Виявлено закономірність розподілу антропогенних ландшафтів за висотно-ландшафтними рівнями та типами місцевостей, зв'язок ландшафтного різноманіття з явищем висотної диференціації. Встановлено кількість ландшафтних комплексів різних ієрархічних рангів та обраховано показники топологічного та хорологічного ландшафтного різноманіття на натурних ділянках. Визначено, що показники сучасного ландшафтного різноманіття суттєво переважають показники відновлених натуральних ландшафтних комплексів. Розроблено заходи щодо оптимізації та раціонального використання антропогенних ландшафтів з врахуванням їх висотної диференціації та різноманіття на прикладі Вінниччини.

Проаналізовано сучасні дослідження геоекотонів як своєрідних феноменів ландшафтів Землі та окремих її регіонів, доповнено й удосконалено теоретичні засади дослідження антропогенних ландшафтів та антропогенних геоекотонів у перехідних міжзональних структурах. Обґрунтовано визначеня геоекотону як своєрідного і складного натурального, натурально-антропогенного або антропогенного утворення, яке формується в ландшафтному просторі-часі на контакті різноманітних природних середовищ. Визначено місце геоекотонів України в структурі типологічної класифікації: за площею, походженням, віком, морфологічною виразністю, функцією, динамічними процесами. Розглянуто просторово-часові особливості їх формування, виділено етапи розвитку та досліджено сучасну структуру антропогенних ландшафтів, в межах екотонів виокремлено їх специфічні ознаки. У структурі фонових сільськогосподарських і лісових антропогенних ландшафтів, а також ландшафтах техногенного походження досліджено процеси формування антропогенних геоекотонів - селітебних, промислових, сільськогосподарських, дорожніх та інших. Запропоновано шляхи їх оптимізації та раціонального використання у майбутньому як культурних міжзональних ландшафтних комплексів.