Повний опис видання, надходження:

Досье на цензуру [Текст] = Index on censorship : международный журнал/ Фонд защиты гласности ; ред. Н. Ним. - М. : [б.в.], 1972 . - Русский проект международного журнала.- Отримується з 1999.

Ред. : Ним Н. - ISSN 1028-6241

---

РОКИ:
1999

---

Повний опис видання, надходження:

Цензура в России: история и современность [Текст] : сб. науч. тр./ Рос. нац. б-ка, С.-Петерб. фил. Ин-та истории естествознания и техники РАН ; редкол.: В. Р. Фирсов (предс.) [та ін.]. - СПб. : [б. в.], 2001 .- Отримується з 2001.

Ред. : Фирсов В. Р.

---

РОКИ:
2001 2005 2008 2010 2011 2013

---

Рубрики:

Історія цензури в Росії

Правове регулювання в галузі освіти, науки, культури, релігійних культів Росії

Історія держави і права

Географічні рубрики:

Російська Федерація (РФ). Росія

Повний опис видання, надходження:

Искра [Текст] : сатирический журнал с карикатурами/ ред.-издатели: И. Степанов, В. Курочкин. - Санкт-Петербург : Типография Департамента Уделов, 1859 - 1873. - Опис складено за нормами сучас. орфографії. - Виходить щотижня.- Отримується з 1859.
Припинено з 1874

Ред. : Курочкин В. С.Худож. : Степанов Н. А.

Анотація: " Искра" (укр. "Іскра”) – російський тонкий, сатиричний та ілюстрований журнал з карикатурами, видавався в Санкт-Петербурзі з 1859 по 1873 рр., щонедільно, а з 1873 р.- 2 рази на тиждень. Виходив тиражем до 10000 копій. Видавці сатиричного журналу “Іскра” - Василь Курочкін і Микола Степанов. Головним жанром журналу були карикатури, а також були – каламбури, оголошення, афоризми (жанри малої сатири).
У відділі “Хроніка прогресу”, яку в основному очолював Г. С. Елізеєв, висміювали уявний прогрес російського суспільства, вигнаний лібералами. Відділ "Нам пишуть" (його очолив М. М. Стопановський) опублікував листи, що надходили з провінції, де висвітлювалося їх життя. На прохання цензури відділ був ліквідований в 1862 році, але відродився під заголовками “Картинки з російського життя”, “Барвисті голови”, “Наші домашні вдаються” та ін. У 1873 р. “Іскра” була закрита, як зазначено в ухваленні, за “шкідливий напрямок”, “недоречні nта абсолютно недоречні рішення про державну владу”.

---

РОКИ:
1859 1862 1866 1868 1870 1871 1873

---

Рубрики:

Художня література (твори)

Географічні рубрики:

Російська Федерація (РФ). Росія

Повний опис видання, надходження:

Периодическое сочинение об успехах народного просвещения [Текст]/ Министерство народного просвещения ; ред. Н. Я. Озерецковский. - В Санктпетербурге : При Императорской Академии Наук, 1803 . - Опис складено за нормами сучас. орфографії. -Назва на оригіналі: Періодическое сочинение о успѣхахъ народнаго просвѣщенія.- Отримується з 1805.
ВІДОМОСТІ ПРО ЗМІНИ: Видання
В 1821г. перейменовано у Журнал Департамента народного просвещения (Шифр Ж60)
В 1825г. перейменовано у Записки, издаваемые от Департамента народного просвещения
В 1834г. перейменовано у Журнал Министерства народного просвещения
В 1917г. перейменовано у Народное просвещение
С 1946г. см.: Народное образование (Шифр Ж13809)

Ред. : Озерецковский Н. Я.

Анотація: Журнал “Периодичне сочинения об успехах парадного просвещения” – видання Головного управління училищ (попередник Департаменту народної освіти) виходило по частинами в Санкт-Петербурзі в 1803 - 1819 роках, нерегуляярно. Вийшло 44 номера. Редактором видання був академік М. Я. Озерецковский. В журналі друкувалися урядові укази, що стосуються питань освіти, постанови Головного правління училищ про створення нових навчальних закладів, відомості про призначення професорів та інші звістки, статути університетів і гімназій, звіти у витратах на утримання навчальних закладів в Росії і т. д., Рецензії на книги і “Різні твори” – праці вихованців та викладачів різних університетів та училищ. Серед документів, опублікованих у збірнику, - постанову про заснування Дерптського університету (№ 1) і його статут (№ 4), статути Московського університету (№ 9), Харківського (№ 10), Казанського (№ 11) та інших навчальних закладів; статут про цензуру (№ 7), статут Московського товариства випробувачів природи (№ 13) та ін. Продовженням цього видання був “Журнал Департамента народного просвещения” (1821-1824).

