Розглянуто питання виникнення та сутності проблеми надійності радіоелектронної апаратури (РЕА), а також основні визначення, класифікацію РЕА й її відмов. Визначено фактори, які впливають на надійність РЕА. Розкрито математичні засади теорії надійності. Висвітлено особливості застосування основних теорем і формул теорії імовірності та математичної статистики для розв'язання задач надійності. Встановлено характеристичні (якісні) критерії надійності РЕА. Запропоновано методику оцінки надійності РЕА під час її випробувань і експлуатації, наведено методи послідовного аналізу надійності.

Рассмотрены вопросы возникновения и сущности проблемы надежности радиоэлектронной аппаратуры (РЭА), а также основные определения, классификация РЭА и ее отказов. Определены факторы, влияющие на надежность РЭА. Раскрыты математические основы теорем и формул теории вероятности и математической статистики для решения задач надежности. Установлены характеристические (качественные) критерии надежности РЭА. Предложена методика оценки надежности РЭА при испытаниях и эксплуатации, приведены методы последовательного анализа надежности.

Досліджено актуальну проблему визначення економічних мотивів, якими керуються клієнт під час укладання корупційної угоди та причин, через які відбуваються зростання рівня корумпованості в країнах з економікою перехідного типу. Виділено інституціональні чинники виникнення та поширення корупції. Показано неефективність таких антикорупційних заходів, як: репресивні заходи, заходи спрямовані на підвищення мотивації чиновника до сумлінного виконання службових обов'язків. Розроблено та запропоновано систему комплексної антикорупційної політики, заходи якої спрямовані на підвищення ефективності чинних формальних правил та ефективності їх реалізації для усунення економічної мотивації клієнта до складання корупційної угоди.

Рассмотрена эволюция экономической теории государства. Проанализированы институциональные проблемы и институциональные границы эффективности государства, диалектика нормативного и позитивного анализа в познании природы государства, временные горизонты функционирования государства как социально-экономического и политического института общества. Рассмотрены институциональные механизмы регуляции сектора общественных благ. Охарактеризованы методология и результаты экономических экспериментов в области сотрудничества при производстве общественных благ. Проанализированы институциональные ловушки и опортунистическое поведение в процессе размещения государственных заказов, проблемы институциональной модернизации системы удовлетворения потребностей общественного сектора. Освещены проблемы эффективности государства и качества государственных институтов. Уделено внимание проблемам коррупции и рентоориентированного поведения как нормы в современной экономике Украины. Показаны возможности использования неоинституционального подхода к оценке эффективности государственной экономической политики. Раскрыты проблемы и перспективы развития электронного правительства в Украине.

Висвітлено історію економіки та економічної думки світу й України з древніх часів до сьогодення, викладену відповідно до історичних періодіврозвитку у тісному зв'язку з характеристикою епох, типів економіки, економічних ідей та концепцій. Показано внесок українських учених у скарбницю світової економічної науки. До кожної теми подано цитати з першоджерел, питання для самоконтролю, план семінару, теми рефератів і усних повідомлень, тести. У додатках наведено термінологічний словник зі стислим трактуванням основних понять, біографічні відомості про вчених, які згадуються по всьому тексту посібника, а також питання для підготовки до іспиту.

Висвітлено теоретичні засади міжнародної економіки як фундаментальної економічної дисципліни. Розглянуто питання міжнародного поділу праці, економічної інтеграції, глобалізації міжнародних економічних відносин. Розкрито основні положення теорій меркантилизму, абсолютних і порівняльних переваг, співвідношення факторів виробництва. Висвітлено сутність таких понять, як приховані методи торгівельної політики, демпінг, експортна субсидія, міжнародна передача технологій, міжнародна міграція робочої сили, фіксований валютний курс. Увагу приділено проблемам міжнародної макроекономіки.

