Досліджено поняття автентичності існування в "негативному" та "позитивному" екзистенціалізмі. На підставі історико-філософського та компаративного аналізу концепцій С. Кіргегора, К. Ясперса, М. Гайдегера, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра, Н. Аббаньяно, О.Ф. Больнова висвітлено еволюцію поняття "екзистенція". Досліджено процес імплантації класично-екзистенціалістичних ідей у сучасну філософію та екзистенціально-гуманістичну психологію. Феномен екзистенції у класичному екзистенціалізмі розглянуто як специфічну смислову матрицю структури людського буття й особливий тип духовного самоздійснення людини, взаємопов'язаний з її здатністю діяти за умов зростання різноманіття сучасного швидкоплинного світу, реалізовувати власні творчі потенції, проявляти креативні здібності для зноходження адекватного вирішнення проблем сьогодення.

  Скачати повний текст

Розкрито діалектику взаємопроникнення розуму та безумства, визначено, яке місце займає сексуальність у системі моральних норм, як пов'язані безумство та сексуальність з владними відносинами у трактуванні М. Фуко. Розкрито сутність понять безумства та сексуальності, досліджено взаємозв'язок між ними, показано, як еволюціонувало та змінювалось ставлення суспільства до безумства та сексуальності. На прикладі реформування психіатричної установи та клінічної психології М. Фуко обгрунтовано внутрішню спорідненість гуманізму та терору. Досліджено, що у своїй філософській концепції філософ визначає безумство як відчуження людини від її людської сутності. Доведено, що М. Фуко відкриває несподівану функцію безумства - бути основою розуму. Розкрито взаємозв'язок між владою та сексуальністю, владою та безумством. З'ясовано, що в концепції М. Фуко влада виступає як механізм, і ні в якому разі не панування і не репресії, хоча до механізмів влади філософ відносить і механізм вигнання.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено оптимізм як сутнісне явище пізнавальної дії людини та прояву специфіки пізнавальних можливостей її інтелекту на матеріалі становлення західноєвропейської філософії Нового часу. Встановлено значення дослідження гносеологічного оптимізму для збагачення історико-філософської реконструкції розвитку філософського раціоналізму початку доби Нового часу, доведено, що гносеологічний оптимізм є однією з ознак суб'єктивної філософської рефлексії побудови концептуальних підходів з осягнення ідеалу пізнання - істини. Визначено основні компоненти гносеологічного оптимізму як сутнісної пізнавальної сили людини.

  Скачати повний текст

Наведено результати компаративістського аналізу концепцій "існування" Ж.-П. Сартра та Н.Аббаньяно, виявлено основні відмінності та подібність гуманістичних учень філософів. Обгрунтовано твердження, що "позитивний екзистенціалізм" є фундаментальною основою у вирішенні проблеми існування людини та її свободи. Визначено сутність феномену існування на підставі вивчення проблематичної невизначеності у філософії Н.Аббаньяно, розкрито значення "позитивного екзистенціалізму", встановлено його відмінність від "негативного". Проаналізовано екзистенціали буття людини. Визначено зміст і специфіку поняття "екзистенція". Досліджено категорію екзистенції та генезу основних складових поняття у філософському дискурсі. Зроблено висновок, що екзистенція у філософії існування Ж.-П. Сартра та Н. Аббаньяно є виразником справжніх характеристик буття, свободи, часу, суспільства, історії, світу. Доведено, що спосіб буття людини характеризується як самопроектування, свобода, тимчасовість, коекзистенція, історичність.

