Досліджено наукову проблематику, пов'язану з прискоренням господарського розвитку просторової економіки; визначено ступінь впливу інновацій на характер територіальної організації господарської діяльності; забезпечено теоретичне підгрунтя щодо формування зон інноваційного зростання окремих територій (регіонів). Основною метою є визначення особливостей і протиріч сучасного стану системи територіальної організації маркетингової діяльності та прискорення на цій основі темпів соціально-економічного розвитку певної території. Систематизація літературних джерел з тематики дослідження свідчить, що сучасна економічна наукова думка приділяє недостатню увагу дослідженню характеру та впливу маркетингової компоненти, у широкому її розумінні, як на якість самої системи територіальної організації, так і на динаміку економічного розвитку. Саме з цього випливає безумовна її актуальність. Проблематику поширення дифузії маркетингової компоненти просторового розвитку досліджено з точки зору уявлення та позиціонування окремої території (регіону) як суб'єкта економічних відносин, як багатофункціональну та багатоаспектну економічну систему, а не як місце зосередження лише засобів виробництва та праці. Подальшим розвитком, симбіозом теорії регіоналістики, зокрема просторової організації виробництва, з теорією та практикою інноваційного підприємництва є обгрунтування доцільності створення та поширення територіальних полюсів інноваційного зростання. Доведено, що ефективна маркетингова активність на певному економічному просторі діяльності повинна грунтуватися на функціональних властивостях форм просторової організації виробництва, з одного боку, та розміщення продуктивних сил - з іншого. Знайшло відображення авторське бачення сучасної концепції маркетингу територіальних ринкових систем у взаємозв'язку з їх просторовою організацією. Розкрито переваги мережевої моделі організації (кластеризації) територіальної (регіональної) економічної системи. Набула подальшого розвитку теорія кластеризації як одна із сучасних форм організації економічної діяльності на певній території.

Зазначено, що системна модернізація та інноваційний розвиток підприємств сфери житлово-комунального господарства (ЖКГ) є складовою частиною реформування всього соціально-господарського комплексу країни, що має розгалужену структуру складових елементів, а в самому процесі реформування задіяні переважно техніко-технологічні й організаційно-економічні фактори впливу. Вдосконалено понятійний апарат процесів модернізації та подальшого інноваційного розвитку, зокрема визначення поняття "системна модернізація", що дозволяє долучити до його складу структури, процеси та власне умови якісних перетворень підприємств ЖКГ. Розвинуто наукові складові системного уявлення про ЖКГ як об'єкт реформування, що має економіко-просторову організацію, характеризується стабільним ринком споживачів, замкнутістю виробничого циклу і тісними зв'язками з територіальною інфраструктурою, що, своєю чергою, створює передумови для формування інтегрованого механізму кластерної взаємодії підгалузевих секторів ЖКГ у моделі національної інноваційної системи. Доведено, що монопольна форма виробництва, яка властива більшості підприємств сфери ЖКГ, є явищем зі значними протиріччями, що формуються в соціумі, на ринку та в інноваційній сфері. Розв'язати ці протиріччя можна лише двома способами - державним регулюванням діяльності природної монополії або розвитком ринкових відносин і конкуренції. Тому потребує суттєвого вдосконалення система державного регулювання природних монополій. Оновлення теоретичних поглядів зовсім не відмінює реально діючих монополій. і доки ті реально існують, завдання державного регулювання природної монополії залишається актуальним, ще й надзвичайно складним. Воно полягає в стимулюванні підприємств до виробництва більшого обсягу продукції з меншими витратами, при одночасній відмові (повній або частковій) від встановлення монопольних цін і монопольного статусу. З іншого боку, держава підтримує тенденції розвитку конкурентного середовища. Отже, зроблено висновок, що державне регулювання, з одного боку, та впровадження конкурентних умов господарювання підприємств ЖКГ - з іншого, є нагальною вимогою часу, причому це має відбуватися в різних формах і на засадах системного наукового аналізу соціально-економічних факторів корисності послуг для населення.

Розглянуто теоретичні проблеми забезпечення фінансової безпеки господарюючих суб’єктів. Досліджено методи інтегральної оцінки фінансової безпеки підприємств. Проаналізовано існуючі ризики інноваційної діяльності та методи їхнього зниження. Виявлено вплив інноваційного підприємництва на економічний розвиток регіону. Звернено увагу на проблеми антирейдерського захисту інноваційного бізнесу.

