Вивчено психосоматичні аспекти цукрового діабету (ЦД) І типу у 43-х дітей віком 5 - 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в дитячому ендокринологічному відділенні Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. У 22 % хворих ЦД діагностовано вперше, у інших тривалість захворювання коливалася від 4 міс. до 16 років. Крім загальноклінічного обстеження, використовувалися методики психологічної діагностики рівня тривожності та типів ставлення до хвороби, дитячий апперцептивний тест і малюнок "Моя сім'я", опитувальник батьківського ставлення А. Варги і В. Століна. У 60 % хворих діагностовано "заглиблення у хворобу", яке має пряму залежність від тривожності та представлене чистим сенситивним та дифузним типами ставлення до хвороби. Висока тривожність дітей, хворих на ЦД І типу, частково обумовлена особливостями родинних відносин, оскільки соціально бажаний образ стосунків у системі батьки - діти виражений слабко (спостерігався у 25 % сімей). Батькам були притаманні незацікавленість справами дитини, недооцінка її інтелектуальних та творчих здібностей, недовіра до неї. З точки зору хворих дітей у родині у них не виникає переживання міжособистісної надійності та захищеності. Вони відчувають емоційну відгородженість від членів родини, мають низьку здатність до вияву емоцій, приховану агресію, страх. Вищезазначені психологічні особливості необхідно виявляти та коригувати під час занять у діабет-школі, що спонукатиме хворого брати активну участь у лікуванні і призведе до поліпшення медичного прогнозу, а отже й якості життя.

Изучались психосоматические аспекты сахарного диабета (СД) 1 типа у 43детей в возрасте 5-17лет, которые находились на стационарном лечении в детском эндокринологическом отделении Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко. У 22% больных СД диагностирован впервые, у остальных продолжительность заболевания колебалась от 4 мес до 16лет. Кроме общеклинического обследования использовались методики психологической диагностики уровня тревожности и типов отношения к болезни, детский апперцептивный тест и рисунок "Моя семья". Родителям больных предлагался опросник родительского отношения А. Варги и В. Столина. У 60% больных диагностирован "уход в болезнь", который прямо зависит от тревожности и представлен чистым сенситивным и диффузным типами отношения к болезни. Высокая тревожность детей, больных СД 1 типа, частично обусловлена особенностями воспитания, так как социально желаемый образ взаимоотношений в системе родители-дети выраженный слабо (наблюдался у 25% семей). Выявлено, что дляродителей характерны незаинтересованность делами детей, недооценка их интеллектуальных и творческих способностей. С точки зрения больных детей, в семье у них не возникает переживания межличностной надежности и защищенности, они чувствуют свою эмоциональную отчужденность от членов семьи, имеют низкую способность проявлять эмоции, скрытую агрессию, страх. Вышеупомянутые психологические особенности необходимо выявлять и корректировать во время занятий в диабет-школе, что будет побуждать больного принимать активное участие в лечении и приведет к улучшению медицинского прогноза и качества жизни.

Psychosomatic aspects of type I diabetes mellitus have been studied in 43children aged 5-17treated at the children's department of V. P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism. In 22% of patients diabetes mellitus was newly diagnosed, in others duration of the disease ranged from 4 months to 16years. Such psychological methods as diagnosing of anxiety rate and attitude to the disease, children apperception test and "Picture of my family" have been used. The parents have been tested by means of questioning of their attitude (method worked out by A. Varga and V. Stolin). "Deepening into disease" dependable upon high anxiety rate and represented by purely sensitive and diffuse types of attitude to the disease has been diagnosed in 60% ofchildren. The high anxiety rate partially was caused by peculiarities of family relations, because socially desired type of relations in the system parents-children is feebly marked (in 25% of families). It was found, that parents are indifferent to children's affairs, they underestimate children's intellectual and creative search and do not trust them. Sick children have a sensation of moving away from other members of the family, they fail to display emotions, dissembled aggression and fear. It is necessary to reveal the foregoing psychological specialities and correct them during diabetes-school studies, that leads to better medical prognosis as well as to higher quality of life