---

РОКИ:
1803 1804 1805 1806 1807 1809 1810 1811 1812 1813 1814 1815 1816 1817 1819 1826 1827

---

Рубрики:

Журнали з педагогіки

Повний опис видання, надходження:

Українська муза [Текст] : поетична антологія од початку до наших днів: історична хрестоматія/ під ред. О. Коваленка. - Київ : Друкарня П. Барського, 1908 . - Матеріал про дане видання розміщено також на сайті Електронної Бібліотеки "Україніка" НБУВ.- Отримується з 1908.

Ред. : Коваленко О. К.

Анотація: Антологія української поезії, що вийшла 1908 у Києві заходами і за редакцією Олекси Коваленка. Охоплювала надбання української поезії початку XX ст., різні художні напрями (романтизм, реалізм, імпресіонізм), школи, містила чимало творів, які раніше в Наддніпрянській Україні через цензурні заборони не були надруковані.
Поетична антологія явила світові повну картину розвитку української поетичної творчості. Окремі випуски арештовувались царською цензурою, після 1930-тих знаходились у спецфондах бібліотек.
“Українська муза” — цілісне художньо-політичне видання, споряджене довідково-біографічними матеріалами про кожного з авторів (біографічними джерелами, фотографіями поетів), художньо оформлене відомим живописцем і графіком І. Бурячком.
Виходила окремими зошитами, які мають суцільну пагінацію — всього 12 випусків. До антології включено 125 поетів.
“Українська муза” давала уявлення про розмаїття української поезії, особливості творчого обличчя багатьох митців, які виступали у різних жанрах, зокрема ліричних. Вперше в межах царської Росії тут надруковані гімн “Ще не вмерла Україна” П. Чубинського, “Не пора” Івана Франка та ін. Деякі твори з уваги на цензуру упорядник змушений був подати скорочено, у підретушованому вигляді (маючи на те дозвіл авторів). Антологія свідчила про безперечне художнє багатство, творчий поступ українського слова.
Згодом окремі учасники “Української музи” взяли активну участь у будівництві Української Народної Республіки (І. Липа, М. Славинський, С. Шелухин, І. Огієнко, С. Черкасенко та ін.), у зв'язку з чим змушені були емігрувати. Частина авторів антології була репресована сталінським режимом (Микола Вороний, Г. Чупринка, М. Чернявський, О. Луцький та ін.).

---

РОКИ:
1908

---

Рубрики:

Художня література (твори)

Географічні рубрики:

Україна

Повний опис видання, надходження:

Вапліте [Текст] : літ.-худож. журн./ Вільна акад. пролетар. літ. ; редкол.: М. Хвильовий (голов. ред. ) [та ін.]. - Харків : Укрголовліт, 1926 - 1927. - Матеріал про дане видання розміщено також на сайті Електронної Бібліотеки "Україніка" НБУВ. - Виходить раз на два місяці.- Отримується з 1926.
Припинено з 1928

Ред. : Йогансен М. Г.Ред. : Куліш М. Г.Ред. : Сенченко І. Ю.Ред. : Слісаренко О. А.Ред. : Тичина П. Г.Голов. ред. : Хвильовий М. Г.

Анотація: Часопис “Вапліте” вважається періодичним виданням, з публікацією шести номерів протягом 1926–1927 рр.
Рішення про виникнення літературно-мистецького двомісячного журналу було восени 1926 року. Назву він отримав таку ж, як і організація Вільної Академії Пролетарської Літератури. З великими труднощами лише в січні 1927 року вийшов перший номер часопису. В цьому ж році вийшло шість номерів часопису, в якому публікували і художні твори, і критику, і теоретичні статті, й поточну хроніку літературних подій. З цього часопису до нас дійшли тільки перші п’ять чисел, а шосте конфіскувала і знищила радянська цензура, чим лише посилила інтерес і до “ваплітян”, і до їхніх часописів
Редколегія “Вапліте” – М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, Олекса Слісаренко, П. Тичина; фактично головний редактор – Микола Хвильовий. В журналі було вміщено прозові твори І. Сенченка (“З записок”, № 1; поч. повісті “Подорож до Червоногруда”, № 5), Василя Вражливого (повість “Життя білого будинку”, № 2), Миколи Хвильового (поч. роману “Вальдшнепи”, № 5, 6), А. Любченка, Ю. Яновського, Петра Панча, Г. Епіка, Н. Щербини, В. Стефаника та ін.; вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Дмитра Фальківського, М. Бажана; переклади творів Лу Сіня, Ф. Моріяка, І. Волькера, Г. Веллса тощо.
Наприкінці 1927 року журнал “Вапліте” припинив своє існування. На початку січня 1928 року члени ВАПЛІТЕ під тиском влади ліквідували свою організацію. Авторів і засновників цього славетного журналу вважають представниками доби, розстріляного Відродження”. Вони – одні з перших жертв сталінських репресій.