Досліджено наукову проблематику, пов'язану з прискоренням інноваційного розвитку просторової економіки, визначено ступень впливу інновацій на характер територіальної організації господарської діяльності, забезпечено теоретичне підгрунтя щодо формування зон інноваційного зростання окремих територій (регіонів). Визначено особливості і протиріччя сучасного стану системи територіальної організації інноваційної діяльності та прискорення на цій основі темпів соціально-економічного розвитку певної території. Систематизація літературних джерел з тематики дослідження свідчить, що сучасна економічна наукова думка приділяє недостатню увагу дослідженню характеру та впливу інноваційної складової, у широкому її розумінні, на темпи та якість як самої системи територіальної організації, так і динаміки інноваційного розвитку. Саме з цього випливає безумовна актуальність теми. Проблематику поширення дифузії інновацій досліджено з точки зору уявлення та позиціонування окремої території (регіону) як суб'єкта економічних відносин, як багатофункціональної та багатоаспектної економічної системи, а не як місце зосередження лише засобів виробництва та праці. Подальшим розвитком, симбіозом теорії регіоналістики, зокрема просторової організації виробництва, з теорією та практикою інноваційного підприємництва є обгрунтування доцільності створення та поширення територіальних полюсів інноваційного зростання. Доведено, що ефективна інноваційна політика на певному економічному просторі діяльності повинна грунтуватися на функціональних властивостях форм просторової організації виробництва, з одного боку, та розміщенні продуктивних сил - з іншого. Досліджено та розвинуто уявлення про природу та характер існуючих форм сучасної територіальної організації інноваційної діяльності, яка являє собою своєрідну мережеву конструкцію, що є проєкцією виробничих мереж на певну територію, або т. зв. "мереж, прив'язаних до місця". Економічна міць такої території задається та визначається не обсягами матеріального виробництва, а мобілізаційним ресурсом усієї мережі, її загальним впливом на глобальний ринок. Набула подальшого розвитку і теорія кластеризації як одна із сучасних форм організації інноваційної діяльності на певній території.

Проведено оцінювання рівня розвитку експортного потенціалу регіону. Описано особливості й організацію антикризового управління на підприємствах готельного господарства України. Розглянуто іноземні інвестиції як запоруку розвитку економіки. Увагу приділено розвитку соціального інституту підприємництва як спільному проекту держави та бізнесу. Висвітлено сучасні проблеми шляхового господарства України. Описано особливості розвитку академічного підприємництва в Україні. Визначено вплив зовнішнього бізнес-середовища на розвиток підприємництва в Україні.

Обговорено проблеми, стан і перспективи розвитку підприємств житлово-комунального господарства та будівництва, сталого розвитку урбанізованих територій. Висвітлено регіональну стратегію розвитку господарського комплексу, охарактеризовано бізнес і публічне адміністрування в контексті децентралізації. Визначено перспективи застосування інформаційних технологій для розвитку міської інфраструктури.

Розглянуто екологічну відповідальність банків у програмах фінансування енергоефективності житлово-комунального господарства (ЖКГ). Акцентовано на проблемних питаннях децентралізації ЖКГ. Висвітлено проблеми та перспективи застосування системи глобального позиціювання на міському електротранспорті. Розкрито нові принципи визначення тривалості будівництва за календарного планування. Увагу приділено визначенню мотивації персоналу на основі консолідованого оцінювання результатів його діяльності. Розглянуто значення раціонального використання ресурсів у забезпеченні стійкого розвитку міст та агломерацій. Охарактеризовано інфраструктурне забезпечення малого підприємництва на регіональному рівні.

Досліджено процес еволюційного становлення Програми розвитку міст ЄС та аналіз стратегічного інструментарію міського розвитку в рамках сформованої міської політики ЄС на сучасному етапі. Проаналізовано ключові ознаки процесу формування міської політики ЄС, визначено та охарактеризовано основні етапи еволюційного становлення комплексної програми розвитку міст ЄС. У контексті забезпечення комплексного підходу до сталого міського розвитку та комплементарного позиціювання міського розвитку в стратегіях територіального розвитку та згуртованості ЄС досліджено нормативно- правову базу ЄС з міського розвитку. За результатами дослідження систематизовано стратегічний інструментарій провадження Програми розвитку міст ЄС.

