Дисертацію присвячено науково-теоретичним, правовим і практичним проблемам визначення правового статусу об’єднаної територіальної громади як суб’єкта муніципально-правових відносин.У дослідженні надано авторське визначення муніципально-правових відносин як особливого виду публічно-правових відносин, врегульованих нормами конституційного та муніципального права, обов’язковим суб’єктам яких є територіальна громада (об’єднана громада) або сформований нею представницький орган, та який виникає у сфері реалізації місцевого самоврядування, виконання завдань та функцій місцевого самоврядування та формування системи органів місцевого самоврядування з метою реалізації прав та інтересів членів відповідної громади та інтересів усієї громади.Доведено, що в конституційно-правовому аспекті територіальна громада – це сукупність людей – мешканців певної адміністративно-територіальної одиниці або її частини чи декількох територіальних одиниць, яких поєднує спільність території проживання, володіння та розпорядження комунальною власністю, включаючи землі комунальної власності, а також спільність інтересів у сфері соціально-економічного, культурно-етнографічного, екологічного розвитку певної території, та які наділені гарантованим Конституцією та законами України правом безпосередньо та через представницькі органи, які їм підзвітні та підконтрольні, вирішувати питання місцевого значення в усіх суспільних сферах.Розкрито поняття та ознаки спроможної територіальної громади, систематизовано функції об’єднаної територіальної громади, визначено особливості реалізації функцій та повноважень об’єднаної територіальної громади в умовах дії правового режиму воєнного стану, окреслено форми взаємодії об’єднаної територіальної громади та місцевих органів державної виконавчої влади.Проведено аналіз зарубіжного досвіду у сфері здійснення муніципально-правової реформи. Розроблено пропозиції щодо удосконалення національного законодавства у сфері регулювання гарантій об’єднання територіальної громади, а також окремих видів муніципально-правової відповідальності виборних осіб та органів місцевого самоврядування.^UThe dissertation is devoted to the scientific-theoretical, legal and practical problems of determining the constitutional-legal status of the united territorial community as a subject of municipal-legal relations.The study provides the author's definition of municipal legal relations as a special type of legal relations regulated by the norms of municipal law, the binding subjects of which are the territorial community (united community) or a representative body formed by it, and which arises in the sphere of local self-government, performing the tasks and functions of local self-government and forming a system of local self-government bodies in order to realize the rights and interests of the members of the respective community and the interests of the entire community.It has been proven that in the constitutional and legal aspect, a territorial community is a set of people - residents of a certain administrative-territorial unit or its part or several territorial units, who are united by the commonality of the territory of residence, ownership and disposal of communal property, including communally owned lands, as well as common interests in the field of socio-economic, cultural-ethnographic, ecological development of a certain territory, and which are endowed with the right guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine, directly and through representative bodies that are accountable and under their control, to resolve issues of local importance in all social spheres.The concept and signs of a capable territorial community are revealed, which distinguish it from other subjects of municipal legal relations, in particular, a territorial community that exists by virtue of constitutional recognition, and not as a result of a reform in the field of decentralization, namely, that its primary subject is territorial communities of neighboring villages, towns or cities, which in the prescribed manner made a decision on unification (joining). The peculiarities of the united territorial community also include the fact that its legal personality does not have a natural (constitutional) origin, but represents the integration of the legal personality of ordinary territorial communities of neighboring villages, towns or cities, as a result of which the ability of territorial communities to solve issues increases of local importance. It has been proven that a new community is not formed in the process of unification, as the members of the united territorial communities retain the right to freely leave the union.It is argued that the advantages of the united territorial community formed as a result of the reform of local self-government are, in particular, that as a result of the unification of territorial communities, the volume of their financing increases, their organizational and personnel potential is strengthened, which in turn is an important factor in the ability , that is, obtaining a real opportunity to exercise one's powers. The fact that the creation of capable territorial communities is a platform for the decentralization of power, as a result of which local self-government bodies receive real power on the ground, is also cited as a justification for the advantages of uniting territorial communities. It has been proven that ultimately effective organization of local self-government is a necessary condition for further democratization of society and state institutions, development of direct democracy at the local level.The author systematized the functions of the united territorial community, determined the features of the implementation of the functions and powers of the united territorial community under the conditions of the legal regime of martial law, outlined the forms of interaction between the united territorial community and local state executive bodies.The expediency of expanding the powers of the united territorial community and the local self-government bodies formed by it in the following areas is substantiated: land relations regarding the disposal of some categories of state-owned land located on the territory of the corresponding administrative-territorial unit; provision of administrative services related to the issue of issuing permits for certain types of economic activity, as well as the issuance of urban planning documentation and the resolution of other issues in this area; formation of municipal law enforcement agencies, in particular, municipal police, public security, etc.An analysis of foreign experience in the field of municipal legal reform was carried out. Proposals have been developed to improve the national legislation in the sphere of regulating guarantees of territorial community unification, as well as certain types of municipal legal responsibility of elected officials and local self-government bodies.

Дисертація присвячена проблемі підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:– уперше розроблено й обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку (сприяння формуванню у бакалаврів фізичної культури і спорту мотивації до тренерської діяльності з навчання спортивних ігор дітей дошкільного віку; актуалізація міждисциплінарної інтеграції та її науково-методичний супровід у процесі підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності з навчання спортивних ігор дітей дошкільного віку; забезпечення практико-орієнтованої підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності з навчання спортивних ігор дітей дошкільного віку шляхом співпраці різних груп стейкхолдерів), розроблено структурно-педагогічну модель підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності з навчання спортивних ігор дітей дошкільного віку, яка складається з блоків: цільовий (соціальне замовлення, мета), методологічний (методологічні підходи та принципи), змістовий (види діяльності, їхній зміст, форми та методи організації діяльності, педагогічні умови), результативний (компоненти, критерії та рівні готовності бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності, результат). – удосконалено навчально-методичне забезпечення професійної підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку у професійній діяльності; уточнено сутність поняття «фізична культура і спорт»; структурні компоненти готовності бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку у професійній діяльності; критерії, показники й рівні їх сформованості; – подальшого розвитку набули зміст, форми та методи підготовки педагогів-тренерів до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку.Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що розроблено і впроваджено в навчальні плани підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» освітньої програми «фізичне виховання» методичних матеріалів для вдосконалення процесу підготовки бакалаврів фізичної культури і спорту до тренерської діяльності в ігрових видах спорту з дітьми дошкільного віку під час викладання нормативних дисципліни: «Теорія і методика фізичного виховання і спорту», «Вступ до спеціальності», «Біомеханіка», «Спортивні ігри з методиками викладання», «Баскетбол з методикою викладання», «Волейбол з методикою викладання», «Гандбол з методикою викладання», «Футбол з методикою викладання», «Навчальна практика», «Виробнича практика»; дисциплін вибору навчального закладу: «Організація масової фізичної культури і спорту», «Спортивно-педагогічне вдосконалення», «Психолого-педагогічні основи фізичного виховання», «Методика фізичного різних груп населення», «Виробнича практика (за фахом)», спецкурс «Теорія і методика навчання спортивних ігор дітей дошкільного віку»; розроблено методичні рекомендації для педагогів-тренерів зі спортивних ігор, які можна використати в процесі спортивної підготовки дітей дошкільного віку та під час підвищення кваліфікації тренерів спортивних ігор.^UThe dissertation is devoted to the problem of training bachelors of physical culture and sports for coaching activities in game sports with children of preschool age.The scientific novelty of the study is that for the first time:- the author's definition of the basic concepts was formulated: «sports games», «pedagogue-coach», «training of bachelors of physical culture and sports for coaching activities in game sports with children of preschool age»; the author's model was developed, substantiated and experimentally verified training of bachelors of physical culture and sports for coaching activities in game sports with children of preschool age in professional activities, the content of which integrates the training of a bachelor of physical culture and sports and a teacher-coach of sports games ready for coaching activities with children of preschool age by specialty 017 « Physical culture and sport» of the educational program «physical education»; strengthening the focus of professional training of bachelors of physical culture and sports on mastering the technologies of using sports games with children of preschool age in the system of higher pedagogical education by optimizing interrelated disciplines of the curriculum; increasing the motivation of bachelors of physical culture and sports to master sports games based on the use of non-traditional methods and forms of organization of educational activities; creation of an organizational and educational environment aimed at the formation of each of the components of the readiness of bachelors of physical education and sports for coaching activities in game sports with children of preschool age in professional activities; orientation of the content of the practical work of bachelors of physical culture and sports to coaching activities in game sports with children of preschool age and the acquisition of relevant professional work experience;– the essence of the concept of «physical culture and sport» has been clarified; structural components of the readiness of bachelors of physical culture and sports for coaching activities in game sports with preschool children in professional activities; criteria, indicators and levels of their formation;– educational and methodological provision of professional training of bachelors of physical culture and sports for coaching activities in game sports with preschool children in professional activities has been improved and specified;- the content, forms and methods of forming the readiness of future physical culture teachers for coaching activities in game sports with children of preschool age in game sports, which involved the introduction of training technologies, acquired further development.The practical significance of the research results is determined by the fact that methodological materials for improving the process of training bachelors of physical culture and sports for coaching activities in games sports with preschool children during the teaching of educational disciplines of the normative part of the cycle of professional and practical training («Introduction to the specialty», «Pedagogical mastery», «Sports games and their teaching methods», «General theory of training athletes»), the variable part of the cycle disciplines of self-choice of the educational institution («Practice in sports games», «Sports and pedagogical improvement in the chosen sport») and practices («Industrial practice», «Pedagogical practice»). The special course «Theory and methods of teaching sports games for preschool children» was developed for teachers-teachers-coaches of sports games, the author's integrated special course «Sports-pedagogical improvement of the teacher-coach of sports games» for students studying in the specialty 017 Physical culture and sports educational program «physical education»; methodical recommendations for sports game teachers-coaches were developed; an author's training program on sports games for children's and youth sports schools was developed and introduced into the educational and training process, which can be used in the process of sports training of preschool children and during the training of physical education teachers and teacher-coaches.

