Викладено головні сучасні методи діагностики та лікування раку передміхурової залози. Значну увагу приділено методам променевої та гормональної терапії, питанням оперативної техніки, а також особливостям надання паліативної та симптоматичної допомоги хворим на рак передміхурової залози.

Изложены основные современные методы диагностики и лечения рака предстательной железы. Значительное внимание уделено методам лучевой и гормональной терапии, вопросам оперативной техники, а также особенностям оказания палиативной и симптоматической помощи больным раком предстательной железы.

Вивчено інфікованість збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), 62 хворих віком 50 - 86 років із гіперплазією передміхурової залози (ПЗ) (ГПЗ), яким здійснено оперативне лікування. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції визначено інфікованість хламідіозом, мікоплазмозом, уреаплазмозом, трихомоніазом та гонококовою інфекцією генітальних екскретів (ГЕ) (зіскрібок із сечівника, секрет ПЗ) і видаленої під час операції тканини ПЗ. У чоловіків літнього та старечого віку виявлено високий ступінь інфікованості збудниками ЗПСШ (33,9 %), серед яких домінуючими є молікути (67,7 %) і трихомонади (16,1 %). Майже у половині випадків виявлено мікстінфекцію. Частота виявлення збудників ЗПСШ у ГЕ та у видаленій тканині ПЗ вірогідно не відрізнялась (24,2 % і 16,1 %, відповідно). У той же час, розбіжність результатів дослідження ГЕ та видаленої тканини ПЗ має місце у 95,2 % випадків. У 28,6 % інфікованих пацієнтів збудники ЗПСШ відсутні в екскретах, а у 52,4 % - у видаленій тканині ПЗ. Дослідження лише ГЕ дає неадекватне уявлення про інфікованість збудниками ЗПСШ урогенітальної сфери взагалі та ПЗ, зокрема. Для з'ясування ролі збудників ЗПСШ у перебігу ГПЗ та їх впливу на результати хірургічного лікування є необхідними подальші дослідження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2-37 + Р59-37

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Венерологія

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто клінічну анатомію та фізіологію сечової та чоловічої статевої систем. Проаналізовано симптоми урологічних захворювань, методи дослідження урологічних хворих, аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем. Описано інфекційно-запальні захворювання. Увагу приділено сечокам'яній хворобі, гідронефрозу, травматичним пошкодженням і новоутворенням органів сечової та чоловічої статевої систем, гострій і хронічній нирковій недостатності, нефроптозу. Розглянуто питання невідкладної допомоги у разі урологічних захворювань, нейрогенні розлади сечовипускання, сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)286.9

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості імунітету урогенітального тракту у жінок, хворих на гострий пієлонефрит за наявності у них молікутів. Під час дослідження клітинного імунітету урогенітального тракту хворих доведено, що фагоцитувальні клітини, виділені з різного біологічного матеріалу, характеризувались підвищенням показника фагоцитозу та внутрішньоклітинного кисеньзалежного метаболізму відносно контролю. Проведені дослідження щодо вивчення стану гуморальних факторів у вагінальних змивах у хворих на гострий пієлонефрит виявили суттєве підвищення концентрацій С3 та IgM на тлі зниження рівня IgA. Крім того, спостерігалось незначне зростання рівня IgG та секреторного IgA. Аналіз гуморальних показників у хворих, що були віднесені до груп порівняння показав, що у змивах хворих обох груп було виявлено вірогідне зниження вмісту IgA та підвищення рівня IgM відносно групи здорових жінок, у той час зростання концентрації IgG відзначали тільки у хворих I групи. Одержані дані є підгрунтям пояснення недостатньої ефективності лікування хворих на гострий пієлонефрит.

Выявлены особенности иммунитета урогенитального тракта у больных острым пиелонефритом при наличии у них моликутов. При исследовании клеточного иммунитета урогенитального тракта больных доказано, что фагоцитарные клетки, выделенные из разного биологического материала, характеризовались повышением показателя фагоцитоза и внутриклеточного кислородзависимого метаболизма относительно контроля. Проведенные исследования по изучению состояния гуморальных факторов в вагинальных смывах у больных острым пиелонефритом выявили существенное повышение концентраций С3 и IgM на фоне снижения уровня IgA. Кроме того, наблюдалось незначительное возрастание уровня IgG и секреторного IgA. Анализ гуморальных показателей у больных, которые были отнесены к группам сравнения показал, что в смывах больных обеих групп было выявлено существенное снижение содержания IgA и повышение уровня IgM относительно группы здоровых женщин, в то же время возрастание концентрации IgG отмечалось только у больных I группы. Полученные данные могут являться обоснованием недостаточной эффективности лечения больных острым пиелонефритом.