Мета роботи - дослідження процесу еволюційного становлення Нової програми розвитку міст (НПРМ) та аналізі стратегічного інструментарію міського розвитку в рамках сформованої парадигми міста на сучасному етапі. Проаналізовано глобальні концептуальні трансформації в руслі ідентифікації урбанізації як рушія стійкого і всеохоплюючого економічного зростання та сталого розвитку міст. У контексті забезпечення взаємопосилюючого зв'язку між урбанізацією і економічним розвитком систематизовано змістовні складові системи дій з реалізації НПРМ, орієнтованих на досягнення сталого міського розвитку. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є пошук універсального інструментарію стратегічного розвитку міст у рамках положень НПРМ, а також аналіз впливів локальних факторів на процес реалізації НПРМ.

Досліджено процеси прискорення інноваційного розвитку та підвищення ролі системи планування й управління. Розглянуто вплив на динаміку інноваційних перетворень трьох важливих складових і інституційної, організаційної та фінансової. Досліджено причини, за яких існуюча в країні система планування та управління не відповідає вимогам сьогодення в частині таких перетворень. Запропоновано до реалізації низку інституційно-організаційних заходів, зокрема трансформацію існуючої структури економіки на користь малого та середнього інноваційного бізнесу, посилення ролі відповідних інститутів держави у просуванні інноваційної продукції на ринки. Доведено доцільність застосування інноваційно-сітьових методів планування та управління розвитком господарських структур, враховуючи їх значну регіональну диференціацію.

Вивчено механізм реалізації стратегії розвитку підприємств житлово-комунального господарства. Досліджено проблеми будівельної галузі в Харківському регіоні. Розкрито особливості бізнес-адміністрування за умов невизначеності. Висвітлено сучасні підходи в управлінні інвестиційними проектами за умов турбулентної економіки. Проаналізовано стратегію підсилення конкурентних переваг підприємства за умов кризи. Викладено методику ціноутворення в будівництві. Досліджено техніко-економічні показники функціонування підприємств теплопостачання. Висвітлено актуальні проблеми фінансування житлово-комунального господарства. Визначено економічну ефективність житлово-комунальних розробок з використання експертних методів.

Розглянуто механізм формування комбінованого підходу до тарифного регулювання (ТР) в ЖКГ. Охарактеризовано ключові аспекти ТР. Запропонована схема ТР враховує не тільки внутрішні фактори (втрати ресурсів, заборгованість підприємств ЖКГ, недоліки системи управління), а і прогнози змін у зовнішньому середовищі (інфляція, інвестиційні ресурси, можливості державної соціальної політики). Регуляторні функції тарифу відповідають за досягнення як фінансової стійкості самих підприємств ЖКГ, так і підвищеного рівня соціальних стандартів життя населення. Регуляторна функція тарифів також ставить своїм завданням досягнення балансової рівноваги між інтересами виробника і споживача. Концептуальна модель ТР містить комплекс органічно пов'язаних між собою заходів, включаючи поглиблену аналітику галузі, оцінку ситуаційного стану, врахування інтересів споживачів, зацікавленість в якості послуг, що надаються.

На підставі аналізу сучасних тенденцій світового господарського розвитку, проблем і перспектив переходу вітчизняної економіки на інноваційні рейки, огляду присвячених цим питанням українських публікацій за останні роки, перш за все Національної доповіді "інноваційна Україна 2020", обгрунтовано, що первинними, фундаментальними причинами перманентних невдач України щодо створення ефективних інноваційних інститутів і запуску інноваційних процесів в економіці країни є відсутність здорового конкурентного середовища в більшості господарських галузей, історично зумовлений дефіцит підприємців і низький рівень інноваційної культури в суспільстві. Саме ці обставини в першу чергу пояснюють інноваційну пасивність великого українського бізнесу та практично відсутність малого технологічного підприємництва. Бар'єри, які лежать на шляху інноваційного розвитку, спровоковані тими самими причинами: хронічним недофінансуванням сфери науки і технологій, фрагментарним і неякісним інноваційним законодавством, невиконанням інноваційних програм і проектів різного рівня, неефективною, нерідко існуючою лише на папері інноваційною інфраструктурою. Підкреслюється, що усунення названих фундаментальних причин гальмування інноваційного розвитку потребує переорієнтації зусиль законодавчої та виконавчої влади на створення в економіці країни здорового підприємницького клімату, а також розвитку конкуренції в основних виробничих галузях, рішучого зниження рівня корупції. Особливу увагу при цьому зосереджено на реалізації довгострокових програм підвищення інноваційної культури суспільства і виховання інноваційно активного підростаючого покоління, схильного до вибору самостійних форм економічної активності. Розробка і реалізація таких програм вимагає застосування комплексу нетривіальних гуманітарних технологій.