У дисертаційній роботі досліджено проблему формування та розвитку психолого-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін технічного коледжу; запропоновано авторський підхід до практичного розв’язання цієї проблеми, що полягає в імплементації у систему науково-методичної роботи педагогічної технології та умов її ефективної реалізації.Теоретичний аналіз здобутків сучасних науковців дозволив розкрити сутнісні характеристики дефініцій понять «компетентність», «педагогічна компетентність», «педагогічне спрямування» (педагогічна спрямованість), «професійна компетентність», «професійний розвиток», «професійно-педагогічна компетентність», «соціокультурна компетентність», «психолого-педагогічна компетентність» та дослідити зумовленість їх взаємовпливу у педагогічній діяльності викладача. Виявлено, що поняття «компетентність» в різних галузях знань, а саме соціально-культурній, психологічній, педагогічній, представлено дуже широко, що дозволило уточнити його зміст. Ключове поняття нашого дослідження «компетентність» розуміємо як інтегровану якість особистості, що має сформовану структуру знань, умінь, навичок та досвіду, завдяки яким людина може вирішувати проблеми певної сфери діяльності з позитивним результатом.Представлено дефініцію понятійного конструкту «психолого-педагогічна компетентність викладачів спеціальних дисциплін технічного коледжу», що містить основне змістовне наповнення цього феномену, як комплексне утворення, яке є визначальною професійною характеристикою педагогічної діяльності викладача, що впливає на спроможність педагога діяти професійно в різних психологічних умовах, на володіння глибокими знаннями з предмету та сучасними методиками викладання, на виконання управлінських функцій на високому організаційному рівні, здатність викладача до комунікації з усіма учасниками освітнього процесу, на прогнозування очікуваних результатів своєї діяльності, на вміння об’єктивного аналізу власної роботи та прагнення до самовдосконалення.Інтеграція результату наукових розвідок сучасних вчених, понятійно-категоріальний аналіз конструкту дали можливість розкрити визначальну роль психолого-педагогічної компетентності у педагогічній діяльності, а також виокремити її складові як психолого-комунікативну, педагогічну (предметну, дидактичну, методичну), управлінську, проєктивно-прогностичну та рефлексивно-педагогічну компетентності та визначити її структурні компоненти: мотиваційний, професійно-тезаурусний, діяльнісно-креативний і рефлексивний. Досліджено взаємозумовленість та взаємозв’язок компонентів та складових психолого-педагогічної компетентності, а саме: кожна складова містить всі визначені компоненти, тому формування та розвиток кожного компонента психолого-педагогічної компетентності генерує кожну її складову.Проведений аналіз наукових джерел, нормативних документів доводить, що підготовленість випускника закладу вищої технічної освіти до педагогічної діяльності є недостатньою, тому формування та розвиток психолого-педагогічної компетентності відбувається у системі науково-методичної роботи закладу, куди приходить працювати майбутній викладач.У дисертаційній роботі представлено науково-методичне забезпечення формування та розвитку психолого-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін: технологію, алгоритм і організаційно-педагогічні умови їх впровадження у систему науково-методичної роботи технічного коледжу. Діагностичний комплекс, що містить згруповані відповідно до показників і критеріїв методики, адаптовані автором (анкети, тести, діагностичні карти, опитувальники тощо), дозволив визначити рівні сформованості психолого-педагогічної компетентності викладача як початковий, достатній та високий за допомогою критеріїв (мотиваційно-ціннісного, когнітивного, виконавчо-педагогічного, рефлексивного) та притаманних кожному критерію показників.Для розроблення педагогічної технології формування та розвитку психолого-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін технічного коледжу зроблено теоретичний аналіз дефініцій «освітня технологія», «педагогічна технологія», «навчальна технологія» в сучасному науковому дискурсі, що уможливило вибір педагогічної технології як оптимальної форми реалізації завдань дослідження та дало підґрунтя для визначення змісту та структури технології.Презентовано авторську педагогічну технологію, яка містить п’ять модулів: концептуальний, цільовий, змістовий, діяльнісно-процесуальний та оцінювально-результативний модулі, які забезпечили системність та поетапність процесу формування та розвитку психолого-педагогічної компетентності викладачів. Розроблений методично-тренінговий спецкурс «Розвиток педагогічної майстерності викладачів спеціальних дисциплін» став базовою формою технології та дозволив реалізувати її теоретико-методологічний, практичний та тренінговий змістові блоки...^UThe dissertation examines the problem of formation and development of the psychological and pedagogical competence of teachers of special disciplines of the technical college; the author's approach to the practical solution of this problem is proposed, which consists in the implementation into the system of scientific and methodical work of pedagogical technology and the conditions for its effective implementation. The theoretical analysis of the achievements of modern scientists made it possible to reveal the essential characteristics of the definitions of the concepts "competence", "pedagogical competence", "pedagogical direction" (pedagogical orientation), "professional competence", "professional development", "professional-pedagogical competence", "socio-cultural competence" , "psychological-pedagogical competence" and to investigate the conditions of their mutual influence in the teacher's pedagogical activity. It was found that the concept of "competence" in various fields of knowledge, namely socio-cultural, psychological, and pedagogical, is presented very widely, which made it possible to clarify its meaning. We understand the key concept of our research "competence" as an integrated quality of a person who has a formed structure of knowledge, abilities, skills and experience, thanks to which a person can solve the problems of a certain field of activity with a positive result. The definition of the conceptual construct "psychological-pedagogical competence of teachers of special disciplines of a technical college" is presented, which contains the main content of this phenomenon, as a complex education, which is a defining professional characteristic of the teacher's pedagogical activity, which affects the teacher's ability to act professionally in various psychological conditions, on possessing in-depth knowledge of the subject and modern teaching methods, to perform management functions at a high organizational level, the teacher's ability to communicate with all participants in the educational process, to forecast the expected results of their activities, the ability to objectively analyze their own work and the desire for self-improvement. Integration of the results of scientific investigations of modern scientists, conceptual and categorical analysis of the construct made it possible to reveal the determining role of psychological and pedagogical competence in pedagogical activity, as well as to distinguish its components as psychological-communicative, pedagogical (subject, didactic, methodical), managerial, projective-prognostic and reflexive-pedagogical competence and determine its structural components: motivational, professional-thesaurus, activity-creative and reflective. The interdependence and interrelationship of the components and components of psychological-pedagogical competence was studied, namely: each component contains all the defined components, therefore the formation and development of each component of psychological-pedagogical competence generates each of its components. The analysis of scientific sources and regulatory documents proves that the preparation of a graduate of a higher technical education institution for pedagogical activity is insufficient, therefore the formation and development of psychological and pedagogical competence takes place in the system of scientific and methodological work of the institution where the future teacher comes to work. The dissertation presents scientific-methodical support for the formation and development of the psychological-pedagogical competence of teachers of special disciplines: technology, algorithm and organizational-pedagogical conditions for their introduction into the system of scientific-methodical work of the technical college. The diagnostic complex, which includes methods adapted by the author (questionnaires, tests, diagnostic maps, questionnaires, etc.) grouped according to indicators and criteria, made it possible to determine the level of formation of the teacher's psychological and pedagogical competence as initial, sufficient and high using criteria (motivational-value, cognitive, executive-pedagogical, reflective) and indicators inherent in each criterion. In order to develop a pedagogical technology for the formation and development of the psychological and pedagogical competence of teachers of special disciplines of a technical college, a theoretical analysis of the definitions of "educational technology", "pedagogical technology", "learning technology" in modern scientific discourse was made, which made it possible to choose a pedagogical technology as the optimal form of implementation of research tasks and provided the basis for determining the content and structure of the technology. The author's pedagogical technology is presented, which contains five modules: conceptual, target, content, activity-procedural and evaluation-resultative modules, which ensured the systematicity and phasing of the...

Наукове дослідження присвячене комплексному аналізу музейних видань ХІХ – початку ХХ ст. як історичних джерел. Основним завданням було дослідження процесу зародження та становлення музейних джерелознавчих студій на українських теренах, виявлення джерельного потенціалу вітчизняної музеографії означеного періоду. Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-генетичний, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано такі види музеографічної продукції: каталоги, описи, альбоми, вказівники, звіти музеїв, програми, збірники, монопублікації. Аналізом охоплено переважно музейні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поза увагою залишились видання листового формату (листівки, об’яви, афіші), інформативні властивості яких відносяться до галузі маркетингу, а не джерелознавчих студій. Окрім музеографії, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (рукописи музеографічних творів, ілюстративний матеріал до музейного видання, журнали цензурних комітетів, описи архівних справ, листи), публіковані епістолярні джерела, маргіналії, предмети музейних колекцій. Загально джерельна база становить 145 позицій. В дослідженні історіографії проблеми показано, що протягом XVI – на початку XVIII ст. описи храмових цінностей та приватних колекцій подавались у формі посилань на авторитетне джерело (тексти Старого Заповіту) та у вигляді передруку музеографічних робіт інших авторів. Протягом XVIII – на початку ХІХ ст. опубліковані колекції розглядались вякості рекомендованої літератури для наукового розвитку і розширення знань про дари природи та артифікації. З другої половини ХІХ ст., на тлі поширення ідей позитивізму, музейні каталоги та описи наділили статусом інструмента історичної науки – довідкового видання, яке дає первинні знання про пам’ятки, що зберігаються в музейних колекціях і можуть бути використані в дослідженнях історії суспільств. Вчені-позитивісти рекомендували звертатись до каталогів та інвентарів на етапі пошуку джерел та визначення теми наукового дослідження. Власне погляд на вітчизняні музеогафічні твори ХІХ – початку ХХ ст. як на історичні першоджерела проявляється в роботах вчених СРСР з другої половини ХХ ст. Їх дослідження сфокусовані на проблемі розвитку музейної справи в Україні. Розглядаючи цей процес з точки зору марксистсько-ленінських задач побудови радянського суспільства, джерельний потенціал музеографії дорадянського періоду явно недооцінений, переважно представлений в якості хиб та помилок наукової, колекційної та експозиційної роботи «буржуазної інтелігенції». Науковці незалежної України розкрили джерельну роль музеографії для дослідження регіональних процесів становлення музейної та бібліотечної справи, церковної історії, археології, антикознавчих та мистецтвознавчих студій в Україні. Українські дослідники запропонували новий погляд на музеографічний доробок ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши його через призму націотворчого руху в Україні. Результат дослідження представлений в параграфі 1.2. Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «музеографія», процес становлення якого на українських теренах представлений в контексті розвитку дефініції в європейському та українському науковому просторі. В роботі продемонстровано злам етимологічної дефініції в європейському музеологічному дискурсі, де з другої половини ХХ ст. «музеографією» називають практичні дії з музейною колекцією (наприклад, створення експозиції). Тим часом, в СРСР, у пострадянському науковому дискурсі та в Україні поняття хоча й отримало розвиток, проте залишилось на «етимологічних» позиціях. Так, в більш широкому розумінні, музеографія розглядається як галузь музеєзнавства і являє собою вид наукової роботи, направленої на опис музею та / або його колекцій; у вузькому розумінні музеографія – це публікації про музей та його колекції. В даній дисертації поняття «музеографія» ужито в другому значенні. Автором дослідження відзначене слабке уведення слова «музеографія» до наукового лексикону вітчизняних музеєзнавців, істориків, музейних працівників. Результат дослідження представлений в параграфі 1.1.Процес становлення та розвитку музеографічного видавництва в Україні досліджений у персонологічному вимірі, в контексті економічних, політичних, соціокультурних змін в Російській імперії. До уваги взято розвиток капіталістичних відносин, процеси урбанізації та міграції, цензурне законодавство, воєнно-революційні рухи. В параграфах 2.1 та 2.2 показано, що українські музеографи діяли в несприятливих суспільно-політичних умовах, лавірували між патріотичними поривами та необхідністю підкорятися вимогам імперської машини щодо національного питання та національної історико-культурної спадщини...^UThe scientific research is devoted to the comprehensive analysis of museum publications of the 19th and early 20th centuries. as historical sources. The main task was to research the process of origin and formation of museum source studies on Ukrainian territory, to identify the source potential of the national museography of the specified period. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-genetic, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzed the following types of museographic products: catalogs, descriptions, albums, indexes, museum reports, programs, collections, mono-publications. The analysis covers mainly museum editions of the second half of the 19th and early 20th centuries. Publications in letter format (postcards, announcements, posters), whose informative properties belong to the field of marketing, and not to source studies, were left out of consideration. In addition to museography, the source base of the research consisted of archival sources (manuscripts of museographic works, illustrative material for museum publications, journals of censorship committees, descriptions of archival cases, letters), published epistolary sources, marginalia, objects of museum collections. The total source base is 145 items. In the study of the historiography of the problem, it is shown that during the 16th - at the beginning of the 18th centuries. descriptions of temple treasures and private collections were submitted in the form of references to an authoritative source (the texts of the Old Testament) and in the form of reprints of museographic works by other authors. During the 18th - at the beginning of the 19th centuries. the published collections were reviewed as recommended literature for scientific development and expansion of knowledge about the gifts of nature and artifice. Since the second half of the 19th century, against the background of the spread of positivist ideas, museum catalogs and descriptions have been given the status of a tool of historical science - a reference publication that provides primary knowledge about the monuments stored in museum collections and can be used in research into the history of societies. Positivist scientists recommended turning to catalogs and inventories at the stage of searching for sources and determining the topic of scientific research. Actually, a look at the national museogaphic works of the 19th - early 20th centuries. as historical primary sources is manifested in the works of scientists of the USSR from the second half of the 20th century. Their research is focused on the problem of museum development in Ukraine. Considering this process from the point of view of the Marxist-Leninist tasks of building a Soviet society, the source potential of museography of the pre-Soviet period is clearly underestimated, mostly presented as errors and mistakes of the scientific, collection and exhibition work of the "bourgeois intelligentsia". Scientists of independent Ukraine revealed the source role of museography for the study of regional processes of formation of museum and library work, church history, archeology, antiquities and art studies in Ukraine. Ukrainian researchers offered a new look at the museographic work of the 19th and early 20th centuries, analyzing it through the prism of the nation-building movement in Ukraine. The result of the research is presented in paragraph 1.2. An important direction of the dissertation research concerns the term "museography", the process of its formation on the Ukrainian territory is presented in the context of the development of the definition in the European and Ukrainian scientific space. The work demonstrates the breakdown of the etymological definition in the European museological discourse, where from the second half of the 20th century. "museography" refers to practical actions with a museum collection (for example, creating an exposition). Meanwhile, in the USSR, in the post-Soviet scientific discourse and in Ukraine, the concept, although it received development, remained at the "etymological" positions. Thus, in a broader sense, museography is considered a branch of museology and is a type of scientific work aimed at describing the museum and...