Психосоматичні особливості нанізму вивчено у 25-ти хворих віком 6 - 18-ти років (17 дітей з гіпофізарним нанізмом, 5 - з конституціональною затримкою росту, 3 - з тиреогенним нанізмом). У контрольну групу до дослідження залучено 18 здорових дітей того ж віку. У дітей з нанізмом віком 9 - 18-ти років (13 пацієнтів) використовано методику психологічної діагностики типів ставлення до хвороби. У здорових та хворих дітей всіх вікових груп застосовано методику дитячого аперцептивного тесту (САТ) та малюнок "Неіснуюча тварина". Виявлено соціальну дезадаптацію особистості з заглибленням у хворобу. Характерною рисою ставлення до хвороби було те, що діти відкидають думки про захворювання, сприймають його як щось ганебне, вибірково ставляться до лікування, пасивно підкорюючись йому за умов наполегливості з боку медичного персоналу. Якщо здорові діти подають описи малюнків САТ у вигляді оповідання, багатого на події та переживання персонажів з добрим кінцем, описи у дітей з нанізмом достатньо лаконічні, мало емоційні, бідні на події, відображають безпосередньо змальовану ситуацію, виявляють приховану агресію, страх, пасивність стосовно навколишніх подій, що, можливо, відображає тип стосунків дитини з мікрооточенням. Хворі з нанізмом за результатами цього тесту відчувають свою відчуженість від одного з батьків (батька), прагнуть відповідати соціально бажаному образу сильної особистості. Прихована агресивність, тема протистояння маленького персонажа великому відображені в малюнках "Неіснуюча тварина". У здорових дітей вищевказаних особливостей не відзначено.

Психосоматические особенности нанизма изучено у 25 детей в возрасте 6 - 18 лет (17 детей с гипофизарным нанизмом, 5 - с конституциональной задержкой роста, 3 - с тиреогенным нанизмом). В контрольной группе обследовано 18 здоровых детей. У детей 9 - 18 лет с нанизмом (13 пациентов) использована методика психологической диагностики типов отношения к болезни. У здоровых и больных детей всех возрастных групп использована методика детского апперцептивного теста (САТ) и рисунок "Несуществующее животное". У детей с нанизмом наблюдается социальная дезадаптация личности с "уходом в болезнь", отбрасывание мыслей о заболевании с восприятием его как чего-то постыдного, избирательность по отношению к лечению. В то время как здоровые дети, описывая рисунки САТ придумывают небольшую сказочную историю со счастливым концом, у детей с нанизмом описания лаконичные, мало эмоциональные, отображают непосредственно изображенную ситуацию. В них проявляется скрытая агрессия, страх, пассивность по отношению к окружающим событиям, что, возможно, отображает тип отношений ребенка с микроокружением. Больные с нанизмом чувствуют свою отчужденность от одного из родителей (отца), стремятся соответствовать социально желаемому образу сильной личности. Скрытая агрессивность, тема противостояния маленького персонажа большому отображены в рисунках "Несуществующее животное". У здоровых детей вышеуказанных особенностей не отмечено.

The psychosomatic peculiarities of nanism have been studied in 25children aged 6 - 18 (17with hypopituitarism, 5 with constitutional growth delay, 3 with thyroid-dependent nanism). Control group included 18healthy children. Such psychological methods as diagnosing attitude to the disease, children apperception test (CAT) and the picture "Nonexistent animal" have been used. Children suffering from nanism are characterized by social disadaptation of personality with "deepening into disease", going awayfrom thinking about the disease and its perception as something shameful, selectivity to treatment. While describing CAT-pictures, healthy children invent a short fairy tale with a happy end but children with nanism give short and unemotional descriptions, which present the real situation. Such descriptions show hidden aggression, fear, passivity towards the environment. Children with nanism feel the estrangement from one of the parents (father), try to correspond to a socially desirable image of a strong person. Latent aggressiveness, opposition of a small character to a large one are shown in pictures "Nonexistent animal". The above mentioned features are not found in healthy children

