Обстежено 802 хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) з Раздольнинського та Судакського районів АР Крим, яких розподілено на вікові групи 20 - 29, 30 - 39, 40 - 49, 50 - 59, 60 - 69, 70 і старше років. Одержані дані свідчать про зростання з віком частоти виявлення АГ, причому більшою мірою в російсько-українській популяції у порівнянні з кримсько-татарською. У старших вікових групах (50 років і старші) зростання частоти реєстрації АГ здійснюється за рахунок головним чином ізольованої систолічної гіпертензії. У похилому віці зростає відсоток хворих з помірною та важкою формами АГ. Темпи вікового зростання артеріального тиску виражені більшою мірою у жінок, а також у осіб російсько-української популяції.

У ході обстеження кримсько-татарського та російсько-українського населення Судакського (502 чол.) і Роздольнинського (300 чол.) районів АР Крим зареєстровано зростання рівня артеріального тиску (АТ) в обох популяціях у віці 50 років і старше, причому темпи його вікового підвищення більш виражені в російсько-українській популяції. Показано, що надмірна маса тіла виступає істотним чинником зростання АТ, в більшій мірі систолічного та пульсового, незалежно від етнічної належності. Більш виражене зростання з віком АТ у порівнянні з кримсько-татарською популяцією) зумовлено нераціональним типом харчування в російсько-українській популяції (висока енергоємність, підвищене споживання насичених жирів, простих сахаридів, хлориду натрію, алкоголю). Таким чином, національно-етнічні відмінності поширеності артеріальної гіпертензії та її чинників ризику значною мірою опосередковані типом харчування і надмірною масою тіла.

У 91-го хворого віком 32 - 53 роки (24 чоловіки, 67 жінок) з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ) і супутнім ожирінням без ознак хронічної серцевої недостатності вивчено вплив 10 - 12-добового курсу розвантажувально-дієтичної терапії (РДТ) на стан вегетативної нервової системи (ВНС), центральної та церебральної гемодинаміки та мікроциркуляції. В процесі РДТ на тлі зниження маси тіла достовірно знижувався артеріальний тиск (АТ), що супроводжувалось покращанням загального стану хворих. Не встановлено істотних вікових і статевих відмінностей клінічного й антигіпертензивного ефектів РДТ. Як у випадку м'якої, так і у випадку помірної форм АГ АТ знижувався за рахунок зменшення ударного об'єму. Скоротлива функція міокарда в процесі РДТ не змінювалась, але знизилися ступінь напруженості адаптаційних механізмів ВНС і симпатична активність. Динаміка мозкового кровообігу свідчила про нормалізацію значень основних гемодинамічних показників. Зміни спектра ліпідів крові характеризувалися зниженням загального холестерину та альфа-холестерину за незмінності індексу атерогенності.

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.