Внутрішньомозковий крововилив (ВК) є найбільш катастрофічним типом інсульту, з високим ризиком смертності, інвалідизації та тривалим функціональним відновленням. Незважаючи на значні успіхи у вивченні патогенезу захворювання, розробці лікарських засобів та попередження ускладнень та повторного інсульту, досі невирішеними є питання функціонального відновлення. Ендогенний потенціал до відновлення після інсульту є дуже слабким, проте відомі багатоочікувані результати щодо ролі мезенхімальних стовбурових клітин у відновленні деяких функцій мозку. Покращення функції може бути досягнуто шляхом місцевого трофічного впливу стовбурових клітин або через органоспецифічне диференціювання стовбурових клітин у пошкоджених ділянках мозку. Модуляція цих впливів потенційно є перспективним напрямком у відновлювальній неврології. У дисертаційному дослідженні розглядалася гіпотеза щодо можливості шляхом модуляції ендогенного пулу мезенхімальних стовбурових клітин сприяти відновлювально-компенсаторним процесам у головному мозку після ВК. Стовбурові клітини являють собою гетерогенну популяцію, представники якої експресують різні білкові маркери, а їх імунофенотип змінюється по мірі диференціювання. Розглядалися дві конкуруючі гіпотези, які не суперечать одна одній. Перша - про те, що клітини, які експресують CD44, CD68, CD90 та CD146, є клітинами прозапального фенотипу і залучені до запального процесу. Друга - серед них є мезенхімальні стовбурові клітини, які можуть органоспецифічно диференціюватися у пошкодженому мозку та/або продукувати біологічно активні речовини. Збільшення кількості стовбурових клітин та цільової міграції у перифокальну тканину мозку можливе через застосування гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору росту, а зміна напрямку їх диференціації – у поєднанні з високими дозами дексаметазону.^UIntracerebral hemorrhage (ICH) is the most catastrophic type of stroke, with a high risk of mortality, disability, and long-term functional recovery. Despite there is significant progress in the study of the pathogenesis of this disease, the development of drugs, and the prevention of complications and repeated stroke, the issue of functional recovery is still unresolved. The endogenous potential for recovery after a stroke is very weak, but the much-anticipated results are known about the role of mesenchymal stem cells in the recovery of some brain functions. Improvement of function can be achieved through local trophic influence of stem cells or organ-specific differentiation of stem cells in damaged areas of the brain. Modulation of these influences is potentially a promising area in regenerative neurology. The dissertation study considered the possibility of promoting repair and compensatory processes in the brain after ICH by modulating the endogenous pool of mesenchymal stem cells. Stem cells are a heterogeneous population, whose representatives express different protein markers and their immunophenotype changes as they differentiate. Two competing hypotheses that do not contradict each other were considered. The first is that cells expressing CD44, CD68, CD90 and CD146 are cells of a pro-inflammatory phenotype and are involved in the inflammatory process. Second, among them are mesenchymal stem cells that can differentiate organ-specifically in the damaged brain and/or produce biologically active substances. An increase in the number of stem cells and targeted migration into the perifocal tissue of the brain is possible due to the use of granulocyte colonystimulating growth factor (G-CSF), and a change in the direction of their differentiation – in combination with high doses of dexamethasone.

Харченко М.В. Розсуд судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі досліджено питання розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві. На підставі аналізу фахових доктринальних робіт, які можуть бути використані в якості підґрунтя для дослідження розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві, умовно виокремлено напрямки такого дослідження: 1) наукові дослідження феномену розсуду взагалі, у тому числі в теоретико-правому та окремих галузевих аспектах (що дозоляє здійснити загальний аналіз поняття, визначити ознаки, дослідити генезу наукових поглядів, з’ясувати структуру правової основи регулювання зазначених відносин, провести класифікаційний розподіл на види тощо); 2) наукові дослідження ресурсу розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві з урахуванням результатів наукових досліджень вчених-фахівців у сфері адміністративного права та процесу (що дозволяє з’ясувати специфіку розсуду судді саме у визначеній сфері, виявити проблеми у правозастосуванні і сформулювати можливі шляхи їх подолання). Такі напрямки свідчать про посилення спеціалізації доктринальних досліджень, що характеризується зосередженням уваги відносно окремих особливостей розсуду судді саме в адміністративному судочинстві. Виокремлення вказаних напрямків та їх специфіки дозволяє встановити певну тенденцію протягом попереднього десятиліття (2012-2022 р.р.) щодо спеціалізації доктринальних досліджень в контексті розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві і ці тенденції треба зберегти і надалі, а також забезпечити: а) поглиблене вивчення феномену розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві, його меж у правовій доктрині та б) вдосконалення положень законодавства, яке встановлює такі межі і правила, а поряд з тим і практики його застосування.З огляду на проведений аналіз закріплення нормативних засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві у чинному законодавстві, можна відзначити фрагментарність такого регулювання і відсутність системного підходу у його регламентації. Доцільним слід визнати закріплення саме на нормативному рівні особливостей реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві із встановленням чітких його меж. Умовно виділено періодизацію нормативного закріплення засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві (за часів незалежності України): 1) загальний (1991 р. – 2005 р.), що характеризується формуванням міжнародно-правових та конституційних засад реалізації розсуду судді під час розгляду публічно-правових спорів; 2) спеціальний (2005 р. – 2022 р.), що характеризується прийняттям КАС України, який визначає особливості нормативного закріплення засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ саме в адміністративному судочинстві. У складі другого етапу також виокремлено два підетапи: а) новий (2005 р. – 2017 р.) – до викладення КАС України у новій редакції і б) новітній (2017 р. – 2022 р.) – після впровадження нової редакції КАС України.Визначено поняття «розсуд судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві» як інтелектуальна вольова діяльність судді (регламентована нормами законодавства) під час розгляду і вирішення адміністративних справ, направлена на пошук (визначення) оптимального варіанту рішення (дії) з кількох юридично допустимих варіантів. Серед ознак розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві виокремлено такі: 1) спеціальний суб’єкт реалізації розсуду – суддя; 2) сфера об’єктивізації розсуду судді – адміністративне судочинство; 3) спеціальний характер, адже охоплює професійну діяльність (судді), правозастосування і судову діяльність; 4) спрямованість на захист інтересів осіб у публічно-правових відносинах та виконання завдань адміністративного судочинства; 5) легальність засад застосування; 6) можливість застосування на різних стадіях під час розгляду справ в адміністративному судочинстві; 7) свобода вибору варіанта поведінки та законність кожної з альтернатив; 8) правозахисний характер. В якості критеріїв для виокремлення видів розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві запропоновано застосовувати такі критерії: безпосередньо нормативну регламентацію; стадії судового процесу, на яких застосовується; склад суду; інстанцію; суддя якого суду застосовує; кількість альтернатив, серед яких суд здійснює вибір; документальне оформлення; категорії справи, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства; ступінь визначеності.Встановлено, що межі розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві – це встановлені законодавчі соціально-правові обмеження дискреційних повноважень...^UKharchenko M.V. Discretion of a judge during consideration of cases in administrative proceedings. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 - Law. – Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2023. The paper examines the issue of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings. On the basis of the analysis of professional doctrinal works, which can be used as a basis for the study of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, the directions of such research are tentatively identified: 1) scientific studies of the phenomenon of discretion in general, including in theoretical and legal and individual branches aspects (which allows us to carry out a general analysis of the concept, determine the signs, investigate the genesis of scientific views, clarify the structure of the legal basis for the regulation of the specified relations, carry out a classification division into types, etc.); 2) scientific studies of the resource of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, taking into account the results of scientific research by scientists-specialists in the field of administrative law and process (which allows to find out the specifics of the judge's discretion in the specified area, identify problems in law enforcement and formulate possible ways overcoming them). Such directions testify to the strengthening of the specialization of doctrinal research, which is characterized by a focus on certain features of the judge's discretion in administrative proceedings. The identification of the indicated directions and their specifics allows establishing a certain trend during the previous decade (2012-2022) regarding the specialization of doctrinal research in the context of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, and these trends should be maintained in the future, as well as ensure: a ) an in-depth study of the phenomenon of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, its limits in legal doctrine, and b) improvement of the provisions of the legislation, which establishes such limits and rules, as well as the practice of its application. In view of the conducted analysis of the consolidation of the normative principles of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings in the current legislation, it is possible to note the fragmentation of such regulation and the lack of a systematic approach in its regulation. It should be considered expedient to establish precisely at the normative level the peculiarities of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings with the establishment of clear boundaries. The periodization of the normative consolidation of the principles of the exercise of the judge’s discretion during the consideration of cases in the administrative court (during the independence of Ukraine) is conditionally highlighted: 1) general (1991 – 2005), characterized by the formation of international legal and constitutional principles of the exercise of the judge’s discretion during consideration of public legal disputes; 2) special (2005 - 2022), characterized by the adoption of the CAS of Ukraine, which defines the specifics of the normative consolidation of the principles of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases specifically in administrative proceedings. As part of the second stage, two sub-stages are also distinguished: a) new (2005 - 2017) - before the introduction of the CAS of Ukraine in the new edition and b) latest (2017 - 2022) - after the introduction of the new edition of the CAS of Ukraine. The concept of "discretion of a judge during the consideration of cases in administrative proceedings" is defined as the intellectual volitional activity of a judge (regulated by legislative norms) during the consideration and resolution of administrative cases, aimed at finding (determining) the optimal decision (action) option from several legally permissible options. Among the signs of a judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, the following are distinguished: 1) a special subject of exercise of discretion is a judge; 2) the sphere of objectification of the judge's discretion - administrative proceedings; 3) special character, because it covers professional activity (judges), law enforcement and judicial activity; 4) focus on the protection of the interests of persons in public-legal relations and the performance of tasks of administrative proceedings; 5) legality of the principles of application; 6) the possibility of application at different stages during the consideration of cases in administrative proceedings...