Отмечено, что у детей с сахарным диабетом І типа с течением заболевания повышается активность симпатического отдела вегетативной нервной системы (снижается вариационный размах и мода) и централизация регуляции сердечного ритма (растет амплитуда моды), что вследствие перенапряжения и срыва адаптации на фоне хронической гипергликемии может приводить к автономной нейропатии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410-3 + Р733.415-3

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу у дітей

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В обзоре литературы приведены доказательства значимости генетического фактора для развития поздних осложнений сахарного диабета 1 типа, представлена возможная генетическая модель склонности к данным осложнениям, отображены современные взгляды на связь полиморфизмов представителей различных патогенетически обоснованных групп генов-кандидатов с диабетической микроангиопатией и нейропатией.

В результаті проведеного дослідження вивчено клінічні закономірності розвитку периферичної та вегетативної нейропатії у 120-ти дітей, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Підтверджено несприятливий вплив на нервову провідність і стан вегетативної нервової системи незадовільного глікемічного контролю та тривалості захворювання. Відзначено зв'язок ендотеліальної дисфункції з автономною нейропатією. Конкретизовано роль генетичних чинників у розвитку неврологічних ускладнень і дисфункції ендотелію за ЦД I типу. Здійснено оцінку діагностичної ефективності кардіоваскулярних тестів і кардіоінтервалографії для виявлення вегетативної нейропатії у дітей, хворих на ЦД I типу. Запропоновано методику визначення ступеня порушення нервової провідності руховими волокнами нервів нижніх кінцівок з модифікацією обсягу електронейроміографічного дослідження та доповненням сучасної класифікації діабетичної полінейропатії.

Вивчено клініко-лабораторні особливості перебігу вірусних кишкових інфекцій норовірусної (11), аденовірусної (9) та нороаденовірусної (4) етіології у 24 госпіталізованих дітей у неепідемічний для даних захворювань період (квітень - листопад 2014 р.). Етіологічну діагностику проводили при дослідженні випорожнень методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). У результаті проведеного дослідження виявлено, що дані інфекції зустрічалися в більшості випадків наприкінці літа - восени, перебігали у вигляді гастроентериту середнього ступеня тяжкості, маніфестували переважно у дітей перших 3 років життя. Норовірусна інфекція перебігала тяжче, ніж аденовірусна, за рахунок наявності гіпертермічного синдрому, частого інтенсивного блювання в дебюті захворювання, що обгрунтовувало швидке звернення пацієнтів за стаціонарною допомогою (в перші 6 - 12 годин захворювання). У більшості дітей спостерігався розвиток ексикозу 1 - 2-го ступеня. Практично в половини дітей виявлялася значна кетонурія, лейкоцитоз і/або зсув лейкоцитарної формули ліворуч із нормалізацією показників крові протягом першої доби лікування. Це обумовлює необхідність проведення етіологічної діагностики гастроентеритів у дітей із залученням методу ПЛР без перерви на літньо-осінній період для уникнення необгрунтованого призначення антибіотикотерапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Даний протокол, що базується на доказах та консенсусі, був розроблений відповідно до методів, рекомендованих Кокранівською організацією та робочою групою з оцінювання рекомендацій, розробок і оцінок (GRADE). Конференція відбулася 1 грудня 2016 р. Це спільна ініціатива відділу дерматології Європейської академії алергології та клінічної імунології (ЕААСІ), заснованої в ЄС-мережі передового досвіду, Загальноєвропейської мережі центрів дослідження астми та алергічних захворювань (GA2LEN), Європейського дерматологічного форуму (EDF) та Всесвітньої асоціації алергологів (WAO) за участю 48 делегатів із 42 національних і міжнародних товариств. Це керівництво було визнано та прийнято Європейською асоціацією медичних спеціалістів (UEMS). Кропив'янка - це розповсюджена хвороба з залученням опасистих клітин, яка проявляється у вигляді пухирів, ангіоневротичного набряку (ангіоедема) або їх комбінації. Поширеність гострої кропив'янки протягом життя становить приблизно 20 %. Хронічна спонтанна кропив'янка та інші хронічні форми кропив'янки пригнічують, погіршують якість життя та впливають на роботу та навчання у школі. Даний протокол охоплює визначення та класифікацію кропив'янки, враховуючи нещодавні досягнення у виявленні її причин, провокуючих факторів та патофізіологічних механізмів. Крім того, в ньому викладаються доказові дані щодо діагностичних та лікувальних підходів для різних підтипів кропив'янки. Важливо: оскільки це глобальна настанова, ніяких коментарів щодо дозволу препаратів, згаданих для лікування кропив'янки, не надано. Обов'язком лікаря є дотримання відповідних місцевих правил.