---

РОКИ:
1927

---

Рубрики:

Літературно-художні журнали <укр. л-ра XX ст.>

Географічні рубрики:

Україна

Повний опис видання, надходження:

Молла Насреддин [Текст] : лит.-худож. ил. сатирич. журн./ ред. Дж. Мамедкулизаде, О. Ф. Неманзаде. - Тифлис : [б. в.], 1906 - 1931. - Текст журналу тюркським шрифтом. - Опис складено за правилами сучас. правопису . - Виходить щотижня.- Отримується з 1906.
Припинено з 1932

Ред. : Мамедкулизаде Дж. Г.Ред. : Неманзаде О. Ф.

Анотація: “Молла Насреддин” (укр. “Молла Насреддін”, азерб. “Molla Nəsrəddin”) – азербайджанський щотижневий літературно-художній ілюстрований сатиричний журнал. Перший випуск журналу вийшов в Тифлісі 7 квітня 1906 р. Виходив журнал до березня 1912 р. У січні 1913 р. журнал було відновлено, а в жовтні 1914 р. – закрито. У 1917 р. видання було відновлено, проте наприкінці того ж року перервалося, оскільки журнал заборонила цензура. У 1921 р. видавався деякий час у Тебризі, а від 1922 до 1931 р. – в Баку. За 25 років було видано 748 випусків журналу (340 – у Тифлісі, 8 – у Тебризі та 400 – в Баку).
Заснували журнал Джаліл Мамедкулізаде, відомий також під ім'ям Мірза Джаліл, знаменитий азербайджанський журналіст та письменник та Омар Фаїк Неманзаде. Свою назву журнал отримав на ім'я фольклорного персонажа Молли Насреддіна (також відомого як Ходжа Насреддін). Він є героєм безлічі сатиричних оповідань та анекдотів.
Журнал випускався азербайджанською мовою (спочатку в арабському алфавіті, а пізніше, після приходу до влади більшовиків, латинською). Іноді журнал виходив і російською.
Журнал висловлював ідеї революції 1905–1907 років, а також ідеї робітничого руху в Закавказзі. Був поширений по всьому Ближньому, Середньому Сходу і впливав на розвиток демократичного друку. Журнал викривав патріархально-феодальні звичаї, закликав простий народ до боротьби за свободу, а також виступав проти імперіалізму і деспотичних режимів у країнах. На його сторінках друкувалися передові вітчизняні письменники, які викривали застарілі звичаї та закликали до боротьби за свободу.

---

РОКИ:
1906 1907 1908 1909 1910 1911 1913

---

Рубрики:

Художня література (твори)

Історія образотворчого мистецтва

Географічні рубрики:

Азербайджан

Повний опис видання, надходження:

Satirix [Текст] : la rev. qu’on ne jette pas... Ceci n’est pas un numéro satirique!/ réd. en chef M. Lucas. - Paris : [s. n.].- Отримується з 2022.

Голов. ред. : Lucas M. - ISSN 2552-5905

Анотація: “Satirix” (укр. “Сатирикс”) — це французький сатиричний щомісячник, який видавав Люсьєн Гран-Жуан між 1971 і 1973 роками, щоб відродити дух L'Assiette au Beurre, політичного та сатиричного художнього журналу, яким у 1904-1912 роках керував Жюль Гранжуан, двоюрідний дядько засновник1,2. Зупинений цензурою в 1973 році, з 1975 року він виходить нерегулярно. Малюнки, які вважаються витворами мистецтва, часто публікуються на всю сторінку і, як правило, без будь-якого тексту, для відтворених оригіналів продаються поза звичайним виданням у палітурці для бібліофільського видання, що дає йому підзаголовок «журнал, який ви не викидаєте.

---

РОКИ:
2022

---

Рубрики:

Журнали

Географічні рубрики:

Франція