Дисертаційну роботу присвячено підвищенню ефективності спортивної підготовки юних спортсменів.Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити технологію корекції порушень постави боксерів на етапі початкової підготовки. З огляду на дотичність перспектив дослідження до напрацювання технології профілактики та корекції порушень просторової організації тіла юних боксерів навчально-тренувальні заняття таких спортсменів набудуть не тільки спортивно-результативної, а й оздоровлювальної зорієнтованості за умов:приділення належної уваги в ході програмування та конкретного планування засобів спортивного тренування індивідуальним параметрам просторової організації тіла юних спортсменів, рівню їхньої фізичної підготовленості та послідовності виконання ними завдань фізичного вдосконалення;використання для оцінювання початкових даних фізичного розвитку юних спортсменів, окрім загальноприйнятих характеристик, показників просторової організації їхнього тіла;передбачення в технології, на тлі загальнорозвивальних вправ, фізичних вправ для коригування функціональних порушень опорно-рухового апарату, які підлягають виконанню із суворою регламентацією гравітаційних взаємодій організму, урахуванням індивідуальних особливостей моторики юних спортсменів, специфіки їхніх адаптаційних перебудов, досягнутого рівня індивідуального фізичного розвитку та підготовленості з орієнтацією на заданий рівень, відповідний віковим нормам фізичного розвитку;контролювання стану опорно-рухового апарату юних спортсменів у процесі тренування на основі модульного моніторингу просторової організації їхнього тіла.Результати впровадження технології корекції порушень постави боксерів на етапі початкової підготовки оцінювали на основі спектра критеріїв ефективності. Так, проведення експерименту увиразнило в середовищі боксерів 11–12 років позитивну динаміку стану постави й для експериментальної (ЕГ), і для контрольної (КГ) груп. Утім розподіл боксерів 11–12 років за типом їхньої постави, виконаний на ґрунті даних формувального експерименту, дав змогу виявити, що в КГ 40 % спортсменів мають нормальну поставу, тоді як в ЕГ – 53,33 %, чого вдалося досягнути шляхом застосування авторської технології; показники спортсменів із типом постави «сутула спина» залишилися без змін і в КГ, і в ЕГ, тобто відповідали рівню 13,33 %; тоді як показники спортсменів із типом постави «сколіотична постава» в ЕГ знизилися до рівня 33,33 % порівняно з КГ, де останні складали 46,67 %.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:– науково обґрунтовано технологію корекції порушень постави у боксерів на етапі початкової підготовки, що передбачає функціональну взаємодію таких структурних елементів, як мета, завдання, принципи (проєктування й інтеграції педагогічних технологій у тренувальний процес, дидактичні та спеціальні), функції управління технологією, одноциклову структуру яка планувалася як суцільно підготовчий період та включала 9 мезоциклів, етапи (підготовчий, основний, контрольно-оцінний), модулі (теорія, корекційно-профілактичний), блоки (корекційний, динамічної постави, вертикальної стійкості, профілактичний, рухливі ігри, стретчингу), методи та засоби її практичної реалізації (з урахуванням організації навчально-тренувального процесу при обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», які передбачали дистанційний формат), контроль, критерії ефективності, єдність яких забезпечує цілісність і завершеність технології;– визначено особливості просторової організації тіла боксерів на етапі початкової підготовки;– установлено рівень стану біогеометричного профілю постави юних боксерів і виявлено «зони ризику» виникнення фіксованих порушень опорно-рухового апарату, до яких потрапляють спортсмени із типами постави «сутула спина» та «сколіотична постава»;– подальшого розвитку набули підходи до диференціації фізичних вправ у процесі проєктування навчально-тренувальних занять, які ґрунтуються на врахуванні рівня стану біогеометричного профілю постави юних боксерів; – доповнено наукові дані з вивчення фізичної підготовленості юних боксерів.Практичну значущість роботи вбачаємо насамперед у набутті спроможності адекватного впливу на стан просторової організації тіла юних боксерів. Окрім того, технологія корекції порушень постави у боксерів на етапі початкової підготовки підлягає використанню тренерами для покращення рівня стану біогеометричного профілю постави та фізичної підготовленості юних боксерів, а також прищеплення останнім стійкої мотивації до занять боксом.^UThe dissertation is devoted to increasing the effectiveness of sports training of young athletes.The purpose of the research is to theoretically substantiate, develop and experimentally test the technology for correcting boxers' postural disorders at the stage of initial training.In view of the relevance of the research prospects to the development of technology for the prevention and correction of violations of the spatial organization of the body of young boxers, the educational and training classes of such athletes will acquire not only a sports-resultative, but also a health-improving orientation under the following conditions:paying due attention during programming and specific planning of sports training facilities to the individual parameters of the spatial organization of the body of young athletes, their level of physical fitness and the sequence of their performance of physical improvement tasks;use for evaluation of initial data of physical development of young athletes, in addition to generally accepted characteristics, indicators of spatial organization of their body;forecasting in technology, against the background of general developmental exercises, physical exercises for correcting functional disorders of the musculoskeletal system, which are to be performed with strict regulation of the body's gravitational interactions, taking into account the individual characteristics of the motility of young athletes, the specifics of their adaptation adjustments, the level of individual physical development achieved and preparedness with orientation to a given level corresponding to age norms of physical development;monitoring the condition of the musculoskeletal system of young athletes during training based on modular monitoring of the spatial organization of their bodies.The results of the implementation of the technology for the correction of boxers' posture violations at the stage of initial training were evaluated based on the spectrum of efficiency criteria. Thus, conducting the experiment highlighted the positive dynamics of posture among boxers aged 11–12 for both experimental (EG) and control (CG) groups. However, the distribution of boxers aged 11–12 years by their posture type, performed on the basis of the data of the formative experiment, made it possible to reveal that in CG 40% of athletes have a normal posture, while in EG - 53.33%, which was achieved by using the author's technology ; the indicators of athletes with the posture type "hunched back" remained unchanged in both CG and EG, that is, they corresponded to the level of 13.33%; while the indicators of athletes with the type of posture "scoliotic posture" in EG decreased to the level of 33.33% compared to CG, where the latter were 46.67%.The scientific novelty of the study is that for the first time:– the technology for correcting posture violations in boxers at the stage of initial training is scientifically substantiated, which involves the functional interaction of such structural elements as the goal, tasks, principles (design and integration of pedagogical technologies into the training process, didactic and special), technology management functions, a single-cycle structure that was planned as a purely preparatory period and included 9 mesocycles, stages (preparatory, basic, control and evaluation), modules (theory, corrective and preventive), blocks (corrective, dynamic posture, vertical stability, preventive, mobile games, stretching), methods and the means of its practical implementation (taking into account the organization of the educational and training process under restrictive anti-epidemic measures aimed at preventing the spread of the acute respiratory disease COVID-19 caused by the SARS-CoV-2 coronavirus on the territory of Ukraine, which provided for a remote format), control, efficiency criteria, the unity of which ensures the integrity and completeness of the technology;– the peculiarities of the spatial organization of the body of boxers at the stage of initial training are determined;– the level of the state of the biogeometric profile of the posture of young boxers was established and the "risk zones" of the occurrence of fixed disorders of the musculoskeletal system were identified, which include athletes with the types of posture "hunched back" and "scoliotic posture";- approaches to the differentiation of physical exercises in the process of designing educational and training sessions, which are based on taking into account the level of the state of the biogeometric profile of the posture of young boxers, gained further development;- added scientific data on the study of physical fitness of young boxers.We see the practical significance of the work primarily in the acquisition of the ability to adequately influence the state of the spatial organization of the body of young boxers.

Актуальність теми дослідження обмовлена тим, що однією із найбільш актуальних та водночас складних проблем сучасного світового співтовариства є загроза регіонального сепаратизму. Майже усі, за рідким виключенням, країни світу на певних етапах своєї історії у прямій чи опосередкованій формі зазнавали негативного впливу від його проявів. Адже якщо країна є складно організованою системою за етнічними, релігійними, історико-культурними, мовними, геоекономічними та іншими ознаками, їй завжди буде загрожувати небезпека сепаратизму. Сьогодні ми спостерігаємо, як у світі поряд з сепаратистськими сюжетами минулогонабувають розвитку та створюються нові конфлікти, зумовлені ідеями сепаратизму. В Європі на початку ХХІ ст. найбільш загрозливі осередки сепаратизму знаходяться в країнах, що виникли в результаті розпаду СФРЮ та СРСР. На пострадянському просторі вже існує низка заморожених конфліктів, частина з яких призвела до військового протистояння. Серед останніх, на жаль, опинилась і Україна.З перших років незалежності питання регіонального сепаратизму не сходило з порядку денного української політики. Посилення інтеграційних процесів, розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва України сприяло посиленню ролі регіонів на державному та наднаціональному рівнях. Водночас український регіональний сепаратизм став інструментом реалізації геополітичних прагнень РФ, мета яких полягає у перезавантаженні «радянського» проекту. Саме поєднання в кейсі українського сепаратизму внутрішніх та зовнішніх чинників призвело дойого руйнівних наслідків для соціального, економічного, політичного життя суспільства, національної безпеки та територіальної цілісності країни. Анексія Автономної республіки Крим, реалізація сепаратистських проектів «ДНР» та «ЛНР» на Сході України, повномасштабне вторгнення РФ 2022 р. та окупація частини українських територій надзвичайно актуалізували потребу у вивченні природи української версії сепаратизму, його руйнівного потенціалу, чинників та механізмів його формування, загроз, що він несе національній безпеці держави.Оцінюючи ступінь наукової дослідженості теми зауважимо, що сучасні політологічні розвідки сепаратизму як теоретичного концепту та політичної практики характеризуються широким спектром напрямків: економіко- географічним, соціоекономічним, конфліктологічним, історико-культурним, етнокультурним, політико-правовим, політико-управлінським тощо. Традиційно причини виникнення, специфіка та руйнівний потенціал сепаратистського треку в певному регіоні вивчаються у фокусі його конфліктогенності на базі етнічних, расових, політичних, ідеологічних, економічних, релігійних, мовних чинників. Втім питання зовнішнього втручання у перебіг сепаратистських конфліктів з метою дестабілізації ситуації, встановлення контролю над конкретним регіоном третьої країни досліджено недостатньо. Саме зовнішньо-інспірований різновид сепаратизму майже не досліджений ані в політології, ані в інших галузях соціального знання. Його джерела, ознаки, сутність, технології застосування та інструменти протидії складають предметне поле нашого дослідження.^UThe relevance of the research topic is determined by the fact that one of the most pressing and complex problems of the modern global community is the threat of regional separatism. Almost all, with rare exceptions, countries of the world at certain stages of their history have experienced negative effects from its manifestations in direct or indirect forms. After all, if a country is a complexlyorganized system based on ethnic, religious, historical-cultural, linguistic, geo- economic, and other characteristics, it will always be threatened by the danger of separatism. Today, we observe how alongside separatist plots of the past times, new conflicts are developing and emerging in the world, driven by separatist ideas. In Europe at the beginning of the 21st century, the most threatening centers of separatism were found in countries that emerged as a result of the disintegration of the SFRY and the USSR. In the post-Soviet space, there already exist a number of frozen conflicts, some of which have led to military confrontation. Unfortunately, Ukraine is among the latter.From the early years of independence, the issue of regional separatism has remained on the agenda of Ukrainian politics. The strengthening of integration processes, the development of interregional and transboundary cooperation in Ukraine has contributed to the increased role of regions at the state and supranational levels. At the same time, Ukrainian regional separatism has become a tool for realizing the geopolitical aspirations of the Russian Federation, whose goal is to reboot the “Soviet Union” project. The combination of internal and external factors in the case of Ukrainian separatism has led to its destructive consequences for the social, economic, political life of society, national security, and territorial integrity of the country. The annexation of the Autonomous Republic of Crimea, the implementation of separatist projects IAF “DPR” and IAF “LPR” in Eastern Ukraine, the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022 and the occupation of parts of Ukrainian territories have extremely actualized the need to study the nature of the Ukrainian version of separatism, its destructive potential, factors and mechanisms of its formation, and threats it poses to the national security of the state.Assessing the level of scientific research on the topic, it should be noted that modern political studies of separatism as a theoretical concept and political practice are characterized by a wide range of directions: economic-geographical, socio-economic, conflictological, historical-cultural, ethno-cultural, political-legal,political-administrative, etc. Traditionally, the causes of the emergence, specificity, and destructive potential of separatist trends in a certain region are studied focusing on its conflict potential based on ethnic, racial, political, ideological, economic, religious, and linguistic factors. However, the question of external intervention in the course of separatist conflicts with the aim of destabilizing the situation, establishing control over a specific region by a third country, is insufficiently researched. The externally-inspired variety of separatism is almost not studied either in political science or in other fields of social knowledge. Its sources, signs, essence, technologies of application, and counteraction tools constitute the subject field of our research.