Внимание уделено предмету и методу истории экономики и экономической мысли. Раскрыты особенности хозяйственного развития и экономической мысли в период формирования мировых цивилизаций. Рассмотрены основные черты феодальной системы. Внимание уделено формированию предпосылок рыночной экономики в странах Европейской цивилизации (XVI - первая половина XVII вв.). Освещено развитие рыночной экономики и экономической науки в период становления национальных государств (вторая половина XVII - первая половина ХІХ в.). Охарактеризовано развитие хозяйств ведущих стран Западной Европы и США в конце ХІХ - начало ХХ в.).

Виділено критерії доцільності реформування неефективних формальних правил і визначено напрямки підвищення їх ефективності. Виділено критерії доцільності реформування умовно та безумовно неефективних формальних правил. Доведено, що у випадку безумовно неефективних формальних правил, відповідно до запропонованих критеріїв доцільності реформування, єдиний тип неефективних формальних правил, реформування якого є недоцільним, і етично неефективні формальні правила у вузькому сенсі. Для випадків, коли реформування безумовно неефективних формальних правил є доцільним, запропоновано заходи підвищення їх ефективності. Показано, що у випадку умовно неефективних формальних правил, що характеризуються як цільовою, так й трансакційною неефективністю, рівень трансакційних витрат усунення зовнішніх чинників неефективності є єдиним критерієм доцільності реформування, а заходи щодо підвищення ефективності даної групи формальних правил мають полягати в усуненні зовнішніх чинників неефективності відповідних умовно неефективних формальних правил.

Викладено зміст фундаментальних понять міжнародної економіки, зокрема міжнародної мікро- та макроекономіки. Проаналізовано форми міжнародних економічних відносин, їх причини, значення та механізми регулювання. Запропоновано варіанти індивідуальних рефератів і надано вказівки до їх виконання.

Мета роботи - визначення впливу маніпулювання суспільними настроями на ефективність формальних і неформальних правил. Показано, що за сприятливих умов може поширюватися практика маніпулювання суспільними настроями. Виявлено, що механізми формування сприятливих для маніпулювання суспільних настроїв розрізняються для випадків дрібної та великої гри. У випадку дрібної гри формування сприятливих суспільних настроїв відбувається пасивно, за рахунок позитивного зворотного звіязку між поширенням дрібної гри та загостренням уваги суспільства до тієї чи іншої проблеми. У випадку великої гри гравцем здійснюється цілеспрямоване формування сприятливих суспільних настроїв. Доведено, що маніпулювання суспільними настроями може мати такі негативні наслідки: зменшення ефективності як формальних, так і неформальних правил, неефективне використання ресурсів та стабільність неефективних формальних правил. Розглянуто можливі механізми запобігання маніпуляціям суспільними настроями у випадку як дрібної, так і великої гри.

Мета роботи - визначення причин невідповідності оцінки рівня корумпованості з боку суспільства реальному рівню корумпованості країни та її наслідки. Показано, що через обмежений корупційний досвід пересічних громадян більшість з них формує своє уявлення щодо рівня корумпованості країни із зовнішніх джерел, переважно, ЗМІ. Розглянуто причини невідповідності оцінки рівня корумпованості суспільством реальному рівню корумпованості. Показано, що основною причиною завищення суспільної оцінки рівня корумпованості є активна маніпуляція суспільними настроями, натомість причиною заниження суспільної оцінки рівня корумпованості виступає обмеження свободи слова. Доведено, що завищена суспільна оцінка рівня корумпованості може призвести до таких негативних наслідків, як: надання переваги в антикорупційній політиці репресивним заходам, що характеризуються низьким рівнем ефективності; суттєва зворотна несиметричність антикорупційних формальних правил, що ускладнює скасування останніх у разі їх неефективності; остаточна втрата зворотного зв'язку між реальним рівнем корумпованості та його суспільною оцінкою.

