Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.56-5с05

Рубрики:

Пошкодження гомілковостопного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.56-588

Рубрики:

Пошкодження гомілковостопного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Складено програму фізичної реабілітації для хворих після переломів гомілковостопного суглобу в постіммобілізаційному періоді перебігу хвороби, надано оцінку цієї програми.

Составлена программа физической реабилитации для больных после переломов голеностопного сустава в постиммобилизационном периоде течения болезни, дана оценка этой программе.

Compiled programme of physical rehabilitation for patients with fracture of ankle joint in postimmobilization period of desease course, it is given an estimation of this programme.

За допомогою методу графоаналітичного моделювання досліджено особливості флексійно-екстензійних рухів в гомілковостопному суглобі, що дозволило довести наявність ротаційної, а не фронтальної рухомості зовнішньої кісточки гомілки.

Проведено математичний аналіз моментів сил, що виникають в травмованому гомілковостопному суглобі. Доведено, що таранна кістка може створювати зусилля до 375 H. Ці зусилля можна порівняти з міцністю зв'язок міжберцового синдесмозу на розрив.

Проаналізовано результати обстеження 23-х спортсменів з ушкодженнями капсулярно-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба. Проведено клінічні дослідження, МРТ, КТ, УЗД, навантажувальну Ro-графію, контрастну артрографію, артропневмографію. Зроблено оцінку діагностичної цінності різних методів інструментального обстеження. Найбільш інформативними виявилися МРТ, навантажувальна Ro-графія, контрастна артрографія, що дозволяють об'єктивно визначити ступінь тяжкості ушкодження капсулярно-зв'язкових структур. Аналіз результатів лікування показав, що у випадках часткового ушкодження капсулярно-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба запропонована методика консервативного лікування дозволяє приступити до професійних обов'язків спортсмена через 6 - 8 тижнів.

Проаналізовано методи лікування 87-ми пацієнтів, що перебували в ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка АМН України впродовж 2000 - 2002 рр. з ушкодженнями надп'ятково-гомілкового суглоба залежно від їх характеру (над-, через- та підсиндесмозні). Консервативне лікування проведено 27-ом хворим (31 %), оперативне - 60-ти (69 %). Обговорено питання лікувальної тактики. Віддалені результати (від 7-ми місяців до 2-х років) простежено у 39-ти пацієнтів (49 %). У 56 % випадків одержано відмінні результати, у 41 % - хороші, у 3 % - задовільні. Оперативне лікування однозначно показане в разі відкритих ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба та закритих ушкоджень типу С (за класифікацією Weber-Danis), в інших випадках можлива спроба консервативного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.56-5

Рубрики:

Пошкодження гомілковостопного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено клінічне обгрунтування та результати застосування розробленої системи реконструктивно-відновного лікування внутрішньо-суглобових переломів у колінному та гомілково-ступеневому суглобах, яка базується на використанні спице-стрижневих апаратів зовнішньої фіксації з шарнірними пристроями, та технологію її клінічного використання, яка застосована під час лікування 52-х постраждалих. Принциповими відмінностями її від попередніх є врахування патогенезу найбільш розповсюджених факторів посттравматичного порушення функції суглобів і розробка заходів технологічного характеру щодо компенсації їх впливу. Контрольну групу склали 18 осіб, що лікувалися за допомогою інших методів. У результаті застосування розробленої системи лікування одержано більш ніж 90 % позитивних функціональних результатів, що достовірно краще, ніж у контрольній групі.

Наведено обгрунтування та результати впровадження низки удосконалень методики зовнішнього черезкісткового остеосинтезу спицестрежневими шарнірними апаратами під час лікування складних (типів В3 та С3 за класифікацією АО) переломів і переломовивихів у надп'ятково-гомілковому суглобі. Порівняльний аналіз з контрольною групою показав, що за умов застосування запропонованих удосконалень досягається зменшення кількості незадовільних результатів приблизно на третину, хороші функціональні результати спостерігаються у 94,4 % пацієнтів.

