У книзі відомого дослідника Гетьманщини уперше детально досліджено-описано догетьманський період життєпису Івана Мазепи. Становлення відомого державного діяча відбулося у вирі подій, колізій. Автор на основі документальних джерел доводить, що майбутній гетьман народився не 20 березня, а 11 вересня 1639 р. Рід Мазеп-шляхтичів веде своє походження із ХV століття, у ньому були козацькі ватажки, отамани. У домі батька, козацького дипломата і білоцерківського підстарости, у 1663 р. гостював польський король Ян Казимир. Автор детально дослідив сюжет любовної інтриги, завдяки якій І. Мазепа став героєм багатьох поем, драм, повістей та романів, живописних картин. Під час служби у гетьмана П. Дорошенка у 1672 р. І. Мазепа із залогою охороняв як Чигирин, так і Крехівський монастир на Львівщині, очолював дипломатичні місії. Дипломатичний хист майбутнього правителя України проявився у Батурині, де він став довіреною особою гетьмана І. Самойловича і відстоював щороку державницькі інтереси Гетьманщини у Москві. І. Мазепа був активним учасником та організатором виборів київського митрополита у 1685 р. Завдяки йому українське духовенство всупереч вимогам Москви обрало духовним лідером Г. Четвертинського, не схвалило неканонічний перехід Київської митрополії до Московського патріархату, а висловило у цьому зв’язку зауваги й протести. У Москві генеральний осавул відстоював інтереси Батурина, який не хотів підписання у 1686 р. Вічного миру. Автор уперше знайомить читачів із першими меценатськими спробами старшини, його підприємницькими проєктами, опікою над дітьми гетьмана І. Самойловича. У студії спростовано міфи про те, що І. Мазепа був головним винуватцем падіння свого патрона, дав хабар на гетьманство царедворцю В. Голіцину.

Монографію присвячено антропологічній історії України від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлюється роль окремих учених і наукових інституцій у розвитку вітчизняної антропології. Наведено результати багаторічних антропологічних досліджень людності України доби верхнього палеоліту – епохи бронзи, скіфських і сарматських племен, творців черняхівської та салтівської археологічних культур, населення княжої доби. Розглядаються питання антропологічного складу українського народу в зв'язку з його етногенезом. За підсумками комплексного аналізу на теренах України виділено 4 антропологічні зони, що сформувались історично в результаті довготривалих етногенетичних процесів. Представлено антропологічні портрети видатних діячів української історії та культури — князів Ярослава Мудрого і Ярослава Осмомисла, Нестора Літописця, кошових отаманів Війська Запорозького Івана Сірка і Петра Калнишевського, поета-художника Тараса Шевченка, ім'я якого стало символом боротьби за національне визволення України. Видання призначено етнологам, історикам, археологам, антропологам, мовознавцям, усім, хто цікавиться питанням антропології та етнічної історії України.