Досліджено модернізаційні аспекти оцінки ефективності державного управління. Висвітлено особливості бізнес-адміністрування на підприємствах різних форм власності. Привернуто увагу до тенденцій у проектуванні бізнес-адміністративних систем нового покоління. Розглянуто проблеми статусу забезпеченого кредитора в процедурі банкрутства підприємства. Проаналізовано аспекти стратегічного управління на підприємствах сфери озеленення. Досліджено особливості управління на підприємствах міського електричного транспорту за умов конкуренції на ринку транспортних послуг. Визначено економічну ефективність впровадження системи винагороди директорів виконавчого органу будівельних акціонерних підприємств.

Висвітлено галузевий монополізм у житлово-комунальному господарстві (ЖКГ) й нові форми реорганізації цієї сфери. Розглянуто ХКГ як об'єкт міської економіки. Викладено основні положення методології розвитку ЖКГ. Обгрунтовано теоретико-методологічний підхід до управління ЖКГ у проблемних ситуаціях. Розкрито сутність та особливості управління стійким розвитком ЖКГ. Приділено увагу аналітико-діагностичній оцінці стану ЖКГ та процесу започаткованих інституційних змін.

The summary of the implemetation of the Regional Innovation System (RIS) Project in Kharkov is presented. The history of the RIS Project, its structure, composition of system elements and condition of their development are presented. The issues and conditions of the activities of the developed innovation system are discussed.

Трансформацію цінностей у сучасному світі проаналізовано в політичному, соціологічному, правовому та філософсько-культурологічному контекстах. Розглянуто проблеми формування духовності в пострадянському суспільстві, впливовості мас-медіа на формування ціннісних орієнтацій української молоді. Досліджено вплив національної економічної ментальності на формування та розвиток національної економіки країни, а національної культурної ментальності - на її національну культуру, які формують складну за своєю природою національну соціально-економічну систему. Розкрито морально-етичні вимоги до посадових осіб у сфері державного управління, значення цінності права, деякі питання правової соціалізації особистості.

Розглянуто проблеми, стан і перспективи розвитку підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ), шляхи їх вирішення на регіональному рівні. Проаналізовано актуальні питання якості джерел водопостачання України. Обгрунтовано доцільність використання методу аналізу ієрархій для оцінювання інвестиційної привабливості в готельному господарстві. Показано необхідність проведення оцінки споживчої задоволеності житлово-комунальними послугами регіону. Наведено основні напрямки модернізації регіонального управління. Досліджено інвестиційну привабливість ЖКГ України. Надано відомості про використання економіко-математичного моделювання за сучасних умов проведення економічного аналізу, використання геоінформаційних технологій в управлінні містом як засіб контролю за екологічним станом. Розкрито сучасні тенденції в теплопостачанні, особливості управління персоналом на підприємствах ЖКГ.

Розглянуто інтелектуальну власність (ІВ) як право на результати творчої діяльності людини. Досліджено становлення та розвиток вітчизняного законодавства у сфері ІВ. Описано її нетрадиційні види: сорти рослин, породи тварин, топографії інтегральних мікросхем, торгові марки тощо. Розкрито суть інформаційно-аналітичного забезпечення інноваційної діяльності. Надано відомості про державну систему науково-технічної інформації України, характеристику та класифікацію патентних документів. Увагу приділено питанням правового регулювання ІВ, розглянуто види об'єктів авторського та суміжних прав. Визначено типи правової охорони комп'ютерних програм і баз даних. З'ясовано особливості правового регулювання окремих ресурсів мережі Інтернет. Наведено правила використання ІВ і продажу технологій. Розглянуто правове регулювання та способи захисту права ІВ. Описано комерційні форми передачі технологій. Розкрито роль нематеріальних активів та ІВ в сучасній економіці. Увагу приділено формуванню ринку ІВ в Україні, комерціалізації об'єктів права ІВ. Висвітлено державну політику щодо оцінки й обліку та використання об'єктів ІВ. Охарактеризовано міжнародну співпрацю у сфері ІВ та трансферу технологій.

Изложены вопросы формирования в Украине условий создания региональных инновационных систем (РИС) как опорных пунктов национальной инновационной системы. Отмечены факторы, создающие барьерные условия для их практического внедрения, в том числе отсутствие рынка инновационных продуктов. Поставлена задача оценки спроса и предложения инноваций в регионах, раскрыт характер "линий разрыва" между наукой и практикой внедрения ее результатов. Предложены основные функциональные задачи, которые целесообразно реализовать в РИС.