Проаналізовано досвід хірургічного лікування 130-ти хворих з переломами гомілковостопного суглоба. Встановлено, що для раннього функціонального результату необхідно точне та стабільне відновлення анатомічної будови, якого можна досягти лише за допомогою хірургічного втручання. Визначено показання щодо раннього оперативного лікування, що включає ревізію порожнини суглоба, відновлення сумково-зв'язкового апарата, стабільний остеосинтез кісточок і заднього суглобового краю. Описано особливості оперативної техніки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.56

Рубрики:

Пошкодження гомілковостопного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Посттравматический отечный синдром (ПОС) является одним из ведущих патогенетических звеньев различных повреждений и часто наблюдается в послеоперационный период после больших оперативных вмешательств на конечностях. Цель работы - определение рациональной и эффективной терапии у больных с ПОС, оперированных по поводу нестабильных повреждений голеностопного сустава. Клиническое исследование основано на опыте лечения 45 больных, прооперированных в отделении политравмы Запорожской городской клинической больницы экстренной и скорой медицинской помощи в 2006 г. В соответствии с характером проводимой ангиотропной терапии пациенты разделены на три группы: в I - получали внутривенные инфузии растворов L-лизина эсцината и пентоксифиллина, во II - инфузии пентоксифиллина сочетали с приемом препарата "Детралекс" производства фармацевтической группы "Сервье" (Франция), содержащего микронизированную очищенную флавоноидную фракцию (МОФФ), в III - монотерапию МОФФ. У пациентов определена динамика окружности пораженного сегмента путем ежедневных измерений окружности оперированной конечности на различных уровнях. Полученные в результате измерений абсолютные числа переводили в относительные величины, вычисляя соотношение показателя оперированной конечности к соответствующему показателю контралатеральной. Полученный показатель назван индексом отечного синдрома (ИОС). В норме ИОС должен соответствовать 1,0. Выводы. Включение МОФФ в комплекс терапии пациентов, оперированных по поводу нестабильных повреждений голеностопного сустава, позволяет быстрее купировать отечный синдром, улучшить самочувствие пациентов и рано начать восстанавливать функцию сустав

а.

Обгрунтовано нову методику і технологію застосування малоінвазивного артроскопічного компресійного артродеза гомілковостопного суглоба для лікування хворих з післятравматичним деформівним артрозом зчленування, що дозволяє виконати повноцінну резекцію суглобових поверхонь, забезпечити стабільну фіксацію в апараті та розширити показання щодо виконання даної операції. Обгрунтовано доцільність етапного проведення оперативного втручання, що включає монтаж компресійно-дистракційного апарата зовнішньої фіксації та одномоментну дистракцію з метою розширення порожнини гомілковостопного суглоба, а також його артроскопічну ревізію та резекцію поверхонь з подальшою одномоментною компресією. На підставі порівняльного аналізу клініко-рентгенологічних результатів артродеза гомілковостопного суглоба та їх електрофізіологічної і біомеханічної оцінки вперше встановлено динаміку відновлення кровообігу, статичної та опорнокінематичної функції оперованої кінцівки після застосування нового методу відкритого компресійного та малоінвазивного артроскопічного артродеза гомілковостопного суглоба, що свідчить про високу ефективність запропонованого методу оперативного лікування.

На підставі клінічних, морфологічних, біохімічних досліджень обгрунтовано доцільність застосування алгоритму лікувально-діагностичних заходів з використанням низькоінтенсивного лазерного випромінювання у комплексному лікуванні хворих з відкритими ушкодженнями надп'ятково-гомілкового суглоба. Проведено клінічну апробацію запропонованого алгоритму комплексних лікувально-діагностичних заходів з використанням низькоінтенсивного лазерного випромінювання у разі відкритих ушкоджень надп'яткового суглоба. Показано, що використання розробленого алгоритму дозволяє оптимізувати терміни зрощення, уникнути ускладнень перебігу репаративного хондро- та остеогенезу, покращити анатомо-функціональні результати лікування. Проведено порівняльне дослідження клінічних результатів лікування та виявлено, що застосування запропонованого алгоритму залежно від ступеня тяжкості ушкодження м'яких тканин, характеру, типу перелому та локального лазерного випромінювання протягом місяця сприяє поліпшенню анатомо-функціональних результатів лікування на 6,9 %, за 3 місяці - на 8, %, за 24 місяці - на 10,9 %. Доведено, що впровадження алгоритму лікувальних заходів з використанням полімерної шини з вмонтованою фотонною сіткою дозволяє поліпшити анатомо-функціональні результати лікування протягом місяця - на 14 %, за 3 місяці - на 11,6 %, за 24 - на 18,2 %.