У дисертаційній роботі представлені результати досліджень кількох джерел квантового світла на основі багаторівневих атомів.По-перше, експериментально реалізовано та чисельно змодельовано джерело біфотонів на основі резонансної чотирихвильової взаємодії з використанням чотирьох рівнів рубідію-87 — двох надтонких рівнів основного стану та двох збуджених рівнів тонкої структури. Чисельне моделювання ґрунтується на описі взаємодії лазерного світла з речовиною в одновимірному оптично товстому середовищі з подвійним заломленням, що використовує формалізм матриці густини та наближення rotating wave approximation та Weißkopf-Wigner approximation. Такий підхід дозволив відтворити взаємодію багаторівневих атомів із урахуванням магнітних підрівнів кожного рівня зі світлом будь-якої поляризації та визначити просторовий розподіл і часову еволюцію як квантового стану атомів, так і комплексних амплітуд полів. Для забезпечення можливості проведення чисельного моделювання протягом реалістичного часу за використанням звичайних персональних комп’ютерів програму було оптимізовано методом напіввекторизації. Незважаючи на те, що при чисельному моделюванні використано напівкласичне наближення, за його допомогою визначено поляризаційні характеристики однофотонних полів у джерелі біфотонів на основі чотирихвильової взаємодії.По-друге, розроблену методику використано для чисельного моделювання квантового за природою явища раманівської суперфлуоресценції в трирівневій схемі в просторово неоднорідному середовищі. Її результати було використано для розробки експериментальної схеми спостереження явища раманівської суперфлуоресценції в порожнистих світловодах, що заповнені холодними атомами рубідію-87. Результати експериментальних досліджень кількісно і якісно описуються чисельним експериментом. Запропоновано просту модель явища суперфлуоресценції в неоднорідних середовищах, яка ґрунтується на концепції ефективного числа атомів, задіяних у колективному випромінюванні і пояснює всі особливості цього явища.По-третє, теоретично досліджено джерело одиночних фотонів на основі нерезонансної схеми з трирівневим атомом у одномодовому резонаторі, що складається з одного ідеального дзеркала та одного напівпрозорого. Розвинуто теорію взаємодії такого резонатора з напівнескінченним одновимірним середовищем, і на її основі показано, що така схема дозволяє простим способом створювати фотон бажаної хвильової форми за вимогою. Це досягається в певному режимі взаємодії, який забезпечує створення фотона без заселення квантового стану резонатора.^UThe thesis presents results of experimental, theoretical, and numerical research of several quantum light sources based on multi-level atoms.Firstly, we experimentally implemented and numerically simulated a source of biphotons based on resonant four-wave mixing. The source utilizes four levels of rubidium-87, including two hyperfine levels of the ground state and two excited levels of the fine structure. The numerical simulation, based on the equations describing the interaction between laser light and matter in a one-dimensional medium of high optical depth and high birefringence, employs the density matrix formalism and rotating wave and Weißkopf-Wigner approximations. This approach accurately reproduces interaction between multi-level atoms and light, considering degeneracy by the magnetic quantum number. To enable realistic time simulations on conventional personal computers, the simulation was optimized using the half-vectorization method. Despite utilizing semiclassical approximation, the simulation allowed to determine polarization of the one-photon field generated by the source of biphotons.Secondly, the proposed simulation was also used to numerically model Raman superfluorescence in a three-level scheme within a spatially inhomogeneous medium. The simulation results were utilized to design an experimental setup for researching Raman superfluorescence in hollow waveguides filled with laser-cooled atoms of rubidium-87. The obtained results aligned both qualitatively and quantitatively with experimental data. Following the experiments and numerical simulations, a simple theoretical model of superfluorescence in inhomogeneous media was proposed. This model relies on the concept of maximal number of atoms collectively participating in the initial superfluorescent burst, providing an explanation for all observed properties of the phenomenon.Finally, the thesis delves into the theoretical exploration of a single-photon source consisting of a single three-level atom coupled to a single-mode cavity, where one mirror is semi-transparent. A theory describing the interaction between this source and a semi-infinite one-dimensional bath was developed. This theory demonstrated that, under specific regime of interaction where quantum state of the cavity is unpopulated, the source can produce a photon of desired shape on demand.

Чистяков Р. С. Клінічна ефективність гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в комбінованому лікуванні хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура високогоризику. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 22 — «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 — «Медицина». — Одеський національний медичний університетМОЗ України, Одеса, 2023. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної онкологічної урології, а саме покращенню результатів лікування хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура (МНІРСМ) високого ризику, шляхом застосування гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в ад’ювантному режимі.Мета дослідження: Підвищити ефективність лікування хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового міхура високого ризику шляхом застосування гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміоперфузії в ад’ювантному режимі після трансуретральної резекції сечового міхура.Матеріали і методи: З березня 2018 р. по січень 2021 р. в Університетській клініці Одеського національного медичного університету (УК ОНМедУ) 53 пацієнти з МНІРСМ групи високого ризику отримали в ад’ювантному режимі курс HIVEC терапії. Результати порівнювали з групою пацієнтів, які отримували ад’ювантну внутрішньоміхурову терапію вакциною БЦЖ з 2015 по 2019 рр Результати: Частота рецидивів захворювання (42,6% проти 22,6%) та прогресування (20,4% проти 7,5%) значно відрізнялася між групами БЦЖ та HIVEC терапії, відповідно. Середній час до рецидива у пацієнтів, які отримували HIVEC терапію, був значно вищим, ніж у пацієнтів групи БЦЖ: 31,5 місяця (95% ДІ: 29,1-34,0) проти 26,0 місяців (95% ДІ: 22,7-29,3) відповідно (р = 0,034). Регресійний аналіз Кокса показав, що співвідношення ризиків для HIVEС терапії проти БЦЖ терапії для БРВ через 36 місяців становило 0,48 (95% ДІ: 0,24–0,96; p=0,04). Висновок: Гіпертермічна внутрішньоміхурова хіміотерапія є безпечним варіантом лікування пацієнтів з неінвазивним раком сечового міхура високого ризику з ефективністю, порівнянною з терапією БЦЖ.^UChystiakov R. S. Clinical efectiveness of hyperthermic intravesical chemoperfusion in the combined treatment of patients with high-risk non-muscle-invasive bladder cancer. — Qualifying scientifc work as a manuscript. A thesis for Doctor of Philosophy in the feld of knowledge 22 — "Health care" by specialty 222 — "Medicine". — Odesa National MedicalUniversity MH of Ukraine, Odesa, 2023.The thesis is devoted to the current problem of oncological urology — improvement of treatment of patients with high-risk non-muscleinvasive bladder cancer (NMIBC) by using hyperthermic intravesical chemoperfusion in the adjuvant mode.Purpose: The study purposed to increase the effectiveness of treatment of patients with high-risk non-muscle-invasive bladder cancer by using hyperthermic intravesical chemoperfusion in the adjuvant mode after transurethral bladder resection.Methods: From March 2018 to January 2021, 53 patients with high-risk NMIBC underwent a HIVEC adjuvant regimen at the University Clinic of Odessa National Medical University (UC ONMedU). The results were compared with a group of patients who received adjuvant intravesical BCG therapy from 2015 to 2019. Results: The incidence of the disease recurrence (42.6% versus 22.6%) and progression (20.4% versus 7.5%) were significantly different between the BCG and HIVEC, respectively. The mean time to recurrence in patients who received HIVEC MMC was significantly higher than in patients of the BCG group: 31.5 months (95% CI: 29.1-34.0) versus 26.0 months (95% CI: 22.7-29.3), respectively (p = 0.034). Cox regression analysis showed hazard ratio for HIVEC vs BCG for the RFS at 36 months to be 0.48 (95% CI: 0.24-0.96; p=0.04). Conclusion: Hyperthermic intravesical chemotherapy with the addition of DMSO is a safe treatment option for patients with high-risk noninvasive bladder cancer with efficacy comparable to BCG therapy.

