У монографії осмислено траєкторію розвитку прозової творчості Івана Франка – від перших, учнівських спроб та романтично-ґотичного роману до новітніх, переважно модерністських творів початку ХХ ст. Аксонометричний підхід до аналізу прозової спадщини письменника дає змогу збагнути видозміни письменникової методики й методології при моделюванні художнього світу, виявити поетикальні особливості окремих творів та прозових збірок, розкрити їхній ідейно-естетичний та змістово-формальний потенціал, з’ясувати тематичну, жанрову, наративну, структурну, семіотичну, стильову специфіку. Вперше з позицій аксонометрії досліджено весь прозовий здобуток письменника. У книжці проаналізовано рецепцію Франкової прози у прижиттєвій критиці (до 1916 року включно) – в рецензіях, літературних портретах, історико-літературних працях, порівняльних студіях, передмовах, бібліографічних замітках, листах, спогадах, анонсах, щоденникових записах, цензурних матеріалах, некрологах, принагідних згадках. Для літературознавців, істориків, культурологів, філософів, викладачів, учителів, студентів, аспірантів – усіх, кому цікава постать Івана Франка та його творчий доробок.