Мета роботи - визначення впливу неосвіченості суспільства на поширення практики маніпулювання суспільними настроями. Доведено, що неосвіченість населення є одним із факторів, які можуть сприяти зростанню занепокоєння суспільства, що створює сприятливі умови для маніпулювання суспільними настроями. Показано, що гравець-маніпулятор може експлуатувати неосвіченість населення через реалізацію одної з двох стратегій: стратегії залякування та стратегії виправдання. У випадку стратегії залякування гравець-маніпулятор, зловживаючи неосвіченістю населення, поширює неправдиву інформацію з метою дискредитації та усунення конкурента. У випадку стратегії виправдання гравець-маніпулятор експлуатує неосвіченість суспільства для введення його в оману стосовно необхідності окремих заходів чи інституційних реформ. Доведено, що необхідною умовою попередження маніпулювання суспільними настроями, що базується на експлуатації неосвіченості суспільства, є покращення якості загальної складової освіти та формування широкого світогляду членів суспільства.

Висвітлено основні теоретичні проблеми функціонування ринкової економіки на мікрорівні, предмет і метод мікроекономіки, еластичність попиту і пропозиції. Розглянуто теорію поведінки споживача і виробника, теорію ринкових структур, ринки факторів виробництва. Зазначено, що успіх будь-якого бізнесу залежить не лише від наявності стартового капіталу і підприємницьких здібностей, але й від знань закономірностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях та вміння їх ефективно використовувати.

Визначено потенційні заходи з попередження маніпулювання суспільними настроями та оцінку їх ефективності. Показано, що свобода слова та незалежність ЗМІ не лише не запобігають поширенню маніпулювання суспільними настроями, але й спрощують процес утворення умов, сприятливих для маніпулювання. Наведено потенційні заходи з попередження маніпулювання суспільними настроями, що можуть бути розділені на три основні групи: репресивні заходи, політика комплексного розв'язання загальної проблеми та заходи з підвищення освіченості суспільства. Проаналізовано ефективність зазначених заходів з попередження маніпулювання та перспективи їх застосування. Доведено, що репресивні заходи є найменш ефективними через їх неспроможність усунути можливості для маніпулювання та надзвичайну складність виявлення та доведення факту маніпулювання. Також виявлено, що у випадку, коли занепокоєння суспільства проблемою маніпулювання суспільними настроями досягає певного рівня, виникає ризик того, що такі репресивні заходи самі перетворюються на інструмент маніпулювання. Встановлено, що політика комплексного розв'язання загальної проблеми є ефективною лише у випадку її застосування до початку маніпулювання або на його початкових етапах. Показано, що заходи з підвищення освіченості суспільства є єдиною групою заходів, що спроможні усунути саму можливість створення сприятливих умов для маніпулювання суспільними настроями. Разом із тим встановлено, що основною перепоною для застосування даної групи заходів попередження маніпулювання суспільними настроями є високий рівень витрат, що складаються з: безпосередніх витрат уряду з надання додаткових освітніх послуг; витрат здобувачів освіти на засвоєння додаткових курсів; трансакційних витрат примусу до дотримання вимог освітніх бюрократичних процедур і втрат економіки від неефективного використання робочої сили.

Виявлено заходи боротьби з негативними наслідками опору суспільства позитивним інституційним змінам, що виникає внаслідок маніпулювання суспільними настроями. Виявлено, що індукований опір впровадженню ефективних формальних правил може приймати дві основні форми: активний спротив (з боку груп занепокоєння) впровадженню нових формальних правил, що, на їх думку, несуть для них загрозу, та пасивна відмова від виконання вимог нових формальних правил. Наслідком першої форми індукованого опору - активного спротиву - стає відмова від упровадження відповідних формальних правил або ж прийняття поправок, що повністю змінює їх зміст і зменшує їх ефективність. На відміну від цього друга форма індукованого опору - пасивна відмова - не перешкоджаючи заміні чинних формальних правил більш ефективними, суттєво зменшує їх ефективність. Показано, що спроби послабити негативні наслідки індукованого опору під час реформування чинних формальних правил шляхом протидії маніпулюванню суспільними настроями є недоцільними через низьку ефективність відповідних заходів та/або високий рівень витрат, що пов'язані з їх реалізацією. Запропоновано заходи мінімізації негативного впливу індукованого опору на ефективність чинних формальних правил: виведення групи занепокоєння з-під дії відповідних формальних правил, що спрямовано безпосередньо на усунення мотивації членів групи до опору інституційним змінам, і перенесення на групу занепокоєння частини суспільних трансакційних витрат опору, що передбачає перерозподіл витрат між суспільством і членами групи. Показано, що внаслідок застосування даних заходів будуть встановлені компромісні формальні правила, ефективність яких буде проміжною між ефективністю, що забезпечується формальними правилами, які приймаються під тиском групи занепокоєння, та формальними правилами, що приймаються у випадку повної відсутності занепокоєння з боку суспільства.