Кріцак І.Л. Досудове врегулювання адміністративно-правових спорів: національний досвід та міжнародні стандарти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.В межах дисертаційного дослідження здійснено наукове узагальнення теоретичних підходів та практичних проблем, пов’язаних з досудовим врегулюванням адміністративно-правових спорів, а також розроблено ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад діяльності органів публічного адміністрування в цій сфері.На виконання задач дослідження в межах дисертації було з’ясовано стан наукового доробку дослідження досудових (позасудових) процедур врегулювання правових спорів, виокремлено напрямки які потребують поглибленого наукового аналізу; розкрито зміст та виокремлено види досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, визначено правові засади їх здійснення; систематизовано принципи досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та розкрито їх зміст. Досліджено міжнародні стандарти досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та особливості їх вирішення в зарубіжних країнах. Розкрито зміст медіаційної процедури позасудового урегулювання адміністративно-правових спорів та виокремлено напрямки її удосконалення. Розкрито зміст адміністративних процедур досудового врегулювання адміністративно-правових спорів виокремлено напрямки їх удосконалення. З’ясовано особливості досудової процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, систематизовані пропозиції щодо її удосконалення. Виокремлено напрямки удосконалення правового забезпечення та реалізації окремих перспективних процедур досудового та позасудового врегулювання адміністративно-правових спорів.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є однією із перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративно-процесуального права визначити особливості досудового врегулюванням адміністративно-правових спорів, а також виокремити напрями удосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері. В результаті дослідження запропонована низка нових наукових положень і висновків, що виносяться на захист.На виконання поставлених завдань сформульовано ряд наукових висновків та пропозицій, серед яких, зокрема.Запропоновано авторське тлумачення понять «досудове врегулювання адміністративно-правового спору», «адміністративна процедура», «адміністративне провадження», «адміністративна процедура досудового врегулювання адміністративно-правового спору», розкрито їх зміст.Систематизовано та виокремлено альтернативні процедурні форми досудового та позасудового врегулювання адміністративно-правових спорів, а саме: адміністративної процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, у порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян»; адміністративної процедури оскарження адміністративного акту суб’єкта владних повноважень, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру»; медіації – позасудової процедури врегулювання публічно-правового конфлікту (спору), яка здійснюється за допомогою (посередництвом) медіатора; досягнення податкового компромісу при вирішені податкових спорів, відповідно до Податкового кодексу України; адміністративного оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення та Митним кодексом України.Удосконалено наукові положення щодо необхідності систематизації та більш детальної регламентації етапів медіаційної процедури в Законі «Про медіацію», а також визначення чітких алгоритмів дій медіатора по вирішенню спору, визначення правомочності рішення, яке приймає медіатор в результаті вирішення спору та можливості його оскарження в суді, розширення та конкретизації положень щодо особливостей проведення медіаційної процедури по вирішенню окремо категорій публічно-правових та приватно-правових спорів.Систематизовано положення щодо необхідності більш широкого запровадження процедури досудового (позасудового) вирішення публічно-правових спорів, визначеної в Законі України «Про адміністративну процедуру»; встановлено, що для удосконалення процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів доцільно розширити зміст норм Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо регулювання процедури оскарження не тільки рішень суб’єкта владних повноважень у формі адміністративного акту, а також оскарження дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, без прийняття адміністративного акту, тобто розширити - предмет оскарження...^UKritsak I.L. Pre-trial settlement of administrative and legal disputes: national experience and international standards. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the educational and scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 "Law". Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2023. Within the framework of the dissertation research, a scientific generalization of theoretical approaches and practical problems related to the pre-trial settlement of administrative-legal disputes was carried out, as well as a number of proposals were developed to introduce changes and additions to the current legislation, aimed at improving administrative - legal bases of activities of public administration bodies in this area. In order to fulfill the research objectives within the scope of the dissertation, the state of the scientific development of the study of pre-trial (out-of-court) procedures for the settlement of legal disputes was clarified, the directions that require in-depth scientific analysis were singled out; the content is revealed and the types of pre-trial settlement of administrative-legal disputes are distinguished, the legal basis for their implementation is defined; the principles of pre-trial settlement of administrative-legal disputes are systematized and their content is revealed. International standards of pre-trial settlement of administrative-legal disputes and peculiarities of their resolution in foreign countries are studied. The content of the mediation procedure for out-of-court settlement of administrative-legal disputes is revealed and directions for its improvement are highlighted. The contents of administrative procedures for pre-trial settlement of administrative-legal disputes are revealed, directions for their improvement are highlighted. The peculiarities of the pre-trial procedure for challenging decisions, actions or inaction of the subjects of the administrative-delict jurisdiction have been clarified, suggestions for its improvement have been systematized. Areas of improvement of legal support and implementation of certain prospective procedures for pre-trial and out-of-court settlement of administrative-legal disputes are highlighted. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that the dissertation is one of the first attempts to comprehensively, using modern methods of knowledge, taking into account the latest achievements of the science of administrative-procedural law, to determine the peculiarities of the pre-trial settlement of administrative-legal disputes, as well as to identify directions for improving the current legislation in the researched area . As a result of the study, a number of new scientific propositions and conclusions were proposed, which are presented for defense. A number of scientific conclusions and proposals were formulated to fulfill the tasks, including, in particular. The author's interpretation of the concepts "pre-trial settlement of an administrative-legal dispute", "administrative procedure", "administrative proceedings", "administrative procedure of pre-trial settlement of an administrative-legal dispute" is offered, their content is revealed. Alternative procedural forms of pre-trial and out-of-court settlement of administrative-legal disputes have been systematized and singled out, namely: administrative procedure of appeal of decisions, actions or inaction of subjects of power, in accordance with the procedure defined by the Law of Ukraine "On Appeals of Citizens"; the administrative procedure of appealing an administrative act of a subject of authority, in accordance with the Law of Ukraine "On Administrative Procedure"; mediation - an out-of-court procedure for the settlement of a public-law conflict (dispute), which is carried out with the help (mediation) of a mediator; reaching a tax compromise when resolving tax disputes, in accordance with the Tax Code of Ukraine; administrative appeal of decisions in cases of administrative offenses, in accordance with the procedure specified by the Code of Ukraine on Administrative Offenses and the Customs Code of Ukraine. The scientific provisions regarding the need for systematization and more detailed regulation of the stages of the mediation procedure in the Law "On Mediation" have been improved, as well as the definition of clear algorithms for the mediator's actions to resolve the dispute, the determination of the legality of the decision made by the mediator as a result of the dispute resolution and the possibility of appealing it in court, expansion and specification of the provisions regarding the specifics of the mediation procedure for the resolution of separate categories of public-law and private-law disputes...

Внаслідок систематичної демонізації кримських татар російськорадянською пропагандою широка аудиторія досі перебуває в полоні стійких стереотипів та мітів про Кримське ханство як про «розбійницько-паразитичну державу». Такий погляд абсолютно не відповідає дійсності. Ханат був важливим геополітичним гравцем системи міжнародних відносин у Європі тапоза її межами на зламі Середньовіччя та раннього Нового часу. Кримці активно взаємодіяли з іншими народами у військовий та мирний спосіб. Тож об’єктивне вивчення всесвітньої, європейської та української історії є неможливим без дослідження зовнішньої політики Кримського ханства.Дисертація присвячена дослідженню зовнішньої політики Кримського ханства у період між створенням ханату в 1441 р. та зміною геополітичних орієнтирів на ключових векторах його політики на межі 30-40 рр. XVII ст. Предметом роботи є зовнішня політика Криму в зазначений період. Означена проблема має науковий, дидактичний та методологічний аспекти. Вона даєможливість виявити причини, що зумовили створення парадигми відносин Криму з іншими державами (в тому числі тими, де були широко представлені предки українців), а також історичні складові створення, розквіту, занепаду й анексії ханату.Мета дисертації полягає у визначенні основних аспектів зовнішньої політики Кримського ханства у др. пол. XV – на поч. XVII ст.Ступінь розробленості проблематики дисертації є вкрай обмеженою. У ній практично відсутні роботи, які б відображали еволюцію динаміки зовнішньої політики Кримського ханства в усіх векторах його взаємодії з іноземцями. Здебільшого дослідники, які представляють українську, польську, російсько-радянську, турецьку, англо-американську, австронімецьку та румунську наукові школи, зосереджують увагу лише на одному або на кількох напрямках зовнішньополітичної діяльності кримської еліти.^URussian and Soviet has led to the systematic demonization of Crimean Tatars. That is why a wide audience is still captive in stereotypes and myths about the Crimean Khanate as a «robber-parasitic state». However, this view is completely false. The Crimean Khanate was an important geo-political player of the international relations system in Europe and beyond at the turn of the MiddleAges and early modern times. Crimean Tatars actively interacted with other peoples in a military or peaceful manner. As a result, an objective study of World, European and Ukrainian history is impossible without studying the foreign policy of the Crimean Khanate.The dissertation is devoted to the study of the foreign policy of the Crimean Khanate in the period between the creation of the Crimean Khanate in 1441 and geo-political reference points on key vectors of its policy changing at the turn of 30-40 years of the XVII century. The subject of the work is the foreign policy of the Crimean Khanate in this period. This problem has valuable scientific, didactic and methodological value. It allows us to find out the reasons that led to the creation of the paradigm relations between the Crimean Khanate and other states (including those where the ancestors of Ukrainians were widely represented). As well, asreasons of the creation, rise, decline and annexation of the Crimean Khanate.The purpose of the dissertation is to determine the main aspects of the Crimean Khanate foreign policy in the second half of the XV - at the beginning of the XVII centuries.The current state of the dissertation problem has a certain specificity. There are practically no works reflect the evolution of Crimean Khanate foreign policy dynamic in all vectors of its interaction with foreign states. Most of all, the researchers focus on only one or several areas of Crimean foreign policy. The basic historiography of the issue can be divided into Ukrainian, Polish, Russian-Soviet,Turkish, Anglo-American, Austro-German and Romanian schools by the countries of researchers’ origin.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії корупції в Україні, розробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:Аргументовано, що корупція є транснаціональним явищем і становить загрозу для всієї світової спільноти. Протидія корупції в різних країнах здійснюється з різною ефективністю і за різними напрямами, але очевидним є те, що необхідна міжнародна антикорупційна стратегія протидії, що матиме різні профілактичні і репресивні заходи. Встановлено, що одним із факторів ефективної протидії корупції у будь-якій державі є система суб’єктів протидії корупції, яка об’єднує зусилля громадян, громадських організацій та правоохоронних органів. Зазначено, що система суб’єктів протидії корупції в Україні відзначається різноманітністю та взаємодією різних структур.Суб’єктів протидії корупції в Україні запропоновано класифікувати за різними критеріями, які відображають різні аспекти їхньої ролі та функцій у протидії корупції. Так, за організаційним рівнем суб’єкти протидії корупції поділяються на: 1) центральні органи влади (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура); 2) регіональні та місцеві органи (регіональні антикорупційні відділи, місцеві органи влади, які мають відділи з питань запобігання корупції). За функціональною спрямованістю суб’єкти системи протидії корупції можуть поділятися на такі, що здійснюють розслідування корупційних правопорушень (наприклад, НАБУ та САП) та такі, що здійснюють здебільшого превентивні заходи й моніторинг (прикладом є НАЗК). За рівнем інституційної залежності суб’єкти протидії корупції прийнято поділяти на незалежні органи, такі як НАБУ, САП, НАЗК, які мають статус незалежних інституцій з правом ведення незалежної діяльності та прийняття рішень, та антикорупційні й правоохоронні органи, які є підзвітними владним структурам. Зазначається, що серед усіх вітчизняних суб’єктів протидії корупції саме Національне антикорупційне бюро України має найбільш ефективну та результативну модель діяльності, завдяки чому цей орган користується підтримкою з боку громадськості та міжнародних партнерів України. Охарактеризовано правові засади діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні, а також наукові підходи щодо класифікацію таких правових засад. Автором зроблено спробу класифікації правових засад за ступенем юридичної сили. Опрацьовано норми Конституції України, які становлять першочергову правову засаду правоохоронної і антикорупційної діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні. Наведено відповідні положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, рішень та наказів українських антикорупційних органів тощо. Акцентовано увагу на наявності цілої низки інших способів класифікації правових засад протидії корупції. Відзначено, що політичний тиск та недостатньо якісне законодавче забезпечення позначаються на послабленні процесу протидії корупції в Україні через декілька причин, зокрема недостатньо ефективні інституції, політичний тиск, відсутність фінансування та ресурсів, відсутність суспільної підтримки, недостатню міжнародну співпраця. Стверджується, що з метою підвищення ефективності діяльності антикорупційних і правоохоронних органів України та усунення вищевказаних недоліків необхідно удосконалювати чинне законодавство, що регулює завдання та функції суб’єктів протидії корупції. Виокремлено ключові аспекти такого удосконалення з огляду на їхній вплив на процес протидії корупції в Україні, зокрема розширення повноважень НАЗК, підвищення прозорості та відкритості у владі, розвиток громадянського суспільства, міжнародне співробітництво.Вказано на необхідність посилення контролю за діяльністю працівників антикорупційних і правоохоронних органів, а також на важливість підвищення їхньої професійної кваліфікації та етичних стандартів. Зазначається, що забезпечення високої моральної та професійної діяльності працівників в цих сферах має велике значення для відновлення довіри суспільства до органів влади та юридичної системи в цілому.^UIt has been argued that corruption is a transnational phenomenon and poses a threat to the entire global community. The combating of corruption in different countries is carried out with different effectiveness and in different directions, but it is obvious that an international anti-corruption strategy is needed, which will include various preventive and repressive measures.The author has established that one of the factors of effective counteraction to corruption in any State is the system of anti-corruption bodies which combines the efforts of citizens, NGOs and law enforcement agencies. It has been noted that the system of anti-corruption bodies in Ukraine is characterised by diversity and interaction of various structures.The author has proposed to classify anti-corruption bodies in Ukraine according to various criteria that reflect different aspects of their role and functions in combating corruption. Thus, according to the organisational level, anti-corruption bodies are divided into: 1) central authorities (National Agency on Corruption Prevention, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialised Anti-Corruption Prosecutor's Office); 2) regional and local authorities (regional anti-corruption departments, local authorities with anti-corruption departments). According to their functional orientation, the actors of the anti-corruption system can be divided into those that investigate corruption offences (e.g. NABU and SAPO) and those that mainly carry out preventive measures and monitoring (e.g. NACP). According to the level of institutional dependence, anti-corruption bodies are usually divided into independent bodies, such as NABU, SAPO, NACP, which have the status of independent institutions with the right to conduct independent activities and make decisions, and anti-corruption and law enforcement agencies that are accountable to the government.It has been pointed out that among all domestic anti-corruption actors, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine has the most effective and efficient model of activity, which is why this body enjoys the support of the public and Ukraine's international partners.The author has characterised the legal framework for the activities of anti-corruption bodies in Ukraine, as well as scientific approaches to the classification of such legal frameworks. The author has attempted to classify the legal framework by the degree of legal force. It has been studied the provisions of the Constitution of Ukraine which constitute the primary legal basis for law enforcement and anti-corruption activities of anti-corruption bodies in Ukraine. It have been cited the relevant provisions of international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries, decisions and orders of Ukrainian anti-corruption bodies, etc. It has been emphasised that there are a number of other ways to classify the legal framework for combating corruption.It has been noted that political pressure and insufficient legislative support affect the weakening of the process of combating corruption in Ukraine for several reasons, including insufficiently effective institutions, political pressure, lack of funding and resources, lack of public support, and insufficient international cooperation. It has been argued that in order to improve the efficiency of anti-corruption and law enforcement agencies of Ukraine and to eliminate the above shortcomings, it is necessary to improve the current legislation regulating the tasks and functions of anti-corruption actors. The author has identified the key aspects of such improvement in view of their impact on the process of combating corruption in Ukraine, in particular, expansion of the NACP's powers, increase of transparency and openness in government, development of civil society, and international cooperation.The author has pointed out the need to strengthen control over the activities of anti-corruption and law enforcement officials, as well as the importance of improving their professional qualifications and ethical standards. It has been noted that ensuring high moral and professional performance of employees in these areas is of great importance for restoring public confidence in the authorities and the legal system as a whole.It has been emphasised that research and analysis of the tasks and functions of anti-corruption bodies in Ukraine are extremely important, since corruption remains one of the main threats to the country's development and violates the principles of justice, transparency and equality. It has been pointed out that the importance of understanding the essence of the tasks and functions of the entities involved in combating corruption is revealed in the unity of the following key aspects: ensuring efficiency of actions; ensuring transparency and openness; increasing public trust.

