У роботі аналізуються підходи органів конституційної юрисдикції різних держав щодо визначення і забезпечення принципу ґендерної рівності. Питання ґендерної рівності подається у більш широкому контексті значення принципів рівності й недискримінації в демократичному суспільстві. Основна увага цієї роботи зосереджена на представленні практичних підходів, закладених у текстах основних рішень конституційних судів різних держав. У роботі досліджується поняття рівності в його історичному і соціальному контекстах, сформульовані основні підходи до теорії рівності в сучасному конституціоналізмі, обґрунтовуються концепції рівності в конституційному праві як парадигми, принципу, окремого права і складової інших конституційних прав і свобод. Ці сенси рівності складають єдину конституційну структуру, в основі якої лежить ціннісний порядок, за яким людська гідність, рівність і свобода визнаються найвищою цінністю. Поряд з цим робиться спроба проаналізувати співвідношення рівності й недискримінації в їх теоретичній і практичній площині. Окрема увага приділена практичному застосуванню принципу рівності і права на недискримінацію в ґендерному вимірі. Ґендерна рівність є невід'ємною складовою конституційної парадигми, тому багато конституційних питань, що на перший погляд є ґендерно нейтральними мають суттєвий ґендерний вимір. У роботі розкриваються поняття ґендеру як аналітичної категорії, як конституційної категорії та аналізуються питання ґендеру і демократії, зокрема в частині ґендерних квот.