Мета роботи - виявлення критеріїв доцільності реформування формальних правил зі значною цільовою та етичною неефективністю в умовах поширення практики маніпулювання суспільними настроями. Встановлено, що в структурі формальних правил з цільовою чи етичною неефективністю може бути виділено дві складові: базові формальні правила, що приймаються для досягнення певної мети, та другорядні формальні правила, що мають забезпечити належне виконання відповідних базових формальних правил і компенсувати їх неефективність. За відсутності маніпулювання суспільними настроями основним чинником, що обумовлює негативний вплив формальних правил з цільовою чи етичною неефективністю на динаміку формальних правил та ефективність інституційних реформ, є зростання кількості другорядних формальних правил. На відміну від цього, в умовах поширення практики маніпулювання суспільними настроями, основними загрозами для успішності інституційних реформ є: значна зворотна несиметричність базових формальних правил і спроможність формальних правил з цільовою або етичною неефективністю самостійно створювати умови, що є сприятливими для маніпулювання суспільними настроями. Виявлено, що доцільність реформування формальних правил, що характеризуються цільовою чи етичною неефективністю, визначається тим, чи перетворилися відповідні формальні правила на інструмент маніпулювання суспільними настроями: у тих випадках, коли неефективні формальні правила перетворилися на такий інструмент, їх реформування стає недоцільним і має бути відкладено до усунення практики маніпулювання суспільними настроями навколо питань, що регулюються цими формальними правилами. Показано, що в умовах поширення практики маніпулювання суспільними настроями додатковим критерієм доцільності реформування неефективних формальних правил виступає відсутність поширення практики маніпулювання суспільними настроями на коло проблем, що регулюються відповідними неефективними формальними правилами.

Мета роботи - виявлення факторів, що сприяють формуванню демонстраційних формальних правил, та визначення їх впливу на динаміку ефективності чинних інституційних рамок. Показано, що основною причиною формування демонстраційних формальних правил є прагнення політичних сил отримати додаткові голоси на виборах. При цьому вдаватися до практики прийняття демонстраційних формальних правил можуть як опозиційні політичні сили, так і ті, що знаходяться при владі. Факторами, що сприяють прийняттю демонстраційних формальних правил, є: відсутність впливу зацікавлених груп, високий рівень занепокоєння суспільства та низький рівень трансакційних витрат, що пов'язані з прийняттям відповідних демонстраційних формальних правил. Виявлено, що основними вадами демонстраційних формальних правил є їх низька ефективність, що у випадку поширення практики маніпулювання суспільними настроями супроводжується значною зворотною несиметричністю, та небезпека створення в суспільстві ілюзії розвіязання відповідної проблеми. Внаслідок цього виникає загроза консервації, у довгостроковій перспективі, неефективних чинних інституційних рамок. Доведено, що як демонстраційні формальні правила можуть бути прийняті виключно ті формальні правила, що не суперечать морально-етичним поглядам більшої частини суспільства, не створюють для більшості споживачів надмірних додаткових трансакційних витрат бюрократичних процедур і не суперечать інтересам жодної зацікавленої групи. Внаслідок цього демонстраційні формальні правила можуть характеризуватися виключно цільовою неефективністю. Показано, що єдиним заходом попередження виникнення демонстраційних формальних правил є підвищення загальної освіченості населення, що має не лише обмежити маніпулювання суспільними настроями навколо проблем, що регулюються демонстраційними формальними правилами, але й дозволить суспільству тверезо оцінювати як рівень загрози тих чи інших проблем, так і ефективність запропонованих формальних правил.