Фізико-технічні процеси обробки поверхонь металів з використанням в якості інтенсифікатора електричного розряду в газовому середовищі відносяться до найменш енергоємних та універсальних за призначенням і використанням. Проте широкому впровадженню процесів БАТР перешкоджає відсутність загальних теоретичних основ, за яких стали б можливими оптимізація, ефективне керування та проектування технологічних процесів.Метою досліджень є розвиток теоретичних і розробка практичних основ підвищення зносостійкості металів безводневим азотуванням в циклічно-комутованому розряді, а також встановлення основних закономірностей і умов азотування довгомірних отворів для забезпечення їх зносостійкості.В роботі розвинуто положення теорії дифузійних газорозрядних процесів модифікації поверхні металів, які базуються на пріоритеті енергетичних підходів. З таких позицій теоретичні основи досліджуваних технологій не розглядались жодним з попередніх дослідників, але якраз подібні підходи відкривають абсолютно нові можливості розкриття тонкого механізму явищ, котрі мають місце при реалізації процесів даного типу, і далі – розробки практичних аспектів використання технології азотування.Значний науковий інтерес з перспективою широкого практичного використання становить задача застосування живлення, відмінного від безперервного. Ці питання теоретично теж ніким не досліджувались. В той же час реально всі процеси вакуумно-дифузійної газорозрядної модифікації поверхні металів проходять в нестаціонарних електричних полях, оскільки забезпечити живлення абсолютно постійним струмом практично неможливо. Зміна характеристик поля призводить до першочергового проходження одного з декількох конкуруючих субпроцесів, які забезпечують або утворення дифундидів на поверхні, або їх розпорошення, або дифузію азоту в глибину поверхневого шару. Саме з допомогою керованої форми електричних показників поля в розрядній камері можлива нейтралізація в необхідній мірі запірного ефекту утворення на поверхні дифундидів, що дозволить не тільки підвищити ефективність модифікації, але й скеровано забезпечувати необхідні її кінцеві результати, в тому числі і структуру поверхневого модифікованого шару. Виходячи з концепції енергетичної моделі, теоретично обгрунтовано та проведено експериментальну перевірку впливу форми керуючого сигналу на ефективність процесів модифікації, оскільки цей фактор суттєво впливає на трибологічні характеристики азотованих шарів.Трибологічні дослідження проводились на основі положень фізико-хімічної механіки матеріалів, розроблених Г.В. Карпенко, Г.О. Прейсом, А. Евансом і К. Пріс, Ф. Хеммітом, а також теорії структурного пристосування поверхневих азотованих шарів при терті Костецького Б. І. та механо-хімічної моделі процесу тертя і зношування Шевелі В. В. й Олександренка В. П.Теоретичні положення, розроблені в роботі, передбачається використати не тільки в практиці застосування технологічних процесів досліджуваного типу, але у підготовці фахівців при викладанні навчальних курсів із принципово нових напрямів теорії та практики газорозрядних процесів обробки поверхні металів.^UPhysico-technical processes of processing metal surfaces with the use of electric discharge as an intensifier in a gas medium are among the least energy-intensive and universal in terms of purpose and use. However, the lack of general theoretical foundations, which would enable optimization, effective management and design of technological processes, hinders the widespread implementation of BATR processes.The purpose of the research is the development of theoretical and practical foundations for increasing the wear resistance of metals by anhydrous nitriding in a cyclically switched discharge, as well as establishing the basic laws and conditions of nitriding long holes to ensure their wear resistance.The paper develops the position of the theory of diffusion gas-discharge processes of metal surface modification, which are based on the priority of energy approaches. From such positions, the theoretical foundations of the researched technologies were not considered by any of the previous researchers, but precisely such approaches open completely new possibilities for revealing the subtle mechanism of phenomena that take place during the implementation of processes of this type, and further - the development of practical aspects of the use of nitriding technology.Significant scientific interest with the prospect of wide practical use is the problem of applying power other than continuous. These issues have also not been studied theoretically by anyone. At the same time, in reality, all processes of vacuum-diffusion gas-discharge modification of the surface of metals take place in non-stationary electric fields, since it is practically impossible to provide power with an absolutely constant current. A change in the characteristics of the field leads to the priority passage of one of several competing sub-processes, which ensure either the formation of diffuses on the surface, or their dispersion, or the diffusion of nitrogen into the depth of the surface layer. It is with the help of the controlled form of electric field parameters in the discharge chamber that it is possible to neutralize to the required extent the blocking effect of the formation of diffundides on the surface, which will allow not only to increase the efficiency of the modification, but also to provide the necessary final results, including the structure of the surface modified layer. Based on the concept of the energy model, the influence of the shape of the control signal on the efficiency of the modification processes was theoretically substantiated and experimentally verified, since this factor significantly affects the tribological characteristics of nitrided layers.Tribological studies were carried out on the basis of the provisions of physico-chemical mechanics of materials developed by G.V. Karpenko, G.O. Preis, A. Evans and K. Preis, F. Hammit, as well as the theory of structural adjustment of surface nitrided layers during friction by B. I. Kostecki and the mechano-chemical model of the friction and wear process by V. V. Sheveli and V. P. Oleksandrenko. The theoretical propositions developed in the work are intended to be used not only in the practice of applying technological processes of the researched type, but also in the training of specialists when teaching courses on fundamentally new areas of theory and practice of gas-discharge processes of metal surface treatment.

Обґрунтовано, що сутністю примирних процедур є спільний, добровільний пошук сторонами взаємоприйнятного чи взаємовигідноговиходу із конфліктної ситуації. Зазначено, що примирні процедури можутьвідбуватися як за участі лише сторін конфлікту, так і третьої сторони, яканадає відповідну допомогу конфліктуючим сторонам у врегулюванніситуації, що виникла. Суттєвою особливістю примирних процедур названоте, що за результатами їх проведення юрисдикційний орган не приймаєрішення по суті справи, а натомість сторонами, якщо між ними досягнутазгода, укладається відповідна угода, в якій вони добровільно погоджуютьсявирішити спір на певних умовах.Узагальнено, що в більшості провідних країн світу інститутврегулювання спору за участю судді, або ж судова медіація (подібна зазмістом процедура), є досить популярним процесуальним інструментомрозгляду господарських справ. В зв’язку із цим обґрунтовано, що векторрозвитку національного процесуального законодавства, виражений увпровадженні подібного інституту, цілком відповідає міжнароднимтенденціям. Однак у процедурному аспекті врегулювання спору за участюсудді в господарському судочинстві України розбігається із світовимимоделями організації подібної форми розгляду господарських справ.Висвітлено зарубіжний досвід врегулювання спору за участю судді вгосподарському судочинстві на прикладі таких держав, як Сполучені ШтатиАмерики, Китай, Пакистан, Франція, Німеччина, Польща, Казахстан, Грузіята Узбекистан.Обґрунтовано, що через недосконалість господарсько-процесуальногозабезпечення процедури врегулювання спору за участю судді її ефективністьє незначною. У зв’язку з цим запропоновано реалізувати комплекс заходів управотворчій сфері.Запропоновано окремі шляхи вдосконалення механізму припиненняпроцедури врегулювання спору за участю судді в господарськомусудочинстві, які спрямовані на: визначення порядку подання стороною заяви про припинення процедури врегулювання спору; закріплення переліку дійта/або бездіяльності, що можуть кваліфікуватись суддею як такі, щоспрямовані на затягування процедури врегулювання спору.^UIt is substantiated that the essence of conciliation procedures is a joint,voluntary search by the parties for a mutually acceptable or mutually beneficialway out of the conflict situation. It is noted that conciliation procedures can takeplace both with the participation of only the parties to the conflict, and a third party that provides appropriate assistance to the conflicting parties in resolving the situation that has arisen. An essential feature of conciliation procedures is that, based on the results of their conduct, the jurisdictional body does not make adecision on the merits of the case, but instead, if an agreement is reached between them, the parties enter into an appropriate agreement in which they voluntarily agree to resolve the dispute under certain conditions.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.The foreign experience of dispute settlement with the participation of ajudge in economic litigation is highlighted using the example of such countries as the United States of America, China, Pakistan, France, Germany, Poland,Kazakhstan, Georgia and Uzbekistan. It is substantiated that due to the imperfection of the economic andprocedural provision of the dispute settlement procedure with the participation of a judge, its effectiveness is insignificant. In this regard, it is proposed to implement a set of measures in the law-making sphere.Separate ways of improving the mechanism of termination of the disputesettlement procedure with the participation of a judge in economic litigation areproposed, which are aimed at: determining the procedure for submitting astatement by a party to terminate the dispute settlement procedure; establishing alist of actions and/or inactions that can be qualified by the judge as aimed atdelaying the dispute settlement procedure.