  Скачати повний текст

Досліджено змістовні характеристики сартрівської екзистенціально-феноменологічної концепції свідомості. Охарактеризовано рівні її конституювання. Зроблено висновок про її первинний, позаособистісний, трансцендентний, презентабельний, синхронічний характер. Доведено, що теорія уяви й емоцій Сартра є радикалізацією антипсихологічної, антифізикалістської установки феноменологічного проекту. "Буття в собі", "буття для себе" та "буття для іншого" показано як цілісний феноменологічний комплекс, який розкриває онтологічну структуру свідомості як ніщо в модусах тривоги, відчаю тощо, аксіологічним виміром якої є поняття mauvaise foi. Виявлено значення сартрівської екзистенціально-феноменологічної концепції свідомості для європейської філософії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему філософської методології Б.Паскаля. Розглянуто цілісний герменевтико-семіологічний підхід до вивчення спадщини філософа, який є найбільш адекватним методології Паскаля, розроблений на засадах сучасної філософії. Встановлено, що саме такий підхід дозволяє виявити філософську оригінальність Паскаля, сформовану в діалозі з принциповими опонентами свого часу. Запропонований підхід висвітлює багатовимірність філософії Нового часу, а також християнську культуру мислення як підгрунтя європейської цивілізації.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему "існування та сутності Бога у релігійній філософії Е. Жільсона". Проаналізовано творчі етапи та структуру релігійно-філософської системи французького томіста. Визначено структуру категорії "буття" у томізмі Е. Жільсона, яку можна описати за допомогою трьох аспектів: трансцендентності, аналогічності та контингенції. Зазначено, що природне "буття" у Е. Жільсона виникає завдяки "іншому" існуванню, яке є Богом. Контингенція природного буття у французького томіста, знайдення в ньому актів "сутність" і "існування" вказує на перший "чистий акт існування", який є причиною усього природного буття, тобто Бога. У реальному бутті будь-якої речі контингенція існує дійсно, але сутність Бога, згідно з релігійною філософією Е. Жільсона, вказує не лише "концептуальне" розрізнення в ньому онтологічних актів: існування та сутності. Відтак Бог у томізмі Е. Жільсона - це чисте буття, його сутність і є його існуванням. Доведено можливість створення екзистенціальної у томістському значенні філософської концепції Бога, яка має право на життя у сучасному світі, де панує позитивістське уявлення про природне та надприродне буття.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стратегії дослідження культури повсякденності. Визначено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи, а також школу семіотики та структуралізму. Досліджено історико-культурний контекст формування світоглядних і філософських настанов Е. Левінаса з наголосом на роках проживання майбутнього філософа в Харкові. Реконструйовано концепцію культури повсякденності у "філософії Іншого" Е. Левінаса як мозаїчну, багаторівневу структуру, соматичний, жестовий, речовий та вербальний рівні якої впорядковуються через категорію Іншого як домінуючого елементу концепції.

  Скачати повний текст

Висвітлено культуротворчі інтенції деконструкції Ж.Дерріда. Проведено комплексне дослідження концепції деконструкції, виявлено її наукові та культурні пріоритети. Розглянуто питання про можливість транспортування понять деконструкції у сферу культури. Проаналізовано граматологічну та філософсько-етичну стратегії деконструкції, висвітлено їх культуротворчий зміст. Доведено, що деконструктивістське дослідження таких головних складових культури, як текстуальність, категоріальність, дискурсивність та інституційність створює нову панораму бачення культурно-історичного процесу. Доведено, що деконструктивістський досвід міжкультурного, міжнаціонального й міжрелігійного діалогу сприяє розв'язанню ключових питань сучасної цивілізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано концепцію людини та людської історії у філософії П.Тейяра де Шардена у контексті філософсько-антропологічних розвідок другої половини XX ст. - початку XXI ст. Доведено, що тейярівський дискурс, який здебільшого кваліфіковано як теологічну спробу інкорпорації наукових досягнень епохи у християнське вчення, є виявом метафізики кризового періоду європейської історії. Досліджено зв'язок його вчення про людину з феноменологією, персоналізмом, екзистенціалізмом, герменевтикою та сучасним глобальним еволюціонізмом. З'ясовано, що тейярівський християнський персоналізм грунтується на еволюційних засадах. Показано, що оптимістичні перспективи історичного поступу людини пов'язані з основними принципами і цінностями християнської етики, яка на ноосферному етапі розвитку людської цивілізації набуває космічного виміру.

