інтенціоналістської семантики, яка вважає актуальним лише те, що мовець має на увазі у конкретному мовному вислові за певної ситуації; формальної семантики, яка виходить з умов, за яких речення є істинним; та теорії вживання значення, сутність якої – в дослідженні структурних зв'язків та налагодженні взаємозв'язків інтеракцій, у яких мовні вислови виконують практичні функції. Використання прикладів вербального спілкування в конкретних життєвих ситуаціях обумовлює формально-логічну завершеність аргументації істинності контекстних смислів теорії значення.

Обоснованы основные положения формально-прагматической теории значений, которая является центральным ядром прагматической концепции и теории коммуникации. Освещены исторический и методологический аспекты становления этой концепции; социально-научная значимость этой теории. Проанализирована концептуальная дуалистичность интенционалистской семантики, которая считает актуальным лишь то, что говорящий имеет в виду в конкретном языковом выражении и в конкретной ситуации. Отмечена проблематичность некоторых тезисов формальной семантики, исходящей только из условий, при которых предложение является истинным. Подчеркнута актуальность теории употребления значений, сущность которой – в исследовании структурных связей и налаживании взаимосвязей интеракций, в которых речевые высказывания выполняют практические функции. Использование примеров вербального общения в конкретных жизненных ситуациях обусловливает формально-логическую завершенность аргументации истинности контекстных смыслов теории значений.

Substantiated the main provisions of formal pragmatic theory of meaning, which is the central core of pragmatic concepts and theories of communication. Highlight the historical and methodological aspects of the formation of the concept.