Установлено морфофункціональні зміни гемомікроциркуляторного русла та структурних елементів колінного і надп'ятково-гомілкового суглобів у щурів відразу після дії загальної глибокої гіпотермії та за різних термінів постгіпотермічного періоду. Уперше описано реактивно-деструктивні зміни хондроцитів і колагенових волокон суглобових хрящів, синовіальних клітин суглобової капсули та ланок гемомікроциркуляторного русла у ранні (1, 3, 7 діб) і компенсаторно-відновні процеси у пізні (14, 30 діб) терміни після припинення дії загальної глибокої гіпотермії. Вивчено ступінь пошкодження хрящевої тканини суглоба, суглобової капсули, гемомікроциркуляторного русла за умов комбінованої дії загальної глибокої гіпотермії з місцевим впливом холоду на надп'ятково-гомілковий суглоб.

Розглянуто питання покращання результатів оперативного лікування хворих з внутрішньосуглобовими переломами проксимального кінця великогомілкової кістки. Отримано значення дотичних напруг шляхом визначення зусиль екстракції гвинтів, які дозволяють розрахувати зусилля, що забезпечують стабільне з'єднання. Біомеханічно обгрунтовано способи остеосинтезу відламків у разі розколювальних переломів виростків великогомілкової кістки залежно від площі відламка, а також способи остеосинтезу у разі компресійних переломів виростків великогомілкової кістки з локальною, тотальною компресією та поєднанням компресії та розколювання. На підставі даних морфологічних та біомеханічних досліджень встановлено доцільність застосування КЕРГАПу для пластики кісткових дефектів у епіметафізі у випадку компресійних переломів.

На підставі проведених біомеханічних і клінічних досліджень обгрунтовано доцільність застосування алгоритму прогностичних, діагностичних і лікувальних заходів, доведено їх ефективність щодо профілактики тяжких інфекційних ускладнень за умов лікування відкритих ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба, з метою іммобілізації апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ). За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що існуючі прогностичні, діагностичні та тактичні підходи до лікування відкритих ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба не можуть забезпечити належних результатів лікування. На підставі результатів біомеханічного дослідження та математичного моделювання напружено-деформованого стану нижньої третини гомілки та стопи, фіксованих АЗФ, визначено конструкції зовнішніх фіксаторів, що можуть ефективно застосовуватися за відкритих ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба як засобів лікувальної іммобілізації. На підставі даних, одержаних завдяки клінічній апробації запропонованого алгоритму лікувальних заходів у 42-х пацієнтів основної групи та проведеного порівняльного аналізу результатів лікування 35-ти пацієнтів контрольної групи доведено значну роль адекватного вибору лікувальної іммобілізації для профілактики інфекційних ускладнень за відритих ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба та зменшення кількості тяжких ускладнень в основній групі дослідження на 29,5 % у порівнянні з контрольною.

Досліджено актуальне питання вдосконалення компексного лікування післятравматичного гнійного артриту гомілковостопного суглоба з метою покращення результатів лікування. Визначено, що найбільш поширений гнійно-запальний процес в гомілковостопному суглобі із залученням дистального епіметафізу великогомілкової кістки виникає у разі відкритих багатокомпонентних переломах із застосуванням накісткового остеосинтезу. Встановлено, що за видами виділених культур мікроорганізмів домінують хворі з стафілококами (у 77,3 %). Висвітлено оптимальне для ходіння положення стопи у разі виконання артродеза. Розроблено алгоритм хірургічного лікування хворих на посттравматичний гнійний артрит гомілковостопного суглоба.