Мета роботи - визначення причин неефективності чинних демонстраційних формальних правил, що регулюють діяльність у сфері охорони здоров'я, та причин сталості відповідних формальних правил. Показано, що основними причинами негативної динаміки ефективності формальних правил у сфері охорони здоров'я є: тиск з боку окремих зацікавлених груп, маніпулювання суспільними настроями та поширення в даній сфері малоефективних демонстраційних формальних правил. На відміну від демонстраційних формальних правил, що спостерігаються в інших сферах економічного та суспільного життя, демонстраційні формальні правила у сфері охорони здоров'я характеризуються не лише цільовою, але також і значною трансакційною неефективністю. Доведено, що численні демонстраційні формальні правила здатні не лише зменшити ефективність медичної системи та уповільнити темпи інституційних реформ у сфері охорони здоров'я, але й створити умови, що несуть пряму загрозу життю та здоров'ю людини. Показано, що, незважаючи на симетричність витрат, пов'язаних зі зміною демонстраційних формальних правил у сфері охорони здоров'я, відповідні демонстраційні формальні правила можуть зберігатися протягом тривалого часу. Динаміка неефективних демонстраційних формальних правил у сфері охорони здоров'я визначається відсутністю запиту з боку суспільства на подальші інституційні реформи у сфері охорони здоров'я. Останнє обумовлено низьким рівнем загальної освіченості населення, що не дозволяє суспільству оцінити цільову та трансакційну неефективність демонстраційних формальних правил, а також незначним рівнем додаткових трансакційних витрат бюрократичних процедур кожного окремого демонстраційного формального правила. Запропоновано заходи щодо попередження поширення малоефективних демонстраційних формальних правил у сфері охорони здоров'я.

В навчальному посібнику висвітлено основні теоретичні проблеми функціонування ринкової економіки на мікрорівні в поєднанні з організацією ведення бізнесу та створенням стартапів. Важливою особливістю посібника є поєднання в ньому теоретичного матеріалу та практикуму з кожної теми. Суттєвою відмінністю навчального посібника є поєднання теоретичного компоненту кожної теми у вигляді конспекту лекції з відповідним практикумом, який складається з двох видів тестів та графічних, алгебраїчних або змістових завдань. Останні можуть бути використані на практичних заняттях або під час самостійної роботи студентів з метою контролю здобутих знань. Важливим у навчальному аспекті є й перелік рекомендованих до вивчення обов’язкових і додаткових джерел інформації.

Мета роботи - визначення причин і наслідків виникнення та поширення в системі фінансового моніторингу напівформальних правил і визначення заходів їх попередження. Показано, що працездатність системи фінансового моніторингу визначається ефективністю двох груп формальних правил: формальними правилами фінансового моніторингу та формальними правилами фінансових розслідувань. Окрім внутрішніх чинників, неефективність формальних правил фінансового моніторингу може бути обумовлена поширенням напівформальних правил. Виявлено, що причиною виникнення та поширення напівформальних правил у системі фінансового моніторингу є широкі дискреційні повноваження, що надаються чиновнику як формальними правилами фінансового моніторингу, так і формальними правилами фінансових розслідувань. Формування напівформальних правил у системі фінансового моніторингу, подібно до інших випадків формування напівформальних правил, супроводжується статичним і динамічним ефектами. Статичний ефект формування напівформальних правил супроводжується різким падінням ефективності чинних формальних правил фінансового моніторингу. Основною загрозою динамічного ефекту є довгострокове падіння ефективності формальних правил фінансового моніторингу. Доведено, що з двох основних концепцій попередження формування напівформальних правил - обмеження дискреційних повноважень чиновника та відновлення працездатності ринкових механізмів або імітація їх коректної роботи - у випадку системи фінансового моніторингу може бути задіяна тільки остання із зазначених концепцій. Ключовим елементом реалізації відновлення працездатності ринкових механізмів або імітації їх коректної роботи є делегування базових функцій моніторингу гравцям, що є спроможними виконувати відповідні функції з найменшим рівнем трансакційних витрат бюрократичних процедур.