  Скачати повний текст

Детально проаналізовано основні тенденції розвитку французької філософії другої половини XX ст. Проаналізовано маловивчені у теорії класичної метафізики аспекти буття, розкрито зміст поняття "постсучасність". Визначено місце французького філософського вчення другої половини XX ст. у формуванні нової онтологічної парадигми. Досліджено взаємозв'язки філософської теорії даного історичного періоду з різними напрямками сучасної філософії. Доведено, що головною ознакою філософії минулого століття є визначення онтологічних положень будь-якого філософського утворення. У французькій філософії XX ст. виявлено пріоритетність вивчення питання про буття та її поєднання з онтологічною теорією, яка контамінується з одноголоссям буття, що особливо проявляється у творчості Ж.-П.Сартра, Ж.Дельоза, Ж.Дерріда, А.Бадью. На підставі результатів історико-філософського аналізу доведено, що у XX ст. на базі філософії життя та феноменології виникає оновлена онтологія, яка спочатку набуває значення "онтології суб'єктивності", а потім, під впливом психоаналізу та структуралізму перетворюється на вчення про світ, в якому не залишилося місця для суб'єкта як фундаментального поняття. Показано значний внесок у формування оновленої онтології французьких мислителей, зокрема Ж.-П.Сартра та Ж.-Ф.Ліотара.

  Скачати повний текст

Розглянуто переконання про деконструкцію як філософський стиль, який суттєво впливає на формування характерних рис і пріоритетів філософії сучасності. Відпрацьовано та уточнено сутнісні риси поняття деконструкції, згідно з яким вона виступає закономірним філософським напрямком у руслі загальної європейської філософської традиції. Здійснено історичну ретроспективу розвитку поняття тексту як феномену, який характеризується полісемантичністю, уособлює здатність не лише синтезувати та репрезентувати, але й творчо формувати головний корпус філософських смислів сьогодення, впливати на нелінійне бачення їх розвитку. Висунуто докази на користь розуміння феномену тексту як апогею деконструктивістської філософії періоду 1970 - 1980-х рр. Доведено, що розуміння тексту у рамках деконструктивізму є плідною філософською стратегією через здатність долати у межах наукового, політичного або соціального дискурсу директивні шляхи вирішення парадигмальних конфліктів. Розгорнуто ідею мультиваріантної аргументації, що базується на деконструктивістському текстуальному принципі, зумовлює низку трансформацій та перетворень у різноманітних сферах філософської діяльності епохи.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософську специфіку поняття "суспільство спектаклю" у контексті філософії Заходу. Установлено концептуальні подібності та розбіжності між спекулярною теорією французьких авторів Ж.Бодрійяра, Г.Дебора, Ж.Дерріда та вченнями Платона, Ф.Ніцше, К.Маркса, М.Гайдегера, Р.Барта та інших мислителів. Аргументовано, що історико-філософська своєрідність поняття "суспільство спектаклю" корениться у його специфічному онтологічному підгрунті, зокрема, у самобутньому вирішенні проблеми дискретності простору. Виявлено синонімічність теоретичних конструктів "симуляція" (Ж.Бодрійяр), "утворення подоб" (Г.Дебор), "деконструкція" (Ж.Дерріда).