На підставі результатів вивчення історій хвороби та висновків експертів щодо якості діагностики та лікування 304-х хворих на сечокам'яну хворобу за умов урологічного відділення обласної клінічної лікарні виявлено клініко-організаційні чинники, які сприяють розвитку гострого пієлонефриту. Після оцінки їх інформативності складено прогностичну карту, за допомогою якої за сумою балів ознак, наявних у конкретного хворого, розраховується коефіцієнт. Встановлено лінійну залежність між його величиною і ступенем ризику розвитку ускладнень, що дозволило можливість виділити три групи. Одержані дані дають змогу об'єктивно обгрунтувати показання до госпіталізації, виділити хворих, які можуть одержувати спеціалізовану допомогу за амбулаторних умов. Крім того, з урахуванням динаміки показника оцінено ефективність проведених лікувально-оздоровчих заходів як в конкретному випадку, так і при диспансеризації окремих груп хворих.

На основании результатов изучения историй болезни и заключений экспертов относительно качества диагностики и лечения 304-х больных мочекаменной болезнью в условиях урологического отделения областной клинической больницы выявлены клинико-организационные факторы, способствующие развитию острого пиелонефрита. После оценки их информативности составлена прогностическая карта, с помощью которой по сумме баллов признаков, наличествующих у конкретного больного, рассчитывается коэффициент. Установлена линейная зависимость между его величиной и степенью риска развития осложнений, что позволило выделить три группы. Полученные данные также позволяют объективно обосновать показания к госпитализации, выделить больных, которые могут получать специализированную помощь в амбулаторных условиях. Кроме того, судя по динамике показателя, оценивается эффективность проводимых лечебно-оздоровительных мероприятий как в конкретном случае, так и при диспансеризации отдельных групп больных.

Розроблено, запатентовано й опубліковано оригінальну методику прогнозування ефективності застосування альфа-адреноблокатора для відновлення самостійного сечовипускання у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, ускладнену гострою затримкою сечі. Метою дослідження була оцінка ефективності та результатів впровадження в клінічну практику запропонованого способу прогнозування відновлення самостійного сечовипускання на тлі прийому тамсулозину у хворих з гострою затримкою сечі, обумовленою доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Об'єктом дослідження були 62 хворих на дане захворювання, яким проводилася спроба видалення катетера. Перевірка дієвості методики здійснювалася на основі принципів доказової медицини. Дослідження виявили достатню чутливість способу прогнозування і її еталонну специфічність. Позитивні результати одержано також за визначення прогностичної цінності, відношень правдоподібності, посттестових шансів і посттестової ймовірності. Доведено, що одним з основних чинників, який суттєво впливає на результат консервативного лікування гострої затримки сечі, обумовленої доброякісною гіперплазією передміхурової залози, є її тривалість. Розроблена методика є ефективним способом діагностики, що дозволяє диференційовано підходити до застосування спроби видалення катетера у кожного конкретного пацієнта. Це покращує результати лікування, зберігає час і зменшує фінансові витрати.

Разработана, запатентована и опубликована оригинальная методика прогнозирования эффективности применения альфа-адреноблокатора для восстановления самостоятельного мочеиспускания у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы, осложненной острой задержкой мочи. Целью исследования была оценка эффективности и результатов внедрения в клиническую практику предложенного способа прогнозирования восстановления самостоятельного мочеиспускания на фоне приема тамсулозина у больных с острой задержкой мочи, обусловленной доброкачественной гиперплазией предстательной железы. Объектом исследования были 62 больных данным заболеванием, которым проводилась попытка извлечения катетера. Проверка действенности методики осуществлялась на основе принципов доказательной медицины. Исследования обнаружили достаточную чувствительность способа прогнозирования и ее эталонную специфичность. Позитивные результаты были получены также при определении прогностической ценности, отношений правдоподобности, посттестовых шансов и посттестовой вероятности. Доказано, что одним из основных факторов, существенно влияющих на результат консервативного лечения острой задержки мочи, обусловленной доброкачественной гиперплазией предстательной железы, является ее длительность. Разработанная методика является эффективным способом диагностики, что позволяет дифференцированно подходить к применению попытки извлечения катетера у каждого конкретного пациента. Это улучшает результаты лечения, сохраняет время и уменьшает финансовые расходы.

В огляді літератури автори констатували, що етіопатогенез затримки сечі у кожного хворого свій, що потребує ретельного збирання анамнезу, адже правильне встановлення причин виникнення і механізмів розвитку обумовлює правильний підхід до визначення тактики лікування. Однак, у більшості пацієнтів в основі неможливості самостійного сечовипускання все ж знаходиться доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Гостра затримка сечі розглядається як найчастіше з ускладнень цього розповсюдженого захворювання і тому вимагає подальшого поглибленого вивчення.

В обзоре литературы авторы констатировали, что этиопатогенез задержки мочи у каждого больного свой, что требует тщательного сбора анамнеза, ведь правильное установление причин возникновения и механизмов развития обусловливает правильный подход к определению тактики лечения. Однако у большинства пациентов в основе невозможности самостоятельного мочеиспускания все же находится доброкачественная гиперплазия предстательной железы. Острая задержка мочи рассматривается как наиболее частое из осложнений этого распространенного заболевания и поэтому требует дальнейшего углубленного изучения.