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці практичних рекомендацій щодо моніторингу та контролю в сфері охорони здоров’я у системі місцевого самоврядування.У першому розділі «Теоретичні основи моніторингу та контролю в публічному управлінні у сфері охорони здоров’я в Україні» розкрито сутність, зміст, поняття моніторингу та контролю в публічному управлінні. Моніторинг та контроль – процеси, які допомагають проводити збір, зберігання, розповсюдження та аналіз інформації про систему охорони здоров'я чи окремі її елементи, що дозволяє уявити стан об'єкта в будь-який момент часу, його розвиток і забезпечує потрібною інформаційною основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на досягнення заданих цілей розвитку об'єкта. Визначено, що стан організації, якість та обсяг медичного обслуговування населення потребує систематичного моніторингу та контролю з боку суб'єктів владних повноважень різних рівнів.Визначено види, методи, технології публічного управління в контексті моніторингу та контролю в сфері охорони здоров’я, поглиблено теоретичні уявлення щодо важливості їх застосування у сфері охорони здоров’я з метою налагодження надійної системи управління охороною здоров’я.Проаналізовано сучасні умови в Україні, які характеризуються впровадженням реформи системи охорони здоров’я, цифровізації, поширенням інфекційних та неінфекційних захворювань, воєнним станом, що потребує забезпечення стабільного й ефективного функціонування системи охорони здоров’я. Вивчено та систематизовано нормативно-правові акти, які регулюють питання публічного управління у сфері охорони здоров’я в контексті моніторингу та контролю. Визначено особливості регулювання питань захисту даних у сфері охорони здоров’я.Розглянуто напрями підвищення результативності та ефективності системи моніторингу та контролю інформації щодо функціонування суб’єктів і механізмів місцевого самоврядування в сфері охорони здоров’я на основі зарубіжного досвіду. Обґрунтовано можливість адаптації корисного зарубіжного досвіду моніторингу та контролю у сфері охорони здоров’я на місцевому рівні через порівняльну характеристику моделей, підходів, механізмів і розкрито напрями вдосконалення практики використання моніторингу та контролю в умовах децентралізації. Наголошено на важливості забезпечення прозорості даних та моніторингу та контролю в публічному управлінні у сфері охорони здоров’я.У другому розділі «Стан розвитку системи моніторингу та контролю в публічному управлінні у сфері охорони здоров’я в системі місцевого самоврядування» розглянуто стратегічні аспекти моніторингу і контролю в оцінці досягнення цілей держави через діяльність органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я шляхом реалізації програмно-цільового та галузевого методів. Наголошено на необхідності проведення моніторингу та контролю з метою визначення обсягу та якості виконання заходів та цілей програм у сфері охорони здоров’я. Вивчено питання реалізації місцевих програм у сфері охорони здоров’я, якими передбачено впровадження заходів з метою забезпечення місцевих потреб у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано управлінські аспекти моніторингу та контролю за допомогою цифрових технологій в сфері охорони здоров’я у системі місцевого самоврядування. Досліджено питання аналізу потреб громади у сфері охорони здоров’я та їх значення у розробці програм та проведення моніторингу та контролю у сфері охорони здоров’я в системі місцевого самоврядування з метою визначення стану забезпечення визначених потреб. У третьому розділі «Удосконалення моніторингу та контролю у сфері охорони здоров’я в системі місцевого самоврядування з використанням цифрових технологій» досліджено практику застосування цифрових технологій в сфері охорони здоров’я у системі місцевого самоврядування з метою вдосконалення системи моніторингу в сфері охорони здоров’я. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів моніторингу та контролю в сфері охорони здоров’я у системі місцевого самоврядування в Україні. Наголошено на важливості аналізу розвитку територіальної громади через визначення забезпечення потреб населення громади у сфері охорони здоров’я.^UThe dissertation study solves an actual scientific task in the field of knowledge "Public management and administration", which consists in substantiating theoretical and methodological provisions and developing practical recommendations for monitoring, evaluation and control in the field of health care in the system of local self-government.In the first chapter, ""Theoretical foundations of monitoring, evaluation and control in public administration in the field of health care in Ukraine", the essence, content, concepts of monitoring, evaluation and control in public administration are disclosed. Monitoring, evaluation and control are processes that help to collect, store, distribute and analyze information about the health care system or its individual elements, which allows you to visualize the state of the object at any moment in time, its development and provides the necessary information the basis for making reasonable management decisions aimed at achieving the given goals of the object's development.It was determined that the state of the organization, the quality and volume of medical care of the population needs systematic monitoring, assessment and control by subjects of authority at different levels.The types, methods, and technologies of public management in the context of monitoring, evaluation and control in the field of health care are defined, theoretical ideas about the importance of their application in the field of health care are deepened in order to establish a reliable system of health care management.The current conditions in Ukraine are analyzed, which are characterized by the implementation of the reform of the health care system, digitalization, the spread of infectious and non-infectious diseases, and the state of war, which requires ensuring the stable and effective functioning of the health care system.The regulatory legal acts that regulate public management issues in the field of health care in the context of monitoring, evaluation and control have been studied and systematized. Specific features of the regulation of data protection issues in the field of health care have been determined.The ways of increasing the effectiveness and efficiency of the system of monitoring, evaluation and control of information regarding the functioning of subjects and mechanisms of local self-government in the field of health care based on foreign experience are considered. The possibility of adapting the useful foreign experience of monitoring, evaluation and control in the field of health care at the local level is substantiated through the comparative characteristics of models, approaches, mechanisms, and directions for improving the practice of using monitoring and evaluation in conditions of decentralization are revealed. The importance of ensuring data transparency and monitoring, evaluation and control in public administration in the field of health care is emphasized.In the second chapter "Practical aspects of monitoring and control in the field of health care in the system of local self-government" the strategic aspects of monitoring and control in assessing the achievement of state goals through the activities of local self-government bodies in the field of health care through the implementation of programmatic and sectoral methods are considered. The need for monitoring, evaluation and control in order to determine the scope and quality of implementation of measures and goals of programs in the field of health care was emphasized.The issue of implementation of local programs in the field of health care, which provides for the implementation of measures to ensure local needs in the field of health care, has been studied.The managerial aspects of monitoring, assessment and control using digital technologies in the field of health care in the local self-government system are analyzed. The issue of analyzing the needs of the community in the field of health care and their importance in the development of programs and conducting monitoring, evaluation and control in the field of health care in the local self-government system in order to determine the state of meeting the identified needs was studied.In the third chapter "Improvement of monitoring, evaluation and control in the field of health care in the system of local self-government with the use of digital technologies" the practice of using digital technologies in the field of health care in the system of local self-government with the aim of improving the monitoring system in the field of health care was investigated I. Ways to improve monitoring, assessment and control mechanisms in the field of health care in the system of local self-government in Ukraine are proposed. The importance of the analysis of the development of the territorial community through the definition of meeting the needs of the community's population in the field of health care is emphasized.

Дисертація присвячена комплексному вивченню структурно-функціональних змін соматосенсорної ділянки кори півкуль головного мозку, метаболічних розладів та змін таксономічного складу мікробіому товстої кишки за умов експериментально диметилгідразин дигідрохлорид-індукованої аденокарциноми товстої кишки in situ. Досліджено також ефективність застосування композиції наночастинок металів золота, срібла і заліза (НЧ Au/Ag/Fe) з метою корекції виявлених порушень. За допомогою комплексу сучасних експериментальних методів досліджено особливості структурно-функціональних змін кори головного мозку піддослідних тварин при індукованому онкогенезі на клітинному і субклітинному рівнях. Встановлено, що альтеративні зміни нейроцитів та порушення їхніх внутрішньоклітинних просторових характеристик розвиваються на тлі виражених метаболічних розладів та порушення якісного і кількісного складу мікробіому товстої кишки. При цьому характер мікроскопічних, субмікроскопічних і морфометричних змін досліджуваних структур, їх стадійність і послідовність прояву змінюються в динаміці розвитку непластичного процесу та залежать від тривалості експозиції канцерогена. Доведено, що застосування композиції НЧ Au/Ag/Fe сприяло нормалізації метаболічних процесів, зниженню ступеня дисбіозу товстої кишки, зменшенню проявів ендотоксемії та, як наслідок, сприяло зменшенню альтеративних змін нейронів кори головного мозку піддослідних тварин та відновленню ноцицептивної реакції на подразник.^UThe dissertation is devoted to broad investigation of structural and functional alterations sensory area of the cerebral cortex, metabolic disorders, and changes of the colon microbiome taxonomic composition caused by experimental DMG-induced colon adenocarcinoma in situ. This study also evaluates effectiveness of the gold, silver and iron nanoparticles composition (Au/Ag/Fe NPs) for the correction of the detected disorders. The peculiarities of structural and functional changes in the cerebral cortex of experimental animals in terms of induced oncogenesis at the cellular and subcellular levels were investigated, with the use of modern experimental methods. We also identified that alternative changes in neurocytes and disturbances in their intracellular spatial characteristics develop on the background of severe metabolic disorders and disturbances in the qualitative and quantitative composition of the colon microbiome. At the same time, the features of microscopic, submicroscopic and morphometric changes in the studied structures, their particularities and sequence of manifestation change in the dynamics of the development of the nonplastic process and depend on the duration of carcinogen exposure. The peculiarities of structural and functional changes in the cerebral cortex of experimental animals in terms of induced oncogenesis at the cellular and subcellular levels were investigated first proven with the use of modern experimental methods set. It also was found that alternative changes in neurocytes and disturbances in their intracellular spatial characteristics develop on the background of severe metabolic disorders of the qualitative and quantitative composition of the colon microbiome. At the same time, the nature of microscopic, submicroscopic and morphometric changes in the studied structures, their stages and sequence of manifestation changed in the dynamics of the development of the neonplastic process and depened on the duration of carcinogen exposure.

Робота присвячена вивченню соціально-екологічних засад оптимізації планувальної структури м. Чернігова, вивченню чинників, які впливають на її формування, аналізу змін планувальної структури та містобудівних процесів м. Чернігова, виявленню проблем функціонування і трансформації міста та обґрунтуванню заходів щодо оптимізації планувальної структури м. Чернігова.Проаналізовано підходи до визначення поняття «місто» як суспільногеографічної та соціально-екологічної категорії, розглянуто ряд містобудівних концепції і теорії щодо формування і трансформації міст. Сформульовано визначення категорії «благоустрій території міста», розглянуто його основні елементи і завдання.Досліджено чинники, які впливають на формування та оптимізацію планувальної структури м. Чернігова, серед яких: природні умови та ресурси, історичний чинник, населення та соціальна сфера, промисловий розвиток міста, екологічний стан, розвиток транспортної інфраструктури, адміністративноуправлінський чинник і нормативно-правове забезпечення. Означено специфікурозвитку території м. Чернігова та привабливості міського простору. Розглянуто основні містобудівні документи, зокрема Генеральний план м. Чернігова, Детальний план центральної частини міста, Програму містобудівної діяльності у м. Чернігові на 2021-2023 роки. Встановлено, що діючий план зонування території м. Чернігова не повністю відповідає вимогам Закону і нормам та потребує внесеннязмін і коригування.^UThe work is devoted to the study of the socio-ecological principles of the planning structure optimization of the city of Chernihiv, the study of factors that influence its formation, the analysis of changes in the planning structure and urban planning processesof the city of Chernihiv, the identification of problems of the functioning and transformation of the city, and the justification of measures to optimize the planning structure of Chernihiv .Various approaches to the definition of the concept of "city" as a sociogeographical and socio-ecological category are analyzed, a number of urban planning concepts and theories regarding the formation and transformation of cities are considered.The definition of the category "improvement of the city territory" is formulated, its main elements and tasks are considered.The factors that influence the formation and optimization of the planning structure of Chernihiv are substantiated, including: historical prerequisites, natural conditions and resources, industrial development of the city, population and social sphere, ecologicalcondition, development of transport infrastructure, administrative and management factors and regulatory and legal software. The specifics of the development of the territory of Chernihiv and the attractiveness of the city space are defined. The main urban planning documents were considered, in particular the General Plan of Chernihiv, the Detailed Plan of the central part of the city, the Program of urban planning activities in Chernihiv for 2021-2023.