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему гармонії віри та розуму в житті людини у контексті філософсько-антропологічних поглядів Е.Жильсона. Критичний аналіз досвіду онтологічного обгрунтування віри та розуму показав, що пошук особистістю відповіді на питання своєї природи починається в межах трансцендентного. Проблема співвідношення розуму та віри ставиться в томізмі не в абстрактних термінах, а на рівні конкретної людини як симбіоз двох різних і, водночас, взаємопов'язаних та діючих інстанцій пізнання. Філософське осмислення віри залишається раціональним і ніколи не перетворюється на саму віру. Наголошено, що філософські пошуки істинно сутнього (ontos on), співзвучні спрямуванням християнської віри. Всебічний аналіз філософсько-релігійної антропології Е.Жильсона та її витоків дає підстави простежити у французькій філософії певну лінію: Паскаль - Бергсон - Жильсон і зробити висновок щодо впливу філософії тривання А.Бергсона на привнесення динамічного аспекту до інтерпретації томізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми соціальної філософії у творчості Ж.Марітена. Проаналізовано особливості ідей французького католицького мислителя, висвітлено його погляди щодо розуміння суспільного прогресу як поширення релігійності, а самого суспільства - як надособистості, розділеної на християн і нехристиян. Здійснено аналітичне дослідження персоналістської концепції інтегрального гуманізму томіста. Акцентовано увагу на світському характері запропонованої теорії нового християнства, виникнення якої зумовлено потребами сучасності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано тенденції розвитку мисленнєвих стратегій французької філософії другої половини XX ст. Досліджено формування некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. Неокласичну парадигму мислення розглянуто як поліваріантну модель мисленнєвих практик, що знаходить втілення у філософських "техніках": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках Ж. Деріда, Ж. Дельоза та М. Фуко, використання яких розкриває значення досвіду філософії постструктуралізму у пошуках нового способу філософування. На підставі історико-філософського аналізу доведено, що трансформації практик мислення відбуваються шляхом переосмислення значень концептів, які постають складовими некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано соціально-філософські засади культури постмодерну. Досліджено та класифіковано дефініції поняття "постмодерн". Проаналізовано онтологічний базис культури постмодерну та його соціально-економічні аналоги, напрями деконструкції культурної аксіоматики у культурі постмодерну, типологію морально-релігійних проблем, що мають бути вирішені засобами постмодерну, специфіку українського варіанта постмодерну та вплив культури постмодерну на майбутній розвиток України. Наголошено на необхідності вдосконалення методологічної бази дослідження постмодерну. Увагу приділено побудові альтернативних постмодерну теоретичних моделей пояснення сучасних соціокультурних процесів. Запропоновано новий підхід до класифікації морально-релігійних проблем постмодерну. Висвітлено можливі теоретичні напрями їх вирішення. Визначено основні характеристики українського варіанта постмодерну як аспекта світоглядних пошуків сучасності. Досліджено внутрішні механізми функціонування культури постмодерну, які можуть бути пояснені за допомогою схем критика - прийняття, криза - та оздоровлення. На підставі теоретико-філософського аналізу основних соціально-філософських засад культури постмодерну доведено, що культура постмодерну є логічним завершенням попереднього історико-культурного розвитку західної цивілізації та регіонів, що залучені до процесу вестернізації; відображає внутрішню логіку цього розвитку, є формою критики існуючого соціального ладу та джерелом виникнення нових форм організації суспільного життя. Досліджено трансформацію образу постмодерну у науковому та культурному житті України останніх десятиріч.

  Скачати повний текст

Систематизовано сучасні інтерпретації теорії Ж.Лакана, досліджено особливості постмодерного тлумачення суб'єкта у контексті лаканівського психоаналізу й обгрунтовано оригінальні концепції переозначування. Простежено закономірність процесу означування у теорії Ж.Лакана шляхом введення понять "рухливого означника" й "означувального ланцюжка" та суттєво уточнено схему переносу або трансферу у практичних конструкціях сучасного психоаналізу. На матеріалі роману Дж.Фаулза "Жінка французького лейтенанта" відтворено модель катарсису екзистенційної травми суб'єкта способом зміни травматичного означника на новий, адекватний. Вперше поняття "переозначування" застосовано в контексті лаканівської теорії, в якій суб'єкт виступає активним агентом переносу. Зазначено, що раніше дане поняття використовувалось переважно у політологічних, соціологічних і мистецтвознавчих дослідженнях, в яких суб'єкт виступав не більш, ніж пасивним реципієнтом маніпулювання соціокультурними знаками. Виявлено необхідність окремого дослідження концепту "абсолютного простору переозначування" та доведено перспективність і плідність проблематики переозначування суб'єкта в контексті формування нової "науки про суб'єкта" на основі лаканівського психоаналізу.

  Скачати повний текст

Доведено, що філософія Ж. Бодрійяра є філософською стратегією, відкритою та вільною від будь-яких концептуальних обмежень та класифікаційних історико-філософських дефініцій. Ж. Бодрійяр, діючи у парадигмі некласичної філософії, намагається здійснити "низверження платонізму", позбавити копії, симулякри прив'язаності до вихідної моделі, показати включення їх у чисто диференціальну гру, віднайти у симулякрах прояви позитивної сили, яка заперечує одночасно і оригінал і копію, і модель і репродукцію. Зазначено, що головна заслуга Ж. Бодрійяра полягала у тому, що він переніс проблему симуляції із онтологічної площини у сферу сучасної соціальної реальності.

  Скачати повний текст