Ефективність та безпечність лікування варикоцеле є складним питанням урології, що потребує додаткових досліджень. Проаналізовано результати хірургічного лікування 280 пацієнтів з приводу лівобічного варикоцеле, оперованих з використанням 3-х різних методів: ретроперитонеальної, лапароскопічної та субінгвінальної мікрохірургічної варикоцелектомії (СМВЕ). Оцінено переваги та недоліки цих методів на підставі аналізу частоти виникнення рецидивів, гідроцеле та змін якості життя пацієнтів. СМВЕ визнана найбільш ефективним та безпечним методом корекції варикоцеле. Одержані дані можуть бути корисними для вибору тактики лікування захворювання.

Вивчено зв'язок виникнення ранніх післяопераційних ускладнень залежно від виявленого збудника захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), після планової відкритої простатектомії у 225 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Інфікованість вивчено на підставі виявлених фрагментів ДНК урогенітального хламідіозу, мікоплазмозу, уреаплазмозу, трихомоніазу та у разі асоціації збудників у генітальних екскретах та інтраопераційно у тканині видаленої передміхурової залози. Показано підвищення частоти ускладнень у післяопераційний період у хворих з виявленими збудниками ЗПСШ у порівнянні з групою неінфікованих хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2 + Р696.016

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Призначення Силодозину значно (на 17,1 % у порівнянні з Тамсулозином) підвищує ефективність консервативного лікування пацієнтів з гострою затримкою сечі, зумовленою доброякісною простатичною обструкцією. Побічні дії у разі його застосування є незначними і не потребують відміни препарату. Подальших досліджень потребує вивчення довготривалих наслідків лікування Силодозином цих хворих.

Описано клінічний випадок рідкісної аномалії розвитку нирок, а саме тазової дистопії галетоподібної нирки ускладненої нефролітіазом. Висвітлено історичні відомості дані про класифікацію, поширеність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2 + Р696.016-4

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414.011-52

Рубрики:

Нефрити

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - підвищити ефективність лікування жінок репродуктивного віку (ЖРВ), хворих на гострий неускладнений пієлонефрит (ГНП), шляхом використання комбінованої терапії інфекційно-запальних процесів (ІЗП) як сечових, так і статевих шляхів, з урахуванням біологічних властивостей збудників. Комбіновану терапію проведено у 25 ЖРВ, хворих на гострий пієлонефрит та супутні ІЗП статевих шляхів. Контрольну групу склали 16 хворих, які не одержували додаткового лікування. На етапі стаціонарного лікування в урологічному відділенні хворі одержували екстрену емпіричну антибактеріальну терапію антибіотиками широкого спектра дії (цефалоспорини та фторхінолони) згідно з існуючим протоколом. Після закінчення даної терапії та виписки зі стаціонару основна група хворих, інфікована молікутами (міко- та уреаплазми), спостерігалася гінекологом та одержувала доксициклін і флуконазол згідно з протоколом. Проведено специфічну імунотерапію імуноглобулінами людини та терапію пробіотиками біоспорин і лактобактерин. Під час контрольного обстеження після лікування у 77,3 % пацієнток спостерігали хороший клініко-лабораторний і мікробіологічний результат. Кількість звернень до уролога з приводу рецидивуючих циститів і гострого пієлонефриту знизилась з 75,0 до 26,9 % (в середньому з 1,3 до 0,39 випадки на рік). Зроблено висновки, що запропонована комбінована терапія підвищує ефективність лікування, забезпечує ерадикацію збудників не тільки з сечових, а й зі статевих шляхів, які є джерелом інфекції, що попереджає рецидиви сечової інфекції в майбутньому.

Проведено порівняльний аналіз ефективності полімеразної ланцюгової реакції та культурального методу у виявленні Trichomonas vaginalis у 125-ти хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, яким було виконано трансвезикальну простатектомію. У дослідженні брали участь пацієнти, прооперовані в плановому порядку, та хворі з гострою затримкою сечі. За результатами дослідження, виявлення Trichomonas vaginalis у хворих з гострою затримкою сечі за допомогою культурального методу утричі вища, ніж молекулярно-генетичного.

Вивчено морфологічні зміни резектованої тканини вапоризованої простати, глибину зони коагуляції після проведення вапоризації гіперплазованої тканини простати. Послідовне використання вапоризації лазером "Dornier Medilas D UroBeam 940нм" з потужністю 175 - 250 Вт і трансуретральної резекції передміхурової залози забезпечує зменшення зони коагуляційного некрозу, а також коагуляційний некроз вмісту судин у ділянках з незміненою стромою, що запобігає кровотечі і, таким чином, дозволяє проводити оперативне втручання за об'єму передміхурової залози більше 80-ти мл.

Изучены морфологические изменения резецированной ткани вапоризированной простаты, глубина зоны коагуляции после проведения вапоризации гиперплазированной ткани простаты. Последовательное использование вапоризации лазером "Dornier Medilas D UroBeam 940нм" при мощности 175 - 250 Вт и трансуретральной резекции предстательной железы обеспечивает уменьшение зоны коагуляционного некроза, а также коагуляционный некроз содержимого сосудов в участках с неизмененной стромой, что предотвращает кровотечения и, таким образом, позволяет проводить оперативное вмешательство при объеме предстательной железы более 80 мл.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.62-5 + Р569.696.2-5

Рубрики:

Хвороби передміхурової залози

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