Даний протокол, що базується на доказах та консенсусі, був розроблений відповідно до методів, рекомендованих Кокранівською організацією та робочою групою з оцінювання рекомендацій, розробок і оцінок (GRADE). Конференція відбулася 1 грудня 2016 р. Це спільна ініціатива відділу дерматології Європейської академії алергології та клінічної імунології (ЕААСІ), заснованої в ЄС-мережі передового досвіду, Загальноєвропейської мережі центрів дослідження астми та алергічних захворювань (GA2LEN), Європейського дерматологічного форуму (EDF) та Всесвітньої асоціації алергологів (WAO) за участю 48 делегатів із 42 національних і міжнародних товариств. Це керівництво було визнано та прийнято Європейською асоціацією медичних спеціалістів (UEMS). Кропив'янка - це розповсюджена хвороба з залученням опасистих клітин, яка проявляється у вигляді пухирів, ангіоневротичного набряку (ангіоедема) або їх комбінації. Поширеність гострої кропив'янки протягом життя становить приблизно 20 %. Хронічна спонтанна кропив'янка та інші хронічні форми кропив'янки пригнічують, погіршують якість життя та впливають на роботу та навчання у школі. Даний протокол охоплює визначення та класифікацію кропив'янки, враховуючи нещодавні досягнення у виявленні її причин, провокуючих факторів та патофізіологічних механізмів. Крім того, в ньому викладаються доказові дані щодо діагностичних та лікувальних підходів для різних підтипів кропив'янки. Важливо: оскільки це глобальна настанова, ніяких коментарів щодо дозволу препаратів, згаданих для лікування кропив'янки, не надано. Обов'язком лікаря є дотримання відповідних місцевих правил.

Клінічну настанову створено мультидисциплінарною робочою групою на основі оригінальних клінічних настанов British Thoracic Society guidelines for the management of community acquired pneumonia in children: update 2011, Infants and Children: Acute Management of Community Acquired Pneumonia Clinical Practice Guideline, The Management of Community-Acquired Pneumonia in Infants and Children Older Than 3 Months of Age: Clinical Practice Guidelines by the Pediatric Infectious Diseases Society and the Infectious Diseases Society of America, які були попередньо оцінені групою експертів за допомогою Опитувальника AGREE. Результати оцінки задокументовано та знаходяться в матеріалах робочої групи. Розробку настанови здійснено шляхом адаптації. Механізм адаптації передбачає внесення в оригінальний текст настанови, який залишається незмінним, коментарів робочої групи, в яких проаналізовано можливість виконання тих чи України, доступність медичних втручань, наявність зареєстрованих в Україні ліків. Запропоновану клінічну настанову не слід розцінювати як стандарт медичної допомоги. Остаточне рішення щодо конкретної діагностичної процедури або методу лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та інших обставин. Клінічна настанова має на меті допомогу лікарю в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних діагностичних процедур і ліків.

Запропоновану клінічну настанову не слід розцінювати як стандарт медичної допомоги. Остаточне рішення щодо конкретної діагностичної процедури або методу лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та інших обставин. Клінічна настанова "Позалікарняна пневмонія в дітей віком від 1 місяця" має на меті допомогу лікарю в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних діагностичних процедур і ліків.